ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 688/647/19
провадження № 51-2840км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
законного представника
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2023 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за цією ж адресою, раніше не судимого.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року ОСОБА_8 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 187 КК - на строк 4 роки; за ч. 4 цієї статті - на строк 9 років без конфіскації майна; за пунктами 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 10 років без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 194 КК - на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна.
Ухвалено рахувати строк відбування покарання ОСОБА_8 з 24 вересня 2021 року, зарахувавши в цей строк час утримання під вартою з 07 жовтня 2018 року по 23 вересня 2021 року включно.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з фактичними обставинами, детально викладеними у вироку, неповнолітній ОСОБА_8 02 жовтня 2018 року близько 23:00, перебуваючи неподалік будинку, розташованого на АДРЕСА_2, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, заздалегідь узявши із собою ніж, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_9 . Реалізуючи свій умисел, демонструючи при цьому ніж та висловлюючи погрози застосувати до потерпілого фізичне насильство й позбавити його життя в разі невиконання його протиправних вимог, наказав віддати йому мобільний телефон марки "Prestigio WIZE G3", який потерпілий тримав у правій руці. Після того як ОСОБА_9, незважаючи на реальність погроз застосування до нього насильства, відмовився добровільно передати мобільний телефон, ОСОБА_8, діючи умисно, з метою подолання опору ОСОБА_9, завдав останньому одного удару кулаком у ділянку нижньої щелепи зліва та, погрожуючи застосувати насильство, небезпечне для життя і здоров`я, демонструючи перед ним ніж, який тримав у лівій руці, подолав у такий спосіб опір потерпілого.
Далі ОСОБА_8, переклавши вказаний ніж у праву руку, продовжуючи висловлювати погрози фізичної розправи та позбавлення життя ОСОБА_9, схопив лівою рукою мобільний телефон шляхом ривка відкрито вирвав його із правої руки потерпілого, заволодівши ним у такий спосіб. Потім ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник з викраденим майном, завдавши матеріальної шкоди на суму 265, 83 грн.
Крім цього, ОСОБА_8 03 жовтня 2018 року близько 18:30 з метою вчинення розбійного нападу на свою двоюрідну бабусю ОСОБА_10 зайшов до її будинку, розташованого на АДРЕСА_3 . Використовуючи заздалегідь приготовлене знаряддя, а саме великий камінь, який він помістив у два поліетиленові пакети з нанесеним малюнком у вигляді вишиванки, переслідуючи умисел на скоєння розбійного нападу, вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, спрямованого на заволодіння майном, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, завдав потерпілій ОСОБА_10 щонайменше 16 ударних травмуючих дій руками і ногами по голові, тулубу та руках.
При цьому ОСОБА_10, з метою запобігання отримання тілесних ушкоджень, прикривала своє тіло і голову. Внаслідок отриманих від ОСОБА_8 ударів, вона впала спиною на підлогу та почала кричати.
Під час заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 відкрито вирвав з-під одягу згорток із коштами в сумі не менш ніж 20 000 грн та 5000 рублів, що за курсом Національного банку України станом на 03 жовтня 2018 року становили 2167,70 грн, а всього - в сумі не менш ніж 22 167,70 грн, після чого, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 упізнала його і продовжує кричати, намагаючись підвестися та утекти, ОСОБА_8 з метою приховати вчинений ним розбій, переслідуючи корисливі мотиви, вирішив умисно протиправно заподіяти їй смерть.
Надалі ОСОБА_8, долаючи опір зі сторони ОСОБА_10, переслідуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх тяжкі наслідки, з метою умисного позбавлення життя (вбивства, з корисливих мотивів, та приховування розбійного нападу), умисно завдав декількох ударів каменем по голові ОСОБА_10, від чого потерпіла втратила свідомість, а через короткий проміжок часу померла, внаслідок відкритої черепно-мозкової травми.
Того ж дня близько 18:40 ОСОБА_8 з метою приховання слідів учинених ним злочинів вирішив знищити житловий будинок на АДРЕСА_3 разом із трупом ОСОБА_10 та слідами зазначених вище кримінальних правопорушень. Для цього він увійшов до кухонної кімнати й підпалив легкозаймисті матеріали. Переконавшись, що пожежа поширюється та охоплює інші легкозаймисті речі й будинок у цілому, впевнившись, що горіння буде продовжуватися і знищить труп ОСОБА_10, майно та інші сліди його протиправної діяльності, вийшов із будинку.
Залишаючи будинок ОСОБА_10, ОСОБА_8, з метою доведення свого умислу на знищення майна, слідів злочинів та ускладнення гасіння пожежі сторонніми особами, закрив вхідні двері веранди вказаного будинку із зовнішньої сторони навісним замком, ключі від якого знайшов у цьому ж приміщенні.
Унаслідок пошкодження житлового будинку ОСОБА_10 . ОСОБА_8 заподіяв шкоду на загальну суму 365 908,50 грн, тобто великих розмірах.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 27 лютого 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що суд апеляційної інстанції провів апеляційний розгляд за відсутності потерпілих і залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду.
На переконання касатора, залишилися без належного спростування апеляційним судом доводи щодо оцінки показань свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що не продавала пакети з із візерунком вишиванки ані свідку ОСОБА_12, ані ОСОБА_8, що спростовує версію сторони обвинувачення про причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Захисник переконаний, що дані протоколу слідчого експерименту від 07 жовтня 2018 року зі свідком ОСОБА_12 слід визнати недопустимим доказом через його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки всупереч вимогам ч. 4 ст. 223 КПК протокол був складений у нічний час у м. Хмельницькому, однак слідчі дії зі свідком у цьому місті не проводилися; під час слідчого експерименту була присутня психолог ОСОБА_13, яку було залучено понятою в іншій слідчій дії - обшуку, що свідчить про її упередженість. Між тим касатор звертає увагу на застосування до свідка недозволених методів слідства, зокрема фізичного і психологічного тиску, з метою отримання показань, що підтверджують винуватість ОСОБА_8 .
Також адвокат ОСОБА_6 уважає недопустимими доказами дані протоколу обшуку, оскільки підстави, передбачені ч. 3 ст. 233 КПК, були відсутні, а отже, обшук є незаконним. Додатково акцентує на часі проведення вказаної слідчої дії, що не узгоджується з нормами КПК (ч. 4 ст. 223).З урахуванням доктрини "плодів отруєного дерева" інші докази, які є похідними від протоколу обшуку, на думку захисника, є неспроможними.
Посилання у вироку на дані, отримані з камер відеоспостереження, що зафіксували прибуття ОСОБА_8 до місця, де було вчинено кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_10, захисник уважає неправомірним через відсутність відповідного дозволу слідчого судді, отриманого у встановленому КПК порядку.
Водночас касатор ставить під сумнів оцінку відеозаписів із вищевказаних камер, оскільки не було проведено відповідної експертизи, за якою можна встановити, що на відеозаписі саме ОСОБА_8 і ОСОБА_12 .
При цьому посилається на те, що не було визначено точного часу вчинення ОСОБА_8 протиправних дій стосовно ОСОБА_10, та зазначає про відсутність об`єктивних даних, які би підтверджували винуватість засудженого за епізодами щодо потерпілої.
Крім того, захисник наполягає на відсутності достатніх доказів того, що будинок потерпілої був пошкоджений унаслідок підпалу.
Зважаючи на викладене, касатор стверджує про недоведеність винуватості ОСОБА_8 "поза розумним сумнівом".
Обґрунтовуючи доводи в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, адвокат указує на безпідставну кваліфікацію дій ОСОБА_8 за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 187 КК, адже немає переконливих доказів висловлювання підзахисним погрози застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, що становить об`єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення.
У свою чергу, на думку захисника, обвинувачення за пунктами 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК взагалі не підтверджується жодним доказом.
При цьому адвокат детально наводить аргументи невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції положенням статей 370, 404, 419 КПК, зокрема через її невмотивованість і через нез`ясування всіх обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та законний представник засудженого ОСОБА_14 підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі, прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
За частиною 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання захисником засудженого установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
На підставі положень ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам
ст. 419 КПК.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані в ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів із точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, якими він керувався під час постановлення ухвали, а в разі залишення апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Переглядаючи вирок районного суду за апеляційною скаргою захисника засудженого, апеляційний судвищенаведених вимог дотримався.
Під час перевірки доводів касаційної скарги, аналогічних доводам в апеляційній скарзі, колегія суддів не установила порушень, які би були безумовними підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
Доводи захисника про те, що дані протоколу слідчого експерименту від 07 жовтня 2018 слід визнати недопустимим доказом, непереконливі.
Згідно з ч. 1 ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту (ч. 6 ст. 240 КПК).
За частиною 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.