Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 359/5256/16-ц
провадження № 61-2950св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури,
відповідачі: Вишеньківська сільська рада Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого
2017 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та ОСОБА_1, в якому просив:
- визнати незаконними та скасувати рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області №768-18-У від 26 жовтня 2007 року "Про надання дозволу на підготовку (перепогодження) проекту відведення земельної ділянки в зв`язку зі зміною цільового призначення" та рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області
№ 856-21-У від 18 січня 2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд
с. Вишеньки громадянки ОСОБА_1";
- визнати недійсним державний акт Серії ЯЕ №989591 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,2762 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 3220881300:03:005:0837, яка розташована в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району;
Позовна заява мотивована тим, що Бориспільською міжрайонною прокуратурою Київської області під час опрацювання правових актів органів місцевого самоврядування Бориспільського району виявлено порушення вимог земельного законодавства, а саме: встановлено, що рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району від 26 жовтня
2007 року № 768-18-У "Про надання дозволу на підготовку (перепогодження) проекту відведення земельної ділянки в зв`язку зі зміною цільового призначення" та № 856-21-V від 18 січня 2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з розміщення господарських будівель і дворів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд с. Вишеньки громадянки ОСОБА_1". На підставі вказаних рішень управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі видано на ім`я ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:03:005:0837 загальною площею 6,2762 га, серії ЯЕ № 989591.
Зазначав, що вказана земельна ділянка перебуває за межами села Вишеньки та розпорядження нею відноситься до компетенції Бориспільської районної держадміністрації Київської області. Прийняття будь-яких рішень відносно вказаної земельної ділянки не відноситься до компетенції Вишеньківської сільської ради, у зв`язку із чим рішення сільради підлягають скасуванню в судовому порядку. Разом з цим, підлягає визнанню недійсним виданий на ім`я відповідача державний акт на право власності на земельну ділянку.
Крім того, вважав, що строк позовної давності не пропущено, про факт незаконної зміни цільового призначення земельної ділянки їм стало відомо лише в листопаді 2015 року, отже початок перебігу позовної давності слід обраховувати з цього часу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року позов задоволено.
Визнано незаконними та скасовано рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 26 жовтня 2007 року
№ 768?18?У "Про надання дозволу на підготовку (перепогодження) проекту відведення земельної ділянки в зв`язку зі зміною цільового призначення" та рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18 січня 2008 року № 856-21-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд
с. Вишеньки громадянки ОСОБА_1".
Визнано недійсним державний акт Серії ЯЕ № 989591 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,2762 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 3220881300:03:005:0837, яка розташована в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220881300:03:005:0837 перебуває за межами села Вишеньки та розпорядження нею відноситься до компетенції Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, тому рішення Вишеньківської сільської ради 26 жовтня 2007 року №768-18-Y та
18 січня 2008 року №856-21-V прийняті з порушенням, так як прийняття будь-яких рішень відносно даної земельної ділянки до компетенції Вишеньківської сільської ради не відноситься.
Враховуючи, що державний акт Серії ЯЕ № 989591 був виданий на підставі оспорюваних рішень сільської ради, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, - АТ "Міжнародний резервний банк", оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" залишено без задоволення.
Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Міжнародний резервний банк" на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 22 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду
від 25 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі АТ "Міжнародний резервний банк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 688/2332/20,
від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 10 липня 2019 року у справі № 522/3901/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі№ 683/2422/19,
від 07 квітня 2021 року у справі № 664/3284/18, від 09 квітня 2020 року у справі № 10/Б-743, у постановах Верховного Суду України від 08 червня
2016 року у справі № 6-3089цс15, від19 квітня 2017 року у справі
№ 6?2376цс16, від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а надані ним документи не стосуються предмету доказування щодо періоду оскаржуваних дій.
Крім того, апеляційний суд проігнорував питання застосування строку позовної давності, доводам банку в цій частині будь-якої оцінки не надав.
Зазначав, що ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення заборгованості та впливає на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується іпотечного майна і можливості банка звернути на нього стягнення, в тому числі за вже наявними на момент розгляду справи рішенням суду про стягнення заборгованості, справа у будь-якому випадку стосується іпотечного майна, а також прав та обов`язків іпотекодержателя.
Отже, рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів АТ "МР Банк", але прийнято без залучення його до участі у справі, що призвело до неправильного вирішення справи і є обов`язковою підставою для скасування такого судового рішення, проте судом апеляційної інстанції ці процесуальні вимоги проігноровано.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішеннями Вишеньківської сільської ради Київської області від 26 жовтня 2007 року №768-18-Y "Про надання дозволу на підготовку (перепогодження) проекту відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення та від 18 січня 2008 року №856-21-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з розміщення господарських будівель і дворів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд с. Вишеньки громадянки
ОСОБА_1" було затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з розміщення господарських будівель і дворів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку ОСОБА_1 в межах с. Вишеньки Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
На підставі зазначених рішень відповідачці ОСОБА_1 . Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі було видано державний акт серії ЯЕ №989591 на право власності на земельну ділянку загальною площею 6,2762 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3220881300:03:005:0837, що розташована Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада.
Відповідно до Генерального плану села Вишеньки станом на 26 жовтня
2007 року та 18 січня 2008 року земельна ділянка з кадастровим номером 3220881300:03:005:0837 знаходилася за межами населеного пункту села Вишеньки, що підтверджується викопіюванням із Генерального плану села Вишеньки та листом Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі №10-1006-99.2-122/2-16 від 27 січня 2016 року.
Судами також встановлено, що віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:03:005:0837 загальною площею 6,2762 га, до меж населеного пункту села Вишеньки перебуває на стадії проекту, однак такі зміни не було внесено офіційно до Генерального плану села Вишеньки та не затверджено в установленому законом порядку, як станом на момент прийняття оспорюваних рішень, так і на час розгляду справи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
Щодо доводів касаційної скарги про неналежну оцінку доказів, які знаходяться в матеріалах справи
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті
81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).