Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 495/10974/17
провадження № 61-1397св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури,
відповідачі: Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2022 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Кутурланової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про визнання незаконним рішення та недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що Білгород-Дністровською окружною прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками органами місцевого самоврядування на території м. Білгород-Дністровського та Білгород-Дністровського району встановлено, що 12 жовтня 2005 року між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,5244 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення готельного комплексу "Стрела" строком на 25 років.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 23 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0919 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174) із земель, наданих раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.
Рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2688 передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32638761 щодо земельної ділянки площею 0,0919 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2, яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 січня 2015 року № 18831708.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку набула з порушенням вимог діючого законодавства, а саме земельну ділянку у порушення статей 79-1, 118 ЗК України передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва здійснено в порушення положень Генерального плану смт. Затока та за відсутності детального плану території, тому рішення Затоківської селищної ради підлягає визнанню судом незаконним, а свідоцтво про право власності недійсним.
Враховуючи наведене просив суд:
визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2688 "Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0919 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32638761 щодо земельної ділянки площею 0,0919 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що протиправна поведінка відповідача та третіх осіб щодо отримання та набуття права власності на спірну земельну ділянку під час розгляду справи не доведена.
Судом зазначено, що з моменту отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 відкрито володіла та користувалась наданою їй земельною ділянкою, так само суду не представлено жодних доказів того, що в результаті набуття відповідачем права власності на земельну ділянку були порушенні чиїсь права або інтереси.
При цьому скасування права власності на спірну земельну ділянку більше ніж через 7 років з моменту її видачі суперечить принципу юридичної визначеності та належного врядування (Рішення Європейського суду з прав людини "Беєлар проти Італії", "Стретч проти Сполученого Королівства", "Лелас проти Харватії", "Москаль проти Польщі"), оскільки особа, на користь якої прийнято певне рішення органом влади, має право розумно очікувати на наявність у органу компетенції на його прийняття, державні органи повинні діяти вчасно, мінімізувати ризик помилок і сприяти юридичній визначеності.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 або ОСОБА_2 жодним чином не впливали на порядок реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі, прийняття Затоківською селищною радою оскаржуваного рішення та державну реєстрацію права власності, суд дійшов висновку про добросовістність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 жовтня 2022 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволені позовних вимог першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури до Кароліно-Бугазської сільської ради Білгород?Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про визнання незаконним рішення та недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, залишено без змін.
Змінюючи мотиви відмови задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанцій виходив із того, що місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, але посилаючись як на підставу відмови на неправомірність, безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, проте не врахував, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 495/10983/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 495/1494/18, від 18 травня 2002 року у справі № 381/3165/17, від 22 травня 2019 року у справі № 366/2648/16-ц, від 07 квітня 2021 року у справі № 912/2518/19, від 17 червня 2020 року у справі № 395/746/17, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що звернення прокурора до суду із вказаним позовом спрямовано на вирішення суспільно значимої потреби у відновлення законності щодо раціонального використання особливо цінних земельних ділянок, призначених для організації відпочинку необмеженого кола громадян.
Заявник вказує, що недотримання встановленого порядку набуття права власності на землю з боку хоча б однієї із сторін є порушенням чинного законодавства.
При цьому судами не враховано, що для набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку вимагалось виготовлення такого виду документації із землеустрою, як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки мало місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням).
Судом апеляційної інстанції не перевірено правомірність надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, з урахуванням чинної містобудівної документації, зокрема, Генерального плану смт Затока, що імперативно передбачено частиною п`ятою статті 20 ЗК України та за відсутності розробленого та затвердженого детального плану території.
Також заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, не врахував, що прокурор звернувся до суду з позовом як самостійний позивач, прокурор не є власником земель, а спірна земельна ділянка не вибувала з володіння територіальної громади в особі селищної ради поза її волею, тому що наявне рішення уповноваженого державою органу на розпорядження землею. Таким чином, вважає, судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення статей 387, 388 ЦК України та не застосовано вимоги статей 21, 393 ЦК України, статті 152 ЗК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у яких вказано, що рішення місцевого суду у незміненій частині та постанова апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 жовтня 2004 року між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,5244 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення готельного комплексу "Стрела" строком на 25 років, договір посвідчено державним нотаріусом Щуріною Л. С. серії ВВМ №424176, зареєстровано в реєстрі № 4.4059 (т. 1, а. с. 15-17).
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 23 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0919 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174), із земель, наданих раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.
Цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, значилось як розміщення готельного комплексу.
Рішенням Затоківської селищної ради №2688 від 29 грудня 2014 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32638761 щодо земельної ділянки площею 0,0919 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2, яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 січня 2015 року №18831708.
Як вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, остання згідно з договором купівлі-продажу від 16 вересня 2015 року, серія та номер: 1556, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нікітюк О. М., передала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 (номер запису про право власності 11195621).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша-друга статті 5 ЦПК України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді визначено положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 56 ЦПК України.