Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 740/6998/21
провадження № 61-2264св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Кізуб Тетяна Євгенівна, Ніжинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 вересня 2022 року у складі судді Пантелієнко В. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Кізуб Тетяна Євгенівна, Ніжинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання договорів дарування недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав, скасування постанови.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2014 року було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 919 195 грн основного боргу, 3 % річних за період прострочення у розмірі 82 803,10 грн, 1 868,46 грн в рахунок повернення сплаченого судового збору, а всього стягнути 1 003 866,56грн.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2014 року вказане рішення залишено без змін.
На підставі виконавчого листа, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області 16 липня 2014 року, державним виконавцем ВДВС Ніжинського МУЮ Чернігівської області Пампурою Д. С. 17 липня 2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано можливість боржнику ОСОБА_2 самостійно виконати рішення суду.
Проте, у добровільному порядку боржником рішення суду не виконане, а виконавчий лист 25 грудня 2014 року повернуто державним виконавцем стягувачу у зв`язку з відсутністю майна в боржника.
24 листопада 2021 року після звернення за консультацією до адвоката йому стало відомо, що ОСОБА_2 подарував все належне йому майно 13 червня 2014 року своїй дочці ОСОБА_3 .
Вказував, що оспорювані договори є фіктивними, не спрямованими на настання реальних наслідків, а укладені відповідачем з метою уникнення відповідальності за борговими зобов`язаннями, оскільки на час укладення договорів дарування ОСОБА_2 знав про наявність рішення суду першої інстанції про стягнення з нього боргу і оскаржував його в суді апеляційної інстанції.
При цьому за клопотанням сторони відповідача неодноразово відкладався судовий розгляд, в тому числі і 13 червня 2014 року у зв`язку з нібито перебуванням ОСОБА_2 у відрядженні в м. Одеса, судовий розгляд було відкладено. Проте, саме 13 червня 2014 року відповідачем в м. Ніжині було укладено оспорювані договори дарування земельних ділянок та житлового будинку.
Також він зазначав, що оскільки спірні договори дарування є недійсними, а виконавче провадження НОМЕР_2 завершене і на підставі постанови державного виконавця від 25 грудня 2014 року повернуто виконавчий лист стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, тому вказана постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню. Він не отримував постанови про повернення виконавчого листа, тому строк на скасування постанови не пропустив.
Враховуючи вищевикладене просив суд: визнати недійсними з моменту укладення договори дарування: земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:011:0050, площею 0,0457 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 383599874104), розташованої по АДРЕСА_1, посвідчений 13 червня 2014 року приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т. Є., серія та номер 721; земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:011:0049, площею 0,0616 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 383591174104), розташованої по АДРЕСА_1, посвідчений 13 червня 2014 року приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т. Є., серія та номер 717; житлового будинку, загальною площею 49,1 кв. м, житловою площею 23,9 кв. м по АДРЕСА_1 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер НОМЕР_1 від 13 червня 2014 року 09:49:49 та індексний номер 13743942 від 13 червня 2014 року 17:48:15 та 09:20:18, прийняті приватним нотаріусом Кізуб Т. Є. та припинити речове право ОСОБА_3 на вищевказані земельні ділянки та житловий будинок;
поновити строк для оскарження та скасувати постанову від 25 грудня 2014 року по виконавчому провадженню НОМЕР_2, винесену державним виконавцем Ніжинського МРВ ДВС Пампурою Д. С., про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що дії відповідача були спрямовані на уникнення у майбутньому сплатити боргу позивачу за рахунок належного йому майна, що підтверджує фіктивність договорів дарування, проте суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 вересня 2022 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи мотиви відмови в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не залучено до участі у справі в якості співвідповідача особу, на виконанні в якої перебував виконавчий документ, виданий на виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2014 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18, від 01 лютого 2021 року у справі № 442/2196/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 755/6302/19, провадження № 61?11244св20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що на день укладення оспорюваних правочинів відповідачу було відомо про наявність рішення місцевого суду про стягнення з нього грошових коштів, яке він оскаржував до апеляційного суду.
Отже, відповідач діяв недобросовісно, знаючи про необхідність повернення боргу за договором позики та зловживаючи своїми правами відчужив належне йому майно.
Оспорювані правочини вчинені з метою уникнення стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на користь позивача.
Також заявник вказує, що висновки місцевого суду про пропуск ним позовної давності, є хибними.
Судом не взято до уваги, що позивач не знав про існування оспорюваних договорів в 2014 році, а дізнався лише 2021 року із отриманої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 листопада 2021 року.
При цьому відлік позовної давності для звернення з позовом про визнання спірних договорів дарування недійсними (фіктивними) розпочинається з часу виникнення обставин, з якими закон пов`язує право особи ініціювати такий позов, зокрема з часу, коли стало відомо про порушення свого права.
Крім того, він не був стороною оспорюваних правочинів, які було укладено 13 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Договори дарування містять нотаріальну та конфіденційну інформацію, доступу до якої у нього не було.
Отже, вважає, що він довів факт того, що не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач в свою чергу не довів, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог з підстав неналежного суб`єктного складу, а саме незалучення державної виконавчої служби співвідповідачем у справі, не врахував, що остання в свою чергу не є особою, яка може бути позбавлена чи обмежена у своїх правах чи інтересах в результаті розгляду справи або яка має відповідати за вказаним позовом.
Наведеного апеляційний суд не врахував та невірно розтлумачив положення статті 51 ЦПК України.
Апеляційний суд послався на те, що строки пред`явлення виконавчого листа до виконання сплили, однак не врахував, що він не звертався до суду з вимогою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а звернувся з вимогою про скасування постанови державної виконавчої служби про повернення виконавчого листа. У випадку скасування судом постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 4.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, виконавче провадження підлягає відновленню.
Судом не враховано, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.
Крім того, оспорювана постанова ДВС про повернення виконавчого документа, незважаючи на її формальну відповідність вимогам національного законодавства, не може залишатись в силі, оскільки її існування створює умови для зволікання з виконання рішення суду, ставить під загрозу дотримання з боку України взятих на себе зобов`язань, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 15 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 003 866,56 грн в рахунок заборгованості, з яких: 919 195,00 грн основного боргу, 82 803,10 грн - 3 % річних за період прострочення, 1 868,46 грн в рахунок повернення сплаченого судового збору. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2014 року рішення суду залишено без змін.
На виконання вказаного судового рішення 16 липня 2014 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області був виданий виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції 17 липня 2014 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
Копіями договорів дарування підтверджується, що 13 червня 2014 року ОСОБА_2 подарував своїй дочці ОСОБА_3 нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зокрема: земельну ділянку з цільовим призначенням - для особистого підсобного господарства площею 0,0457 га кадастровий номер 7410400000:04:011:0050; земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0616 га, кадастровий номер 7410400000:04:011:0049; житловий будинок загальною площею 49,1 кв. м. Вказані договори дарування посвідчені 13 червня 2014 року приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Кізуб Т. Є.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив: визнати недійсними договори дарування нерухомого майна від 13 червня 2014 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав; поновити строк для оскарження та скасувати постанову державного виконавця від 25 грудня 2014 року по виконавчому провадженню НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на його користь стягнуто заборгованість у розмірі 1 003 866,56 грн.
Разом із тим, під апеляційного перегляду рішення місцевого суду за апеляційною скаргою ОСОБА_2 останній подарував належне йому майно своїй дочці - ОСОБА_3
ОСОБА_1 зазначав, що вказані договори дарування є фіктивними, не спрямованими на настання реальних наслідків, тому що укладені відповідачем з метою уникнення відповідальності за борговим зобов`язанням.
При цьому також вказував, що він звернувся до виконавчої служби з виконавчим листом на примусове виконання рішення місцевого суду у визначений законом строк, тобто 16 липня 2014 року, який йому було повернуто 25 грудня 2014 року у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Тому, враховуючи те, що оскаржені договори дарування є нікчемними, постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа у зв`язку з відсутністю майна у боржника підлягає скасуванню, що, на його думку, відновить порушені права.