Постанова
Іменем України
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 369/17757/21
провадження № 61-8951 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Панькова Світлана Михайлівна,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
представник відповідача -адвокат Мкртичева Марина Ігорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_2 - адвоката Мкртичевої Марини Ігорівни, на рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня
2022 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О.,
Голуб С. А., Писаної Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 02 червня 2012 року
між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. У період шлюбу
у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв`язку із погіршенням сімейних відносин, припиненням ведення спільного господарства та небажанням продовжувати сімейні стосунки, вона звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом
до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (справа № 760/31957/21).
За час перебування у шлюбі ними, як подружжям, за спільні кошти набуто
у власність квартиру за адресою:
АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано
за відповідачем.
Позивач посилалася на відповідні норми СК України й вважала, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, так як набуто подружжям у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, а тому вона має право на 1/2 частину вказаної квартири.
У досудовому порядку питання про поділ майна не вирішувалося.
Крім цього, позивач указувала, що розмір судових витрат, які вона понесла
у зв`язку з розглядом справи, складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 350,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 грудня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що 02 червня
2012 року між ними було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року (справа № 760/31957/21). У період шлюбу у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19 листопада 2014 року на підставі договору купівлі-продажу квартири
ним було придбано квартиру за адресою:
АДРЕСА_1, вартість якої становила
863 460,00 грн.
Вказував, що спірну квартиру він придбав за власні (особисті) кошти,
так як до моменту її придбання сімейний дохід подружжя складався виключно з його заробітної плати у розмірі 4 000,00 грн,
що унеможливлювало накопичення такої суми коштів на придбання власного житла.
При цьому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно
від 20 вересня 1999 року внаслідок приватизації йому належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_3 .
Інша 1/2 частина цієї квартири належала його матері - ОСОБА_5 .
За спільною домовленістю із його матір`ю - ОСОБА_5, він подарував
їй належну йому частку у вказаній квартирі, а вона, в свою чергу, у разі неможливості придбання ним власного житла, мала продати дану квартиру, й не менше ніж половину її вартості віддати йому. Згодом, на виконання домовленостей, ОСОБА_5 продала вказану вище квартиру
за 1 386 194,00 грн і половину коштів (965 827,00 грн) передала йому. Дана сума коштів у період з 01 по 14 листопада 2014 року була внесена ним
на його депозитний рахунок, відкритий в акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк", з якого 19 листопада 2014 року
він й здійснив оплату за спірну квартиру у розмірі 863 460,00 грн.
Таким чином, пославшись на відповідні норми СК України, вважав,
що спірна квартира придбана за його особисті кошти, які були отримані ним від матері за продаж іншої квартири, частка в якій належала раніше йому,
а тому вона є його особистою приватною власністю.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив суд визнати його особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 21 лютого 2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято
до провадження суду та об`єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 26 грудня 2022 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири за адресою:
АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, надав оцінку, як поданим сторонами, так і витребуваним судом, доказам, застосував відповідні норми СК України, ЦК України, врахував судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, роз`яснення, надані судам
у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ
про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", і вказав про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між сторонами.
Презумпцію спільності права власності подружжя на майно (стаття 60
СК України) ОСОБА_2 не спростовано. Він не надав належних доказів, що ОСОБА_5 передала йому гроші з реалізації іншої квартири та, що їх цільове призначення - придбання спірної квартири. При цьому
з наданих відповідачем за первісним позовом виписок про банківським операціям неможливо встановити джерело походження грошових коштів. Крім цього, відсутні підтвердження наявності будь-яких домовленостей, оформлених у передбачений законодавством спосіб, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Районний суд також зазначив, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 19 листопада 2014 року не містить інформації, що вона придбана
за особисті кошти ОСОБА_2 . Навпаки ОСОБА_1 надавала письмову згоду на укладення цього договору.
Крім цього, суд надав критичну оцінку показанням свідків ( ОСОБА_6, ОСОБА_5 ), оскільки, по-перше, вони є родичами сторін у справі,
а, по-друге, їх показання не впливають на висновки суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката
Коноваленка Д. С., залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 26 грудня 2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, установивши фактичні обставини справи, вважав, що суд першої інстанції вірно встановив, що спірне нерухоме майно набуто сторонами у власність за час їх перебування у зареєстрованому шлюбі
та за спільні кошти, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу між ними.
Апеляційний суд, послався на відповідні норми доказування у цивільному процесі, а також презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яку має бути спростовано тим, з подружжя, хто її оспорює, і вказав,
що ОСОБА_2 не спростував належними та допустимими доказами презумпцію спільності права власності подружжя на майно. Надані ним виписки по банківським операціям у період з 01 січня по 31 грудня
2014 року не містять інформації про внесення коштів у розмірі
965 827,00 грн або в іншому розмірі, достатньому для придбання спірної квартири. Не надано й доказів того, чи є кошти, які вносилися на рахунок ОСОБА_2, його особистими коштами.
Судом застосовано відповідні норми СК України, ЦК України, враховано відповідні правові позиції Верховного Суду України, Великої Палати Верхового Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Мкртичева М. І., просить рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня
2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов
ОСОБА_2 задовольнити та визнати спірну квартиру його особистою приватною власністю.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що: судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; судами належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; апеляційним судом розглянуто справу за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мкртичевої М. І., на рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня
2023 року залишено без руху, надано строк на усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мкртичевої М. І., про зупинення дії рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня
2023 року. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката
Мкртичевої М. І., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
при вирішенні спору не врахували відповідну судову практику Верховного Суду, не надали належної правової оцінки поданим відповідачем доказам
і його доводам, а тому дійшли помилкового висновку про недоведеність факту наявності у нього особистих грошових коштів.
Суди проігнорували те, що у період з 01 по 14 листопада 2014 року, тобто перед придбанням спірної квартири (19 листопада 2014 року), на власний депозитний рахунок відповідач вніс грошові кошти у розмірі 965 827,00 грн, з яких 872 100,00 грн перерахував на інший свій банківський рахунок,
з якого у подальшому й здійснив оплату за спірну квартиру. Проте, апеляційний суд надав формальну оцінку вказаним обставинам, зазначивши, що виписка по рахунку не містить інформації про внесення достатньої суми коштів для придбання квартири. Вважає, що надані відповідачем докази повністю підтверджують факт придбання спірної квартири за особисті кошти відповідача, які були отримані ним від його матері з реалізації належної їй квартири.
Звертає увагу, що в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування грошових коштів укладеним (справа
№ 752/9481/23).
Вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час
і місце розгляду справи, й за наявності клопотання його представника
про відкладення розгляду справи. Судове засідання було призначене
на 24 травня 2023 року о 12:30 год., проте відповідно до протоколу судового засідання розпочалося о 15:23 год. Ознайомившись з матеріалами справи, представник відповідача виявила, що технічний звукозапис засідання
у порушення статті 247 ЦПК України в матеріалах справи відсутній. Указане є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Вважає, що суд позбавив відповідача права на заявлення клопотання
про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи
№ 752/9481/23. Визнання у судовому порядку укладеним договору дарування грошей між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 буде безумовним підтвердженням придбання спірної квартири за особисті кошти відповідача.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Панькової С. М., в якому вказується, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя, а надані відповідачем докази
не доводять факту, що внесені на його депозитний рахунок кошти належали виключно ОСОБА_2, а не були спільними коштами подружжя.
Апеляційним судом не порушені права відповідача тим, що розглянуто справу за його відсутності, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується вказівкою
в касаційній скарзі. При чому розгляд апеляційної скарги відкладався саме з ініціативи відповідача, що свідчить про затягування розгляду справи
та зловживання процесуальними правами.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Мкртичева М. І., у серпні 2023 року надіслала до Верховного Суду клопотання про приєднання документів
до матеріалів справи, а саме: копії відповіді Національної гвардії України
із копією журналу відвідування Київського апеляційного суду за 24 травня 2023 року, копії ухвали Голосіївського районного суду міста Києва
від 01 червня 2023 року про відкриття провадження у справі № 752/9481/23.
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку
та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 2 розділу V Перегляд судових рішень ЦПК України.
Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій,
що виключає можливість вирішення питання про прийняття нових доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції. Тому у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мкртичевої М. І.,
про приєднання документів слід відмовити.
Також, у серпні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Мкртичева М. І., надіслала пояснення до касаційної скарги, в яких заявник підтримує наведені у касаційній скарзі доводи та просить задовольнити її.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мкртичевої М. І., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,