Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 201/2056/22
провадження № 61-13316св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення безпідставно набутого майна.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення безпідставно набутого майна.
Позов мотивовано тим, що позивачі є дітьми ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і вони є його спадкоємцями за законом.
Так, 27 квітня 2007 року ОСОБА_5 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" уклали кредитний договір № DNDVGK00000416. Пунктом 7.1 вказаного кредитного договору передбачена сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно із пунктом 6.2 цього договору. Додатковим договором від 28 грудня 2015 року № 2 сторони домовилися викласти пункт 7.1 кредитного договору від 27 квітня 2007 року у новій редакції, також передбачена сплата винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно із пунктом 6.2 цього договору.
Проте, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року у справі № 202/3490/18 за позовом ОСОБА_5 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання пункту кредитного договору недійсним було встановлено, що винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, яка передбачена пунктом 7.1 кредитного договору, є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункт договору, який передбачає її сплату, є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 216, частинами першою та третьою статті 1212 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Сплачена ОСОБА_5 на підставі нікчемного пункту 7.1 кредитного договору комісія становить 174 383,96 дол. США і кожен з позивачів, як спадкоємець ОСОБА_5, має право отримати від АТ КБ "ПриватБанк" по 1/3 від цієї суми.
Позивачі посили суд:
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 58 127,98 дол. США;
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 58 127,98 дол. США;
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 58 127,98 дол. США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року у складі судді Ткаченко Н. В. позов задоволено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 58 127,98 дол. США.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 58 127,98 дол. США.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 58 127,98 дол. США.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, а така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Таким чином у позивачів виникли права на грошові кошти, сплачені спадкодавцем ОСОБА_5 у якості винагороди за надання фінансового інструменту.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року скасовано і відмовлено в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачі обрали спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення безпідставно набутого майна, який є неефективним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
23 січня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 22 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 28 серпня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 761/39050/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 465/5475/15-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 761/33621/18 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог не є способом судового захисту з яким зацікавлена особа може звернутися до суду, оскільки є способом позасудового припинення зобов`язання за волевиявленням особи шляхом вчинення одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 27 квітня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № DNDVGK00000416, відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в пункті 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору (т. 1 а. с. 30-32).
Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено обов`язок банку надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 27 квітня 2007 року по 27 квітня 2027 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 827 197,00 дол. США на наступні цілі: 751 655,00 дол. США на купівлю нерухомості та будівництво, а також на сплату страхових платежів в сумі 75 542,00 дол. США у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,98 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 даного договору. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 9 739,54 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди.
Згідно із пунктом 6.2 цього договору при невиконанні позичальником умов, передбачених пунктом 2.2.11 договору, банк зобов`язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку.
28 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та відповідачем був укладений додатковий договір № 2 до вказаного кредитного договору, згідно з яким сторони домовилися викласти пункт 7.1 кредитного договору у новій редакції, а саме: "Банк зобов`язується надати Позичальникові кредитні кошти зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,98 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 даного договору" (т. 1 а. с. 33).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 17 квітня 2021 року, яке видане Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (т. 1 а. с. 34).
Як відомо з матеріалів спадкової справи № 5/2021, заведеної Васильківською державною нотаріальною конторою, спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_5 є його дочка - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, його син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та його син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2 а. с. 1-250).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року у справі № 202/3490/18 за позовом ОСОБА_5 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання пункту кредитного договору недійсним було встановлено, що винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, яка передбачена пунктом 7.1 кредитного договору № DNDVGK00000416 від 27 квітня 2007 року, є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункт договору, який передбачає її сплату, є нікчемним (т. 3 а. с. 122-126).
09 березня 2022 року позивачі звернулись до АТ КБ "ПриватБанк" з вимогами про сплату у семиденний строк від дня пред`явлення цих вимог кожному з них по 58 127,98 дол. США, які були отримані відповідачем 09 березня 2022 року, обґрунтувавши їх нікчемністю положень пункту 7.1 кредитного договору від 27 квітня 2007 року № DNDVGK00000416, на виконання яких їх батьком ОСОБА_5 були сплачені банку кошти на загальну суму 174 383,96 дол. США. Вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення (т. 1 а. с. 61-66).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.