Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 757/35447/20
провадження № 61-2414 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Дмитра Андрійовича та акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про розірвання депозитних договорів, стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 13 травня 2013 року між нею та публічним акціонерним товариством "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", було укладено п`ять договорів банківських вкладів, а саме: від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610, вклад "Стандарт ЧП на 12 мес.", з депозитним вкладом у розмірі 20 000 грн зі сплатою 18 процентів річних на строк 365 днів до 13 травня 2014 року включно; від 30 серпня 2013 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588, вклади "Стандарт", за кожним з яких вона зробила депозитний вклад у розмірі по 50 000 доларів США зі сплатою 6 процентів річних на строк 92 дні до 30 листопада 2013 року включно.
Умовами вищевказаних договорів передбачено, що після закінчення терміну вкладу вони автоматично вважаються продовженими на новий строк без заяви вкладника до банку, якщо жодна зі сторін не побажає розірвати договір.
У 2014 році відповідач без відповідного розпорядження позивача та без погодження з нею позбавив її права безперешкодно користуватись своїми грошовими коштам, відмовився від виконання розпоряджень про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку і проведення інших операцій по рахунку та заблокував доступ до рахунку. Доступ до вкладу також було заблоковано в системі Приват24.
Деякий час позивач зверталася до відповідача в усному порядку за номерами "гарячої лінії" та у відділенні банку з проханням надати доступ до рахунків, однак звернення були залишені без задоволення.
Після цього 07 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою, в якій повідомила про розірвання договорів та просила: направити інформацію про суму вкладів і процентів до виплати, здійснити повернення сум вкладів і виплатити проценти, нараховані відповідно до умов договорів за фактичний строк користування вкладів у строк до 30 липня 2020 року. Заява була отримана банком 07 липня 2020 року і 04 серпня 2020 року відповідач повідомив про неможливість задоволення вимог позивача.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд:
- розірвати депозитний договір від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610 з особистим рахунком по вкладу № НОМЕР_1 та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 20 000 грн, проценти за користування банківським вкладом у розмірі 31 255,89 грн, три проценти річних у розмірі 2 059,39 грн, пеню в розмірі 319 427,67 грн;
- розірвати депозитний договір від 30 серпня 2013 року № SAMDN80000737362420 з особистим рахунком по вкладу № НОМЕР_2 та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 50 000 доларів США, проценти за користування банківським вкладом у розмірі 25 158,90 доларів США, три проценти річних у розмірі 3 158,20 доларів США, пеню в розмірі 13 394 275,61 грн;
- розірвати депозитний договір від 30 серпня 2013 року № SAMDN80000737362648 з особистим рахунком по вкладу № НОМЕР_3 та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 50 000 доларів США, проценти за користування банківським вкладом у розмірі 25 158,90 доларів США, три проценти річних у розмірі 3 158,20 доларів США, пеню в розмірі 13 394 275,61 грн;
- розірвати депозитний договір від 30 серпня 2013 року № SAMDN80000737362340 з особистим рахунком по вкладу № НОМЕР_4 та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 50 000 доларів США, проценти за користування банківським вкладом у розмірі 25 158,90 доларів США, три проценти річних у розмірі 3 158,20 доларів США, пеню в розмірі 13 394 275,61 грн;
- розірвати депозитний договір від 30 серпня 2013 року № SAMDN80000737362588 з особистим рахунком по вкладу № НОМЕР_5 та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 50 000 доларів США, проценти за користування банківським вкладом у розмірі 25 158,90 доларів США, три проценти річних у розмірі 3 158,20 доларів США, пеню в розмірі 13 394 275,61 грн.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон") залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 кошти: за договором банківського вкладу від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610 у розмірі 20 000 грн, проценти за період з 13 травня 2013 року до 13 травня 2020 року у розмірі 25 239,45 грн, проценти за період з 14 травня 2020 року до 10 липня 2020 року у розмірі 31 коп., три проценти річних за період з 11 липня 2020 року до 17 січня 2022 року у розмірі 2 067,39 грн; за договорами від 30 серпня 2013 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588 (за кожним) вклад у розмірі 50 000 доларів США, проценти за період з 30 серпня 2013 року до 30 травня 2020 року у розмірі 20 239,45 доларів США, проценти за період з 30 травня 2020 року до 10 липня 2020 року у розмірі 0,54 долара США, три проценти річних за період з 11 липня 2020 року до 17 січня 2020 року у розмірі 3 210,44 доларів США. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави судовий збір в сумі 10 510 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами договорів передбачено право сторін дострокового їх розірвання з повідомленням сторони за 2 банківські дні до дати розірвання договору. Оскільки відповідач отримав заяву ОСОБА_1 про повернення банківських вкладів 07 липня 2020 року, то договори вважаються розірваними 10 липня 2020 року та підстави для їх розірвання в судовому порядку відсутні. Умовами договорів сторони визначили, що у разі, якщо вкладник вимагає розірвати договір достроково, проценти виплачуються за ставкою вкладу "на вимогу". За договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610 мінімальний строк вкладу складає 365 днів, тобто кожного 13 травня наступного року. Таким чином суму процентів за ставкою 18 процентів річних слід розраховувати за період з 13 травня 2013 року до 13 травня 2020 року, що складає: 25 239,45 грн (20 000 грн : 100 х 18% х 2 191 днів : 365 днів). За період з 14 травня 2020 року до 10 липня 2020 року проценти слід розраховувати за процентною ставкою вкладу "на вимогу", оскільки мінімальний строк вкладу, що складає 365 днів, з дня подання позивачем заяви про розірвання договорів банківського вкладу не сплив. Отже, сума процентів, що підлягає стягненню за цей період складає 0,31 грн (20 000 грн : 100 х 0,01% х 57 днів : 365дні). За договорами від 30 серпня 2013 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588 мінімальний строк вкладу складає 3 місяці за ставкою 6 процентів річних. Таким чином суму процентів за ставкою 6 процентів річних слід розраховувати за період з 30 серпня 2013 року до 30 травня 2020 року, що складає 20 252,05 доларів США (50 000 доларів США : 100 х 6% х 2 464 дні : 365 днів). За період з 31 травня 2020 року до 10 липня 2020 року проценти слід розраховувати за процентною ставкою вкладу "на вимогу", оскільки мінімальний строк вкладу, що складає 3 місяці з дня подання позивачем заяви про розірвання договорів банківського вкладу не сплив. Отже, сума процентів, що підлягає стягненню за цей період складає 0,54 доларів США (50 000 доларів США : 100 х 0,01% х 40 днів : 365 днів).З огляду на те, що між позивачем та банком припинено правовідносини за договорами банківських вкладів, то положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо нарахування та стягнення пені не поширюються на спірні правовідносини, натомість відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з 11 липня 2020 року до 17 січня 2022 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних, що за договором від 13 травня 2013 року №SAMDN25000735090610 складають 2 067,39 грн (20 000 грн + 25239,45 грн + 0,31 грн х 3% : 100 : 365 днів х 556 днів), а за договорами від 30 серпня 2018 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588 - 3 210,44 доларів США (50 000 доларів США + 20 252,05 доларів США + 0,54 доларів США х 3% : 100 : 365 днів х 556 днів). Чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком процентів на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим кодексом України. Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку його виконання в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д. А. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року змінено, зменшено розмір стягнутих сум, а саме: за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610 зменшено проценти за період з 13 травня 2013 року до 13 травня 2020 року до 25 219,73 грн, а також три проценти річних до 2 018,18 грн; за договорами від 30 серпня 2018 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588 за кожним три проценти річних зменшено до 3 135,38 доларів США; судовий збір, стягнутий з АТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави, зменшено до 315,30 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року залишено без змін. Вирішено компенсувати АТ КБ "ПриватБанк" за рахунок держави судові витрати в розмірі 157,65 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що доводи апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" про те, що з 17 листопада 2014 року зобов`язання за договорами, які є предметом спору, повинно виконувати ТОВ "ФК "Фінілон" є безпідставними, оскільки банк не довів, що договір про переведення боргу було укладено між ним та ТОВ "ФК "Фінілон" зі згоди вкладника. Оскільки банк отримав заяву ОСОБА_1 про повернення банківських вкладів 07 липня 2020 року, а умовами укладених між сторонами договорів банківських вкладів передбачено їх розірвання з дати отримання банком заяви про їх розірвання плюс два банківських дні, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що договори банківських вкладів вважаються розірваними з 10 липня 2020 року. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що договір не можна вважати розірваним, оскільки банк не виконав свої зобов`язання і не повернув суми вкладів з нарахованими відсотками, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки саме по собі невиконання банком своїх зобов`язань, які виникають у нього в результаті одностороннього розірвання договору вкладником, жодним чином не скасовує волевиявлення останнього і не повертає сторони до попереднього стану договірних правовідносин. Апеляційний суд також відхилив посилання ОСОБА_1 на пункти Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якими сторони мають право розірвати договір достроково тільки за взаємною згодою, і така згода має бути належно акцептована, з огляду на конкретні умови пунктів 5 та 10 договорів банківських вкладів, укладених між сторонами, які підлягають безпосередньому застосуванню. Висновок місцевого суду про те, що частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо нарахування та стягнення пені не поширюються на спірні правовідносини у зв`язку з тим, що між позивачем та банком припинено правовідносини за договорами банківських вкладів, не суперечить правовим висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) та відповідають висновкам, зробленим в постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 757/26746/17-ц, від 21 грудня 2021 року у справі № 369/7118/18, від 14 липня 2022 року у справі № 201/13833/16-ц. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 грн за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610, а також по 50 000 доларів США за кожним із договорів від 30 серпня 2013 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588 у зв`язку з невиконанням банком своїх зобов`язань. Встановивши, що за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610 мінімальний строк вкладу складає 6 місяців, суд першої інстанції правильно визначив формулу нарахування процентів за цим договором за ставкою 18 процентів річних за період з 13 травня 2013 року до 13 травня 2020 року. Разом з тим, суд першої інстанції помилився в розрахунку, оскільки неправильно визначив кількість днів між 13 травня 2013 року до 13 травня 2020 року, а саме 2 191 день замість правильних 2 557 днів. У такому випадку сума процентів за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610 за ставкою 18 процентів річних складає 25 219,73 грн (20 000 грн : 100 х 18% х 2 557 днів : 365 днів). При цьому апеляційний суд погодився з наведеним судом першої інстанції розрахунком процентів у розмірі по 20 252,05 доларів США за договорами від 30 серпня 2013 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588. Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у вигляді сплати трьох процентів річних, які підлягають стягненню по 17 січня 2022 року (остаточне уточнення позовних вимог позивачем). Однак місцевий суд помилково навів розрахунок трьох процентів річних з 11 липня 2020 року, так як позивач просила стягнути їх починаючи з 23 липня 2020 року, внаслідок чого вийшов за межі позовних вимог. Оскільки судом було допущено помилки в обрахуванні процентів, які підлягали стягненню за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610, то це призвело до наступної помилки в обрахуванні трьох процентів річних у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань. Тому апеляційний суд навів розрахунок трьох процентів річних за період з 23 липня 2020 року до 17 січня 2022 року таким чином: за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610 - (20 000 грн + 25 219,73 грн + 0,31 грн) х 3% : 100 : 365 днів х 543 дні = 2 018,18 грн; за договорами від 30 серпня 2018 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588 - (50 000 доларів США + 20 252,05 доларів США + 0,54 доларів США) х 3% : 100 : 365 днів х 543 дні = 3 135,38 доларів США. З огляду на те, що позов було задоволено частково апеляційний суд також не погодився з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача в дохід держави судових витрат в розмірі 10 510 грн, що складає максимальну ставку судового збору при поданні позовної заяви фізичною особою без урахування пропорційності задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дугінов Д. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить:
- змінити оскаржувані судові рішення в частині стягнення процентів за договорами та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610 у розмірі 31 255,89 грн, а за договорами від 30 серпня 2013 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588 - по 25 158,90 доларів США;
- скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", зменшивши її розмір на підставі статті 551 ЦК України, та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735090610 у розмірі 31 255,89 грн, а за договорами від 30 серпня 2013 року №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588 - по 25 158,90 доларів США;
- задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договорів, визнавши їх розірваними з 30 червня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Дугінов Д. А. зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У березні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" також подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень АТ КБ "ПриватБанк" зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д. А. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, витребувано цивільну справу № 757/35447/20 з Печерського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
У травні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання судових рішень задоволено, зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д. А. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що укладені між сторонами договори банківських вкладів є розірваними з 10 липня 2020 року, та не звернули увагу на те, що саме по собі звернення позивача із заявою до АТ КБ "ПриватБанк" про розірвання договорів не може свідчити про їх договірне розірвання, адже їх умовами передбачено припинення дії після виплати клієнту всієї суми вкладу разом з процентами.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди не надали належної оцінки доказам, наявним у справі, які свідчать про відсутність у банку зобов`язань перед позивачем, а також про те, що банк є неналежним відповідачем у справі. Зазначало що, належним відповідачем в цій справі має бути ТОВ "ФК "Фінілон".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дугінов Д. А. подав відзив на касаційну скаргуАТ КБ "ПриватБанк", в якому зазначив, що договір про переведення боргу за депозитними договорами від 17 листопада 2014 року було укладено між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" з порушенням встановленої законом процедури, за відсутності згоди ОСОБА_1 на переведення боргу, у зв`язку з чим цей договір є нікчемним. Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що зобов`язання за договорами, які є предметом спору, повинно виконувати саме АТ КБ "ПриватБанк".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір банківського вкладу "Стандарт ЧП на 12 мес." № SAMDN25000735090610,на таких умовах: сума вкладу - 20 000 грн; строк вкладу - на 365 днів по 13 травня 2014 року включно; процентна ставка - 18 процентів річних; період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць; мінімальний строк вкладу - 6 місяців.
Згідно з пунктом 5 вищевказаного договору, у вкладника та банку є право достроково розірвати даний договір, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати його розірвання.
30 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" були укладені договори банківських вкладів "Стандарт" №№ SAMDN80000737362420, SAMDN80000737362648, SAMDN80000737362340, SAMDN80000737362588, на таких однакових умовах: сума вкладу - 50 000 доларів США; строк вкладу - на 92 дні по 30 листопада 2013 року включно; процентна ставка - 6 процентів річних; період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць; мінімальний строк вкладу - 3 місяці.
Згідно з пунктами 10, 12, 13, 15 вищевказаних договорів у вкладника та банку є право достроково розірвати даний договір, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати його розірвання. Якщо вкладник вимагає розірвати договір, а 3 місяці з дати його укладення або продовження мінімального строку ще не спливли, вкладнику повертається сума вкладу. За неповні три місяці проценти виплачуються за ставкою внеску "за вимогою" за фактичну кількість днів, що минуло з дати оформлення вкладу або з дати продовження мінімального строку, до дня розірвання договору. Якщо вкладник за ці неповні три місяці отримав відсотки, нараховані за повною ставкою, то надлишково сплачені проценти вираховуються із суми вкладу. Якщо вкладник вимагає достроково розірвати договір, а мінімальний строк вкладу вже був продовжений один або декілька разів, проценти за кожні повні 3 місяці сплачуються в повному обсязі. Проценти за останні 3 місяці, які на момент розірвання договору ще не спливли, нараховуються за умовами, зазначеними в пункті 12 даного договору. Якщо після закінчення строку вкладу вкладник не заявив банку про своє бажання забрати грошові кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, вказаний в розділі "Дані по вкладу" даного договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника до банку. Новий строк вкладу і новий мінімальний строк вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.
07 липня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" отримало заяву ОСОБА_1 від 22 червня 2020 року про направлення їй інформації по вкладам та процентам до виплати за рахунками № 26354619872839; № 26353621652800; № 26353621654712; № 26353621651931; № 26353621653940, повернення вкладів і сплати процентів, нарахованих відповідно до умов договорів, в строк до 30 липня 2020 року.
23 липня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_1 про припинення діяльності відділень на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.
17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" було укладено договір про переведення боргу за депозитними договорами, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 18 листопада 2014 року та електронного додатку № 1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування), на підставі згоди кредиторів, отриманої ПАТ КБ "ПриватБанк" шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною даного договору, ПАТ КБ "ПриватБанк" переводить, а ТОВ "ФК "Фінілон" приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, що виникли на підставі депозитних договорів і договорів банківського обслуговування згідно з переліком (додаток № 1). Зобов`язання по виплаті грошових коштів, які переводяться на ТОВ "ФК "Фінілон", виникли з депозитних договорів та договорів банківського обслуговування (додаток № 1), які укладені структурними підрозділами ПАТ КБ "ПриватБанк", що здійснюють діяльність на території Автономної Республіки Крим.
Довідкою від 28 вересня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" підтвердив виконання в повному обсязі зобов`язань щодо перерахування на рахунки ТОВ ФК "Фінілон" грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору. Сума коштів, зазначена у витягу з електронного додатку № 1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування) до договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, включає, зокрема нараховані проценти по вкладу на дату переведення боргу.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною першою статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові кошти вкладника передаються ним у власність банку, а безготівкові кошти - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати процентів на неї, а в банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
Відповідно до статті 1060 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договорів банківських вкладів, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).