ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 910/8641/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
ОГП: Гудименко Ю.В.,
позивача-1: Яцишин Д.В., Мнацаканянан С.А., Земляна О.О.,
позивача-2: Сухова О.М.,
позивача-3: не з`явились,
позивача-4: Гончаров О.В.,
позивача-5: Кондратенко О.В.,
відповідача: Заворотнюк М.С.,
третьої особи: Федорчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Зодча Діадема"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023
у справі № 910/8641/21
за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі: 1. Міністерства культури та інформаційної політики України; 2. Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка - Карого; 3. Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів"; 4. Київської міської державної адміністрації; 5. Державного агентства України з питань кіно
до Приватного акціонерного товариства "Зодча Діадема"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Фонд державного майна України
про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" та Київської міської державної адміністрації з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Зодча Діадема" про визнання недійсним договору № 035/12 про інвестування реконструкції Української студії хронікально-документальних фільмів з надбудовою головного корпусу для офісних приміщень та будівництва житлового комплексу за адресою: вул. Щорса, 18 Печерського району міста Києва від 07.12.2004 та додаткових угод до нього.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір та додаткові угоди до нього були укладені з порушенням вимог ст.ст. 73-2, 75, 136, 141, 145 Господарського кодексу України, ст.ст. 178, 203, 326, 1130 Цивільного кодексу України, ст.ст. 84, 96, 116, 149 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", ст.ст. 6, 7, 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", ст. 6 Порядку відчуження обкатів державної власності, Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 № 296.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 (суддя Спичак О.М.) позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого та Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" залишено без розгляду. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позову та прийнято в цій частині нове рішення, який позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 07.12.2004 № 035/12 про інвестування реконструкції Української студії хронікально-документальних фільмів з надбудовою головного корпусу для офісних приміщень та будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса), 18, укладений між ДІІ "Українська студія хронікально-документальних фільмів" та ПрАТ "Зодча Діадема", а також додаткові угоди до цього договору від 03.06.2005 № 1, від 20.01.2006 № 2, від 29.01.2016 № 3, додаткові договори від 13.03.2018 № 4, від 05.09.2019 № 5 та від 14.11.2019 № 6. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/8641/21 залишено без змін.
Судами обох інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Київської ради депутатів трудящих від 04.07.1967 №1059 за Українською студією хронікально-документальних фільмів закріплено земельну ділянку площею біля 2,0 га по вул. Щорса, 18 в Московському районі міста Києва та дозволено побудувати матеріальний склад і надбудувати 2-поверхове крило головного корпусу на один поверх для розміщення просмотрового залу, конференц-залу, буфету та інших побутових приміщень.
Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 18.02.1974 №214 Українській студії хронікально-документальних фільмів відведено додаткову земельну ділянку площею близько 0,15 га, приєднавши її до основної по вул. Щорса, 18 в Московському районі міста Києва, та дозволено побудувати на території студії корпус цеху діафільмів без збільшення чисельності працівників кіностудії.
На виконання доручення Президента України від 01.07.1996 №01-14/437 щодо відселення з території Києво-Печерського заповідника установ та організацій культури і наказу Міністерства культури і мистецтв України від 22.10.1996 №508 "Про відселення з території Києво-Печерського заповідника факультету кіно і телебачення Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого" цей факультет розміщено на вул. Щорса (Євгена Коновальця), 18 у місті Києві.
Відповідно до наказу Міністерства культури і мистецтв України від 16.04.1997 №192 для здійснення діяльності Державне підприємство "Українська студія хронікально-документальних фільмів" мала передати Київському державному інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого нежитлові будівлі, споруди та розташовану під ними земельну ділянку, мережі та комунікації за вказаною адресою.
Постановою колегії Міністерства культури і мистецтв України від 31.01.2001 №1/3 "Про стан підготовки фахівців на факультеті кіно і телебачення Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого" передбачено створення навчально-науково-виробничого комплексу у складі Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого та Української студії хронікально-документальних фільмів і на підставі наказу Міністерства культури і мистецтв України від 04.07.2001 №454 з метою ефективного використання приміщень, які не задіяні в основній діяльності останньої, вирішено передати їх з балансу державного підприємства на баланс цього інституту. Передача повинна бути оформлена актами приймання-передачі та затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України.
23.04.2003 інститут на правах правонаступництва реорганізовано у Київський державний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого; 21.08.2004 Указом Президента України №961/2004 університету надано статус національного і присвоєно назву "Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого".
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 №578-р та постанови Президії Академії мистецтв України від 14.12.2001 №10/3 створено Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, якому на підставі наказу Міністерства культури і мистецтв України від 22.05.2002 №327 передано будівлю автотранспортного цеху Української студії хронікально-документальних фільмів, розташовану на вул. Євгена Коновальця 18 у місті Києві. Надалі рішенням Київської міської ради від 15.03.2007 №289/950 Інституту за вказаною адресою надано земельну ділянку площею 0,31 га.
07.12.2004 між Українською студією хронікально-документальних фільмів та Закритим акціонерним товариством "Зодча Діадема" укладено договір №035/12 про інвестування реконструкції Української студії хронікально-документальних фільмів з надбудовою головного корпусу для офісних приміщень та будівництва житлового комплексу за адресою: вул. Щорса, 18 Печерського району міста Києва.
Відповідно до розділу 2 договору №035/12 від 07.12.2004 предметом договору є інвестування та виконання передпроектних, проектно-вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці по вул. Щорса, 18 в Печерському районі міста Києва: - житлового комплексу з підземним авто паркінгом та об`єктами соціального призначення (об`єкт 1); - реконструкції Української студії хронікально-документальних фільмів з надбудовою аттикових та мансардних поверхів головного корпусу (об`єкт 2); ремонт приміщень головного корпусу студії з оновленням технологічного обладнання (об`єкт 3), погашення боргів сторони 1 перед бюджетними, комунальними та іншими підприємствами. Фінансування робіт, передбачених п. 2.1 договору, здійснюється стороною 2 за рахунок власних, позичених та (або) залучених коштів у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до розділу 1 договору №035/12 земельною ділянкою є земельна ділянка, позначена на карті-схемі, наведена в додатку №1 до договору, на якій буде проводитись будівництво об`єкту 1 та реконструкція об`єкту 2 на засадах інвестування; об`єкт 1 - будівництво комплексу житлових будинків з підземним паркінгом та об`єктами соціального призначення на земельній ділянці площею 0,84 га по вул. Щорса, 18 у Печерському районі міста Києва, яка належить стороні 1 на праві постійного користування та відповідно до рішення Київської міської ради №1059 від 04.07.1967 та №214 від 18.02.1974; об`єкт 2 - реконструкція студії з надбудовою аттикових та мансардних поверхів головного корпусу студії; об`єкт 3 - ремонт приміщень головного корпусу студії з оновленням технологічного обладнання студії.
Згідно з п. 3.1 договору №035/12 внеском сторони 1 в сумісний проект є: - передача стороною 1 стороні 2 земельної ділянки по вул. Щорса, 18 у Печерському районі міста Києва площею орієнтовно 0,84 га (уточнюється проектом) під будівництво об`єкту 1; - передача горищних приміщень головного корпусу студії площею орієнтовно 1700 кв.м. для надбудови аттикових та мансардних поверхів по вул. Щорса, 18 у Печерському районі міста Києва (об`єкт 2).
Згідно з п. 3.2 договору №035/12 внеском сторони-2 в сумісний проект інвестування є: - передпроектні, проектно-вишукувальні та будівельні роботи житлового комплексу з підземним авто паркінгом та об`єктами соціального призначення загальною житловою площею орієнтовно 50000 кв.м. (об`єкт 1); - реконструкція студії з надбудовою аттикових та мансардних поверхів головного корпусу студії (об`єкт 2); - ремонт приміщень головного корпусу студії з оновленням технологічного обладнання студії (об`єкт 3); - погашення боргів сторони 1 перед бюджетними, комунальними та іншими підприємствами станом на день підписання договору.
Відповідно до п. 4.1 договору №035/12 сторона-1 зобов`язується:
- надати стороні-2 генеральну довіреність на право виконання функцій замовника по проектуванню, реконструкції та будівництву об`єкту 1, об`єкту 2;
- виконувати функції замовника по проектуванню та будівництву об`єкту 3;
- передати стороні-2 у 15-ти денний термін після підписання даного договору по акту наявну документацію по земельній ділянці та малоповерховим спорудам, які підлягають знесенню для будівництва об`єкту 1;
- передати стороні-2 у 15-ти денний термін після підписання даного договору по акту земельну ділянку та малоповерхові споруди, які підлягають знесенню для будівництва об`єкту 1;
- передати стороні-2 у 15-ти денний термін після підписання договору по акту горищні приміщення головного корпусу студії для надбудови аттикових та мансардних поверхів та приміщення, які підлягають реконструкції;
- у 15-ти денний термін після підписання даного договору надати стороні-2 приміщення площею 200 кв.м. з підключенням стороною-2 телефонних ліній для оперативної роботи по проектуванню, реконструкції, будівництву та введенню в експлуатацію об`єкту 1, об`єкту 2 та об`єкту 3 на весь час робіт. При цьому оздоблення вказаних площ, оплата фактичних комунальних платежів та компенсація земельного податку, пропорційно загальній площі приміщень, покладається на сторону-2;
- після введення об`єкту 1 в експлуатацію передати стороні-2 та сприяти оформленню у власність об`єкт 1 з прилеглою земельною ділянкою;
- після введення в експлуатацію об`єкту 2 передати стороні-2 та сприяти оформленню у власність об`єкту 2;
- після виконання робіт по ремонту приміщень головного корпусу студії з оновленням технологічного обладнання по об`єкту 3 прийняти від сторони-2 виконані роботи по акту;
- приймати участь у введенні об`єкту 1, об`єкту 2, об`єкту 3 в експлуатацію;
- надати стороні-2 кошторис на проведення фінансування по погашенню боргів сторони-1 перед бюджетними, комунальними та іншими організаціями.
Згідно з п. 4.3 договору №035/12 сторона-2 зобов`язується:
- за рахунок власних, позичених та (або) залучених у встановленому порядку коштів, забезпечити повне та своєчасне фінансування, пов`язане з погоджувальними, проектними, ремонтно-будівельними роботами та введенням в експлуатацію об`єкту 1, об`єкту 2 та об`єкту 3;
- виконати функції замовника по проектуванню, будівництву об`єкту 1, об`єкту 2 в повному обсязі;
- компенсувати стороні-1 вартість споруд, які підлягають знесенню з території забудови об`єкту 1 (вартість майна визначається шляхом експертної балансової оцінки майна);
- відповідно до графіку, який погоджено сторонами, здійснити фінансування, погашення боргів сторони-1 перед бюджетними, комунальними та іншими підприємствами станом на день підписання цього договору в рахунок частки сторони 1 від об`єкту 1 та об`єкту 2 відповідно до п. 5.5.1 даного договору;
- відповідно до графіка, який погоджено сторонами, здійснити фінансування об`єкту 3 в рахунок частки сторони-1 від об`єкту 1 та об`єкту 2 відповідно до п. 5.5.1 даного договору;
- забезпечити виконання робіт по проектуванню, реконструкції, будівництву та введенню в експлуатацію об`єкта 1, об`єкта 2 та об`єкт 3;
- забезпечити здійснення належного технічного та авторського нагляду за якістю проектно-вишукувальних, будівельних робіт об`єкту 1, об`єкту 2 та об`єкту 3 відповідно до ДБН;
- нести повну матеріальну відповідальність за порушення вимог діючого законодавства щодо проектування, будівництва та своєчасного введення в експлуатацію об`єкта 1, об`єкта 2 та об`єкта 3 в строки, визначені в проектно-кошторисній документації;
- після введення об`єкта 1 в експлуатацію забезпечити виконання функцій по обслуговуванню та подальшою експлуатацією з належним оформленням права власності об`єкта 1 з закріпленням прилеглої до об`єкт 1 земельної ділянки;
- після введення об`єкту 2 в експлуатацію забезпечити виконання функцій по обслуговуванню та подальшою експлуатацією з належним оформленням права власності аттикових та мансардних поверхів;
- на письмову вимогу сторони-1 надавати необхідну інформацію, підтверджену документально та пов`язану із здійсненням робіт по об`єкту 1, об`єкту 2 та об`єкту 3;
- за рахунок своєї частки в об`єкті 1 здійснити передачу Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації житлових приміщень в об`єкті 1 або іншої площі в обсязі, встановленому відповідним рішенням Київської міської ради для об`єкта 1 в цілому;
- за рахунок своєї частки в об`єкті 2 здійснити передачу Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації житлових приміщень в об`єкті 2 або іншій площі в обсязі, встановленому відповідним рішенням Київради для об`єкту 2 в цілому.
Відповідно до п. 5.1 договору №035/12 грошові або майнові внески сторін цього договору, а також майно, створене або придбане в процесі їх діяльності, є їх власністю відповідно до умов договору.
У п. 5.5 договору №035/12 сторони погодили, що майно, яке створене в результаті діяльності по договору, розподіляється між ними наступним чином:
Відповідно до п. 5.5.1 договору №035/12 стороні-1 за умови повного виконання зобов`язань, вказаних у п. 4.1 цього договору, належить:
- 15% додаткових площ, створених при надбудові аттикового поверху головного корпусу студії;
- матеріально-технічне переоснащення технологічного обладнання з ремонтними роботами в головному корпусі студії;
- об`єм погашення боргів перед бюджетними, комунальними підприємствами станом на день підписання цього договору.
Відповідно до п. 5.5.3 договору №035/12 стороні-2 за умови повного виконання зобов`язань, зазначених у п. 4.3 цього договору, належить:
- вся житлова та нежитлова площа об`єкту 1 з прилеглою територією;
- 85% площ, створених при надбудові головного корпусу студії.
Згідно з п. 11.1 договору №035/12 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 03.06.2005, №2 від 20.01.2006, №3 від 29.01.2016, №4 від 13.03.2018, №5 від 05.09.2019 та №6 від 14.11.2019 до договору №035/12, якими вносились зміни та доповнення до вказаного договору.
Так, умовами Додаткової угоди №4 від 13.03.2018 сторони виклали договір №035/12 у новій редакції.
Відповідно до п. 2.1 договору №035/12 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018) предметом цього договору є діяльність сторін по здійсненню ними комплексу дій юридичного, організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на організацію Реконструкції Нерухомого майна під Об`єкт 1 та Об`єкт 2 відповідно до умов, передбачених цим договором (надалі - Реалізації проекту).
У розділі 1 договору №035/12 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018) зазначено, що земельною ділянкою є земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Євгена Коновальця, 18 Печерському районі міста Києва, межі якої визначені в план-схемі земельної ділянки, право постійного користування якою буде оформлено на сторону 1 відповідно до діючого законодавства України; об`єкт 1 - багатофункціональний комплекс за адресою: вул. Євгена Коновальця, 18 у Печерському районі міста Києва; об`єкт 2 - нежитлові будівлі; нерухоме майно - це будівлі, споруди та приміщення, що знаходяться на земельній ділянці та перебувають на балансі сторони 1; реконструкція - це перебудова нерухомого майна під об`єкти, що передбачає зміну їх геометричних розмірів, функціонального призначення, основних техніко-економічних показників та поліпшення умов експлуатації.
Відповідно до п. 2.3 договору №035/12 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018) Сторона-1 відповідно до цього договору передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника будівництва Об`єкта 1 та Об`єкта 2. Сторона-2 бере на себе зобов`язання та відповідальність за виконання умов цього договору, в тому числі, за повне фінансування та своєчасне виконання будівельних робіт на Об`єктах, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом Об`єкту 1 та Об`єкту 2.
Сторона-2 приймає на себе виконання функцій замовника будівництва Об`єкту 1 та Об`єкту 2, окрім тих, що відповідно до умов даного договору покладено на сторону-1, та зобов`язується на свій ризик за рахунок власних та/або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити Будівництво Об`єкту 1 та Об`єкту 2 шляхом Реконструкції Нерухомого майна на Земельній ділянці відповідно до Проектної документації. У разі залучення коштів фізичних та юридичних осіб сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами (п. 2.4 договору №035/12 від 07.12.2004 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018).
Відповідно до п. 5.1 договору №035/12 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018) сторона-1 в результаті реалізації проекту отримує 100% площ об`єкта 2.
Відповідно до п. 5.2 договору №035/12 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018) сторона-2 в результаті реалізації проекту отримує 100% площ в об`єкті 1.
Сторона-1 набуває право власності на об`єкт 2 після прийняття об`єкта 2 в експлуатацію (п. 5.4 договору №035/12 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018).
Сторона-2 набуває право власності на об`єкт 1 після прийняття об`єкта 1 в експлуатацію (п. 5.5 договору №035/12 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018).
Відповідно до п. 6.1 договору №035/12 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018) фінансування реалізації проекту на земельній ділянці повністю здійснюється стороною-2.
Згідно з п. 10.1 договору №035/12 (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.03.2018) цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до остаточного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.
Додатковою угодою №5 від 05.09.2019 сторони погодили, що земельною ділянкою є земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Євгена Коновальця, 18 у Печерському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:79:045:0004, цільове призначення - 02.07. Для іншої житлової забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для експлуатації, обслуговування існуючих споруд, кінознімальних корпусів та житлових будинків, площа земельної ділянки - 1,9017 га.
Залишаючи без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України позовні вимоги Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого та Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів", місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Державне підприємство "Українська студія хронікально-документальних фільмів" та Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого являються самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді і прокурором не надано доказів, що державне підприємство та державна організація у спірних правовідносинах наділені функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства та даної державної організації, відбулось з порушенням вимог абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов таких висновків:
- посилання прокурора про те, що укладенням правочину порушується право власності держави, яке здійснюється Київською міською державною адміністрацією, не відповідає змісту укладеного договору, оскільки договором не передбачалась передача права власності чи права користування земельною ділянкою. Передача земельної ділянки під здійснення будівництва, в якому замовником виступає Державне підприємство "Українська студія хронікально-документальних фільмів", передбачає, що увесь об`єкт перебуватиме на балансі державного підприємства, а отже, земельна ділянка з користування останнього не виходить (не вилучається) за результатами виконання спірного договору;
- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором простого товариства, і внаслідок його укладення не відбувається відчуження майна підприємства (переходу права власності від підприємства до товариства) і передачі його в безоплатне користування товариства;
- судом взято до уваги рішення у справі, де приймав участі позивач - Міністерство культури та науки та ПрАТ "Зодча Діадема": "...рішення судів у справі №40/98-3/146 та у справі №17/232-33/2, які набрали законної сили у порядку Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити".
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- власником земельної ділянки на вул. Євгена Коновальця, 18 у м. Києві є держава в особі Київської міської державної адміністрації, а постійними землекористувачами - державне підприємство та університет;
- укладання оспорюваного договору, додаткових угод і договорів до нього, метою яких є будівництво об`єктів на спірній земельній ділянці, суперечить видам та меті діяльності державного підприємства, цільовому призначенню та функціональному використанню земельної ділянки, наданої у постійне користування державному підприємству, що призводить до порушення одного з основних обов`язків землекористувача, передбачених ст. 96 Земельного Кодексу України - використання земельної ділянки за цільовим призначенням;
- питання щодо використання для реалізації умов договору цієї земельної ділянки сторонами жодним чином не узгоджено з іншим землекористувачем - Університетом, чим порушуються його права, визначені ст. 95 Земельного Кодексу України;
- відсутність у державного підприємства повноважень брати на себе зобов`язання з передачі земельної ділянки за вказаною адресою (якою користується також Університет) відповідачу для реалізації умов договору, оскільки ці питання належать до виключної компетенції власника - Київської міської державної адміністрації;
- судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою вимоги законодавства стосовно того, що нерухоме майно державного підприємства та Університету станом на час укладання договору та додаткових угод і договорів до нього приватизації не підлягало, належало до об`єктів, обмежених у цивільному обороті, і не могло бути використане та відчужене не у порядку, визначеному законодавством;
- при укладанні оспорюваного договору сторонами не враховано, що іншою частиною головного корпусу, літ. "А" за вказаною адресою користується Університет, нерухомі об`єкти (приміщення звукоцеху, мультцеху та сантехдільниці Інституту екранних мистецтв, корпусу електропідстанції, цеху обробки плівки, підземні комунікації) якого також будуть втрачені в результаті виконання умов договору;
- судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок, що об`єкти нерухомості та земельна ділянка, які підлягають внесенню за договором у спільну діяльність державного підприємства, не є основними фондами останнього, а також залишено поза увагою те, що державне підприємство, уклавши оспорюваний договір, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, всупереч нормам законодавства розпорядилося об`єктами нерухомості за вказаною адресою, зробивши внесок у спільну діяльність для реалізації проекту будівництва, і фактично у такий спосіб відчужило зазначену нерухомість на користь товариства (з огляду на передбачення договором здійснення останнім оплати вартості цих об`єктів);
- договір від 07.12.2004 з подальшими змінами є змішаним договором з окремими елементами (умовами), характерними для договору про спільну діяльність, а тому з огляду на вимоги ст. 1130 ЦК України він мав бути укладений з урахуванням вимог законодавства;
- необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про необхідність урахування обставин, викладених у судових рішеннях у справах №№ 40/98- 3/146 та 17/232-33/2, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі у яких подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову, а рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові залишити без змін.
Доводи скаржника зводяться до того, що:
- апеляційним судом не враховано правову позицію щодо застосування ч. 1 ст. 116 ЗК України щодо підстав для набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності, викладену в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 587/1967/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16. Вказаними постановами визначено, що підставами набуття права користування на земельні ділянки є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. З врахуванням того, що Університет у справі не отримав рішення Київської міської державної адміністрації про передачу в користування земельної ділянки, висновок суду апеляційної інстанції про набуття Університетом прав на земельну ділянку, що й було на думку суду порушенням під час укладення оспорюваних договорів, є помилковим, оскільки Університет такого права користування не набув. Окрім того, з вказаної норми випливає висновок, що жоден документ - в тому числі оспорюваний договір не може бути підставою для виникнення права користування у відповідача (на його підставі не може бути передано право користування від ДП "Українська студія хронікально-документальних фільмів" до відповідача - це право реалізується виключно власником на підставі рішення, в даній справі Київською міською державною адміністрацією;
- апеляційним судом не враховано правову позицію щодо необхідності застосування практики Європейського суду з прав людини. Не враховано практику застосування статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.", що викладено в рішеннях Суду: Так, зокрема, в справі Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland, § 51 Суд виявив, що "законне очікування" виникло тоді, коли був наданий дозвіл на розробку плану, у зв`язку з яким компанії-заявники придбали земельну ділянку з метою її меліорації. Дозвіл на планування, який не міг бути скасований органом влади з питань планування, був "складовою частиною власності компанії-заявника". Таким чином, і погодження відповідачем проекту комплексної забудови спірної земельної ділянки площею 21,7980 га, щодо якої між позивачем та відповідачем діє договір про виконання функцій забудовника, отримано дозвіл на здійснення будівельних робіт, є майном, яке в результаті прийняття рішення про розподіл земельної ділянки потребує уточнення в частині земельних ділянок, на яких здійснюється таке будівництво. В даній справі відповідач отримав майнове право на здійснення заходів щодо будівництва, уклавши оспорюваний договір з суб`єктом, який таке право маючи в силу закону, передав його відповідачу у справі;
- апеляційним судом не враховано правову позицію щодо необхідності захисту права власності яким є право на забудову відповідача, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 №344/16879/15-ц, відповідно до якої визначається майнове право як "права очікування та повноваження власника таких прав". Укладаючи відповідний договір, відповідач у справі повинен був розраховувати на правомірність дій учасників. Окрім того, оскаржуваний договір № 035/12 був предметом розгляду у судових інстанція, якими підтверджено не лише правомірність укладення такого договору, а також обов`язковість його умов до виконання з боку ДП "Українська студія хронікально-документальних фільмів". Отже, відповідач мав усі права розраховувати на дійсність та законність свого права на забудову. Суд взагалі даному питанню не надав жодної оцінки;
- суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17, і не вказав на підставі яких належних та допустимих доказів ним зроблено висновок про наявність права користування землею в Університету. Стверджуючи, що для виникнення права користування на приміщення між ДП "Українська студія хронікально-документальних фільмів" та Університетом повинен був бути підписаний акт приймання- передачі майна на підставі Наказу Мінкульту № 454, Північний апеляційний суд не прийняв до уваги, що ні актів приймання-передачі майна, ні наказу Міністерства культури та мистецтв України про затвердження таких актів немає (що й встановив суд першої інстанції). В результаті суд дійшов необґрунтованих висновків про наявність в Університету права користування майном, що може бути порушено в наслідок виконання договору;
- судом не враховано висновків, викладених у постанові від 14.03.2023 у справі № 917/1746/20, у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 926/326/21, постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 911/1357/18, якими визначено, що суд встановлює певні обставини лише за умови наявності належних та допустимих доказів у справі. Роблячи висновок про наявність права користування майном та земельною ділянкою в Університету, що згодом ставить в основу визнання договору № 035/12 недійсним, у зв`язку з відсутністю згоди користувача чи порушення прав та кого користування, суд, за відсутності будь-яких доказів, робить висновок про виникнення такого права у позивача, до моменту укладення спірного договору. При цьому посилань на такі докази суд не вказує. Таке нехтування судом приписів ст. 77 ГПК України та практики її застосування призводить до порушення приписів чинного законодавства та прав відповідача, який обмежений в можливості захисту - він повинен спростовувати доводи позивача, що не підкріплені жодними доказами;
- судом неправильно застосовано практику, викладену у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 925/400/21 щодо застосування приписів ст. 237 ГПК України. Зокрема, вирішуючи питання про правомірність укладення договору № 035/12, суд виходив з того, що ДП "Українська студія хронікально-документальних фільмів" не мала права здійснювати діяльність щодо будівництва будинку. При цьому судом не було враховано, що відповідно до наявних в матеріалах справи довідок земельна ділянка, яка перебувала в постійному користування ДП "Українська студія хронікально-документальних фільмів" мала наступні характеристики: "кадастровий номер 8000000000:79:045:0004, цільове призначення - 02.07. Для іншої житлової забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для експлуатації, обслуговування існуючих споруд, кінознімальних корпусів та житлових будинків, площа земельної ділянки - 1,9017 га". Таким чином, за цільовим характером земельної ділянки позивач мав право здійснювати відповідну діяльність. Судом також не враховано приписи Статуту ДП "Українська студія хронікально-документальних фільмів" (нова редакція) від 11.08.2004, що був наданий позивачем, відповідно до якого: 1) п.2.1. "Студія створена з метою:... забезпечення права громадян на свободу думки і слова, на отримання повної, достовірної інформації; створення аудіовізуальної та іншої продукції, надання послуг по створенню неігрових фільмів, іншої аудіовізуальної продукції і телепрограм для різних глядачів, а також інша діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України..."; 2) відповідно до положень п. 4.1. "Для виконання своїх основних завдань і функцій Студія має право: ...- укладати будь-які угоди з підприємствами, установами, організаціями та громадянами як на території України, так і за її межами, відповідно до чинного законодавства;"; 3) відповідно до п.5.5. "Студія здійснює користування закріпленою за нею земельною ділянкою та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.";
- що стосується питання відчуження державного майна, що не підлягало приватизації, то судом не врахована та обставина, що жодним документом - ні договором № 035/12, ні додатковими угодами до договору № 035/12 не передбачався перехід від ДП "Українська студія хронікально-документальних фільмів" до відповідача права власності на майно, що є суттю приватизації - жодного пункту договору № 035/12 щодо такого переходу права власності не наведено;
- вказуючи, що підставою визнання недійсним правочину є безоплатна передача в межах договору №035/12 державного майна, суд не наводить жодного пункту договору № 035/12 чи додаткових угод до нього, що передбачають такий перехід права власності. Слід зазначити, що договір укладено в простій письмовій формі, що не може бути підставою для переходу права власності, оскільки в силу приписів ст. 657 ЦК України договір про перехід права власності на нерухоме майно підлягає нотаріальному посвідченню;
- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму ст. 237 ГПК України, практику застосування якої викладено у постанові від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21. Суд апеляційної інстанції виносячи рішення у справі дійшов висновок щодо комплексного характеру укладеного договору № 035/12. Таким чином, при винесені по суті рішення, суд апеляційної інстанції повинен був встановити, який саме договір було укладено між сторонами. При цьому позиція суду повинна бути обґрунтована відповідними доказами з тих, що подано до суду, а з урахуванням наявності в матеріалах справи самого договору № 035/12 - вказати з яких приписів вказаного договору суд дійшов висновок щодо правової природи правочину. В постанові від 10.04.2023 відповідного посилання немає, що не лише робить рішення необґрунтованим, а позбавляє відповідача на захист, оскільки унеможливлює обрання ним позиції для захисту - спростування здійсненого судом невірного тлумачення умов договору № 035/12;
- судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18, у якій зазначено: "Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом". В той же час, зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, яким чином відповідач спростовував доводи позивача у справі та подані останнім докази - про них суд жодного разу не зауважив.;
- судом неправильно застосовано приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, з урахуванням їх тлумачення, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2018 у справі № 927/976/17 та від 10.12.2019 по справі №910/6356/19;
- апеляційний господарський суд не лише не врахував приписи постанов від 12.07.2018 у справі № 927/976/17 та від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, але й неправильно застосував приписи інших постанов: п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, Верховного Суду у справі № 696/1693/15-ц. На думку суду, оскільки вказані постанови у справах №№ 40/98-3/146 та 17/232-33/2 не є тотожними з розглядуваною справою, висновки суду з них неможна застосовувати. Однак така позиція є помилкова, оскільки тотожність відносин застосовується лише щодо практики застосування норми, однак не до фактів встановлених за участю особи (ПрАТ "Зодча Діадема"), як це передбачено приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України. Усі наведені судом апеляційної інстанції стосуються умов та можливості застосування саме висновків з приводу "порядку застосування приписів норм права", а відповідач у справі надав постанови та посилався на висновки зроблені судами у вказаних справах як на "факти, що мають преюдиціальне значення". Тобто "тотожність" застосовується лише щодо норм, а преюдиція - щодо фактів.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.07.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 07.07.2023.