ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 357/5940/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
Державної казначейської служби України: Пальчик В. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лентюгова Андрія Вячеславовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023
у складі колегії суддів: Ткаченка Б. О. (головуючого), Гаврилюка О. М., Ходаківської І. П.
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Лентюгова Андрія Вячеславовча
до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України
за участю третьої особи Білоцерківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області
про відшкодування шкоди, заподіяної злочином
Вступ
1. Фізична особа -підприємець звернулася із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням на підставі статті 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, проте апеляційний суд рішення першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову, пославшись на передчасність висновку про задоволення вимог позивача, з огляду на відсутність закону, що регулює відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення не з вини спеціального суб`єкта.
3. З урахуванням доводів касаційної скарги та змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд вирішив питання:
- щодо застосування статті 1177 ЦК України в контексті відповідальності держави України за шкоду, спричинену злочином, що не була відшкодована засудженим потерпілому - фізичній особі-підприємцю.
4. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги та залишив без змін постанову апеляційного суду, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст та підстави наведених у позові вимог
5. У травні 2019 року Лентюгов Андрій Вячеславович звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 56 485,62 грн на підставі статті 1177 ЦК України, заподіяної злочином, що підтверджується вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 30.12.2014 по справі № 357/14433/14-к стосовно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні від 19.03.2014 № 12013100030000527 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
6. Звертаючись до суду із заявою про зміну предмета позову, позивач на підставі статей 22, 1166, 1177, 1192 ЦК України просив суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Лентюгова А. В. (далі - ФОП Лентюгов А. В. ) матеріальну шкоду в розмірі 117 637,60 грн.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
7. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.12.2014 у кримінальній справі № 357/14433/14-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України, призначено йому покарання у виді двох років обмеження волі. Потерпілим у цій кримінальній справі визнано позивача ФОП Лентюгова А. В., якому нанесена майнова шкода шляхом привласнення майна (грошових коштів) у розмірі 71 485,62 грн. На підставі підпунктів "в", "д" та "е" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.
8. Під час розгляду цієї кримінальної справи судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2, працюючи менеджером з продажу у ФОП Лентюгова А. В. відповідно до трудового договору між працівником та фізичною особою від 01.09.2008, будучи матеріально-відповідальною особою згідно з договором про повну матеріальну відповідальність від 01.09.2008 в період з 15.12.2011 до 10.03.2012 привласнив грошові кошти ФОП Лентюгова А. В. в сумі 71 485,62 грн, чим завдав останньому шкоду на зазначену суму. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 частково відшкодував 15 000,00 грн, судом стягнуто з нього 56 485,62 грн на користь ФОП Лентюгова А. В. в якості відшкодування завданої шкоди.
9. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.03.2015 по справі № 357/14433/14-к вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.12.2014 стосовно ОСОБА_2 залишено без змін.
10. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано позивачу виконавчий лист від 27.03.2015 № 357/14433/14-к про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ФОП Лентюгова А. В. 56 485,62 грн.
11. 11.06.2015 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві Москаленко О. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.
12. 17.05.2019 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Л. Ю. Лебедєвою винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. У пункті 2 резолютивної частини постанови зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 17.05.2022.
13. Станом на 29.05.2019, відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № НОМЕР_1 визначено як завершене.
14. Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 14.11.2019 у задоволенні позовних вимог Лентюгова А. В. до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди заподіяної злочином було відмовлено.
15. Постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2020 у справі № 357/5940/19 апеляційну скаргу ОСОБА_3 діючого в інтересах Лентюгова А. В. залишено без задоволення, а заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 14.11.2019 залишено без змін.
16. Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 рішення Сквирського районного суду Київської області від 14.11.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 17.09.2020 скасовано, провадження у справі закрито, повідомлено Лентюгову А. В., що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
17. 11.07.2022 Лентюговим А. В. подано до Верховного Суду заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.
18. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2022 матеріали справи № 357/5940/19 за позовом Лентюгова А. В. до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди заподіяної злочином, передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 357/5940/19 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП Лентюгова А. В. 56 485,62 грн шкоди та 60 446,39 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.
20. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив про наявний безпосередній причинний зв`язок між винними протиправними діями відповідача та заподіяною позивачу шкодою, оскільки відсутні сумніви, що позивач зазнав збитків внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину, що мало наслідком його кримінальну відповідальність.
21. До того ж суд першої інстанції спростував твердження відповідача щодо безпідставного посилання позивача на положення статті 1177 ЦК України, зазначивши, що відсутність спеціального закону, до якого містить відсилання у частині другій названої статті, не перешкоджає потерпілій від кримінального правопорушення особі звертатись до суду за захистом порушених прав, в тому числі, шляхом подання позову про відшкодування шкоди в цивільному судочинстві на підставі частини другої статті 1177 ЦК України, такий позов є ефективним для захисту її прав та підставним, за умови встановлення факту вчинення відносно такої особи кримінального правопорушення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
22. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 задоволено апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 357/5940/19 з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
23. В оскаржуваній постанові зазначено про відсутність закону, що регулює відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення не з вини спеціального суб`єкта у зв`язку з чим логічно дійти висновку про відсутність передбачення законом про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки видатків держави, які можна спрямувати для здійснення відповідних виплат.
24. Тож колегія суддів апеляційної інстанції, проаналізувавши зокрема положення статті 1177 ЦК України, констатувала передчасність висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, зважаючи на відсутність закону, що регулює відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення не з вини спеціального суб`єкта.
Рух касаційної скарги
25. 03.03.2023 ФОП Лентюгов А. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 357/5940/19.
26. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 357/5940/19 за касаційною скаргою ФОП Лентюгова А. В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023, призначено розгляд касаційної скарги, з урахуванням частини шостої статті 301 ГПК України на 04.05.2023 у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
27. Верховний Суд ухвалою від 04.05.2023 справу № 357/5940/19 за касаційною скаргою ФОП Лентюгова А. В. передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 24.06.2019 у справі № 720/412/16-ц, від 03.04.2019 у справі № 756/10786/16, від 15.04.2020 у справі № 757/59951/16 щодо застосування статті 1177 ЦК України.
28. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21.06.2023 повернула справу № 357/5940/19 для розгляду Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, виснувавши, що за наявності висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 1177 ЦК України в контексті відповідальності держави України за шкоду, спричинену злочином та неподібності правовідносин у справі № 357/5940/19 та у справах № 756/10786/16, № 720/412/16-ц, № 757/59951/16 відсутні підстави для прийняття справи № 357/5940/19 до розгляду для вирішення питання щодо відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2021 прийнято до провадження справу № 357/5940/19 за касаційною скаргою ФОП Лентюгова А. В. та призначено її до розгляду на 03.08.2023.
30. 20.07.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання ФОП Лентюгова А. В. про розгляд без його участі справи № 357/5940/19, призначеної на 03.08.2023.
31. У судове засідання 03.08.2023 учасники справи, окрім представника Державної казначейської служби України, своїх представників не направили
32. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
33. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 03.08.2023, обов`язковою не визнавалася.
34. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу її учасників.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги
35. У касаційній скарзі ФОП Лентюгов А. В. просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 357/5940/19, яким позовні вимоги задоволені частково.
36. В обґрунтування доводів касаційної скарги касант стверджує про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення приписів процесуальних норм, посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження, та стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ФОП Лентюгова А. В. до держави в особі Державної казначейської служби України, оскільки відсутність спеціального закону, до якого містить відсилання у частині другій статті 1177 ЦК України, не може перешкоджати потерпілій від кримінального правопорушення особі звертатись до суду за захистом порушених прав, в тому числі, шляхом подання позову про відшкодування шкоди, про що Верховний Суд зазначив у постанові від 01.06.2022 у справі № 757/59501/19-ц.
Доводи інших учасників справи
(Державна казначейська служба України)
37. 13.04.2023 до Верховного Суду від Державної казначейської служби України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому викладено заперечення щодо доводів скаржника з проханням відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, з огляду на таке:
- Верховна Рада України передбачила, що першою та основною необхідною умовою для застосування частини другої статті 1177 ЦК України є ухвалення закону, який би передбачав випадки та порядок компенсацію шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення. Наразі відповідно до ухваленого Законом України ?Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду? позивач у справі № 357/5940/19 не має права на компенсацію шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення;
- наразі видатки (асигнування) для відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення не передбачені;
- в силу приписів статей 6 і 19 Конституції України суд не наділений повноваженнями підміняти Верховну Раду України та визначати, в яких конкретно випадках і в якому порядку має компенсуватись шкода внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
- нецільове використання бюджетних коштів є кримінальним правопорушенням.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
38. Щодо наведеного у пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.
39. Предметом розгляду у цій справі є вимога фізичної особи - підприємця до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди на підставі статті 1177 ЦК України, яка була завдана кримінальним правопорушенням і не відшкодована через відсутність у засудженого майна, на яке може бути звернено стягнення в порядку примусового виконання судового рішення.
40. У касаційній скарзі позивач на обґрунтування підстав оскарження, зазначає, що неприйняття закону про компенсацію шкоди Державою Україна відповідно до вимог статті 1177 ЦК України порушує принцип обов`язковості судового рішення.
41. Переглядаючи постанову апеляційного суду Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2022 у справі № 757/59343/19-ц, що в силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при застосуванні статті 1177 ЦК України тією мірою, якою вони застосовні за специфіки спірних правовідносин у даній справі.
42. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені приписами статті 1166 ЦК України, за якою завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
43. Цьому загальному правилу (генеральному делікту) кореспондують правила частини першої статті 1177 ЦК України про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення та встановлений у КПК України механізм відшкодування шкоди, здійснюваний передусім за рахунок особи, яка вчинила кримінальне правопорушення: добровільно (частина перша статті 127 КПК України); примусово за рішенням суду (частина друга статті 127 КПК України).
44. Отже, структура та зміст статті 1177 ЦК України (у редакції, чинній з 09.06.2013) визначають, що за загальним правилом шкоду, завдану потерпілому в результаті вчинення кримінального правопорушення (злочином), має відшкодовувати винна особа, діями якої її завдано, що відповідає частині першій цієї статті.
45. Системний аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що законодавець встановив певну логічну послідовність у визначенні особи, яка має відшкодувати/компенсувати потерпілій особі шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
46. Така правова конструкція означає, що за загальним правилом державу не можна визнавати зобов`язаною й винною за дії приватних осіб з покладенням на неї обов`язку з повного відшкодування завданої злочинами таких осіб шкоди. Тож, за загальним правилом, держава не бере на себе обов`язок відшкодовувати шкоду, заподіяну будь-яким кримінальним правопорушенням. Втім, із загального правила можуть бути певні винятки, про що законодавець зробив застереження у частині другій статті 1177 ЦК України (частині третій статті 127 КПК України), коли держава може компенсувати потерпілому шкоду, завдану йому кримінальним правопорушенням, згідно із законом, який має схвалити Верховна Рада України (такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2022 у справі № 757/59343/19-ц, постанові від 17.05.2023 у справі № 643/8218/21).