ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/476/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Фоміна А. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача-1- Лебедіна Ю. І. (адвоката),
відповідача-2 - не з`явилися,
відповідача-3 - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 (колегія суддів: Філінюк І. Г. - головуючий, Аленіна О. Ю., Поліщук Л. В.) і рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 (суддя Д`яченко Т. Г.) у справі
за позовом Громадської організації "Товариство по спільній охороні транспортних засобів "КОМБІ-2"
до: 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3, 3) ОСОБА_1,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_4,
про визнання договорів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Громадська організація "Товариство по спільній охороні транспортних засобів "КОМБІ-2" (далі - ГО "КОМБІ-2") звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсними з моменту укладення: договору підряду на виконання будівельних робіт від 05.06.2017 № 05/06/17 (далі - договір підряду від 05.06.2017 № 05/06/17), договору підряду на виконання будівельних робіт від 25.04.2018 № 25/04/18 (далі - договір підряду від 25.04.2018 № 25/04/18), договорів поруки від 01.05.2018 № 01/05/18 та від 12.06.2017 № 12/06/17.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ГО "КОМБІ- 2" зазначало, що позивач не має інформації про оспорювані договори, вважає оспорювані договори та акти до цих договорів такими, що вчинені не в інтересах позивача, з метою завдати шкоди, а саме безпідставно заволодіти грошовими коштами, належними позивачу. Тому ГО "КОМБІ- 2" ставило під сумнів дійсність та реальність договорів підряду від 05.06.2017 № 05/06/17 і від 25.04.2018 № 25/04/18 та актів, які, начебто, були складені за результатами виконання цих договорів підряду, а також договорів поруки від 01.05.2018 № 01/05/18 та від 12.06.2017 № 12/06/17. Посилаючись на положення статей 203, 215, 216, 232, 241 Цивільного кодексу України, ГО "КОМБІ- 2" зазначало про їх недійсність.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 у справі № 916/476/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, позовну заяву ГО "КОМБІ- 2" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір підряду від 05.06.2017 № 05/06/17, укладений між ГО "КОМБІ- 2" та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір підряду від 25.04.2018 № 24/04/18, укладений між ГО "КОМБІ- 2" та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір поруки від 01.05.2018 № 01/05/18, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнано недійсним договір поруки від 12.06.2018 № 12/06/17, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У задоволенні позовних вимог ГО "КОМБІ- 2" до ОСОБА_1 відмовлено.
Здійснено розподіл судових витрат.
2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані договори не були укладені та не були узгоджені сторонами в момент їх підписання, вони складені та підписані пізніше від дати їх укладення, тобто сторони не узгодили їх умов та не підписали правочини. Суд першої інстанції зазначив, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів цілком вірогідним є факт неукладення договорів та відсутність волевиявлення на виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків за ними; відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами виконання таких договорів або вчинення відповідних дій щодо виконання умов договорів. Враховуючи відсутність доказів, що засвідчують дії, спрямовані на виконання умов оспорюваних договорів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про відсутність схвалення та виконання спірних правочинів, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ГО "КОМБІ- 2" до ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами за оспорюваними договорами були ГО "КОМБІ- 2", ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а ОСОБА_1 не є стороною цих правочинів, а лише здійснював підписання договорів від імені позивача як керівник.
2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами укладення договорів підряду від 05.06.2017 № 05/06/17 та від 25.04.2018 № 25/04/18. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що після отримання висновку експерта є підстави для встановлення факту невчинення (неукладення) договору підряду на виконання будівельних робіт № 05/06/17 від 05.06.2017, договору підряду на виконання будівельних робіт № 25/04/18 від 25.04.2018, оскільки вони виготовлені орієнтовно після спливу двох років від тих дат, що зазначені в цих договорах". Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про доведення позивачем того, що договори не укладалися, оскільки докази, надані позивачем на підтвердження обставин неукладення спірних договорів, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачами на їх спростування.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2022 у справі № 916/476/21 та закрити провадження у справі.
3.2. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд не застосував статті 7, 9 Закону України "Про судову експертизу", частину 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, пункти 13, 14 Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5, Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів від 03.03.2015 № 301/5, розділ ІІІ Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що працюють у державних спеціалізованих установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 1431/20169. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2018 у справі № 396/1481/14-ц, а також не надав належну оцінку фактам і доказам, наданим скаржником.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 05.06.2017 між ГО "КОМБІ- 2" (замовник) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) укладено договір підряду № 05/06/17, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи дорожніх поверхонь в`їзду і міжквартальної вулиці на території ГО "КОМБІ- 2", дорожніх поверхонь рядів 3, 4, 10, 11 на території ГО "КОМБІ- 2", адреса розташування об`єкта: Одеська обл., Лиманський район, селище Ліски, вул. Вишнева, буд. 52 .
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи містять акт передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 до договору підряду від 15.09.2017 № 05/06/17.
4.3. 12.06.2017 між ОСОБА_3 (поручитель) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) (кредитор) укладено договір поруки № 12/06/17, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ГО "КОМБІ- 2" всіх зобов`язань за договором підряду від 05.06.2017 № 05/06/17.
4.4. 25.04.2018 між ГО "КОМБІ- 2" (замовник) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) укладено договір підряду № 25/04/18, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи дорожніх поверхонь рядів 8, 9, 11-15 на території ГО "КОМБІ- 2", адреса розташування об`єкта: Одеська обл., Лиманський район, селище Ліски, вул. Вишнева, буд. 52 .
4.5. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи містять акт передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 до договору підряду від 25.04.2018 № 25/04/18.
4.6. 01.05.2018 між ОСОБА_3 (поручитель) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) (кредитор) укладено договір поруки № 01/05/18, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ГО "КОМБІ- 2" всіх зобов`язань за договором підряду від 25.04.2018 № 25/04/18.
4.7. Як зауважив суд першої інстанції, на обґрунтування цього позову позивач зазначав, що ГО "КОМБІ- 2" не має інформації про вказані договори та акти, вважає ці договори та акти такими, що вчинені не в інтересах позивача, з метою завдати шкоди, а саме безпідставно заволодіти грошовими коштами, належними позивачу; позивач ставить під сумнів дійсність та реальність договорів підряду та актів, які начебто були складені за результатами виконання цих договорів підряду; про договори позивачу було невідомо, будь-яких звернень до позивача з боку ОСОБА_2 з приводу погашення заборгованості не надходило.
4.8. Суд першої інстанції зазначив, що, за твердженням позивача, документи фактично містять суперечливу інформацію, тому виникають сумніви щодо реальності господарської операції, дійсності договорів, переліку начебто виконаних робіт та розрахунку вартості цих робіт. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що, за твердженням позивача, ремонтні роботи станом на дати, які зазначені в оспорюваних договорах та актах, не проводилися ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 незаконно перебував на посаді ГО "КОМБІ-2" та здійснював збір коштів на ремонт; фактично ремонтні роботи дорожніх поверхонь проводились іншою особою на підставі укладених договорів, виконання ремонтних робіт підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та оплатою за такими договорами; дати договорів та актів, підписаних ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не відповідають реальному часу, коли вказані договори були виготовлені; спірні договори поруки є фіктивними та не відповідають реальному часу, коли такі договори були виготовлені.
4.9. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2021 у справі № 916/476/21 задоволено клопотання позивача від 19.04.2021 вх. № ГСОО 10682/21, призначено судову технічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" (далі - ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз").
4.10. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2021 у справі № 916/476/21 задоволено клопотання ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" щодо призначення експерта, погодження строків проведення експертизи та надання дозволу на пошкодження документів від 13.09.2021р. вх. № ГСОО 24138/21, доручено проведення судової технічної експертизи у справі № 916/476/21 Юрченку Євгену Миколайовичу .
4.11. Як установили суди, у висновку фізико-хімічної експертизи ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" від 11.02.202 зазначено, що виконання експертизи доручено експерту Юрченку Є. М., який має вищу хімічну освіту, кваліфікація - спеціаліст-хімік; пройшов підготовку в Закритому акціонерному товаристві "Спеціальне конструкторське бюро "Хроматек", де ним здобуто кваліфікацію інженер апаратно-програмованих комплексів на базі газових хроматографів серії "Кристал"; спеціальні знання, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 2.2 "Дослідження матеріалів документів" (додаток до свідоцтва № 231 виданий експертно-кваліфікаційною комісією Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 11.10.2007), свідоцтво скасоване у зв`язку зі звільненням; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року у справі № К/800/4178/16 підтверджено повноваження Юрченка Є. М. для проведення фізико-хімічних експертиз; стаж експертної роботи в державних спеціалізованих експертних установах - 5 років; досвід виконання досліджень та експертиз з питань встановлення давності виконання записів, виконаних пастами кулькових ручок, з 2006 року; досвід наукової роботи в галузі судової експертизи з 2003 року (відповідальний виконавець двох наукових робіт в галузі судової експертизи, які внесені до державного реєстру атестованих експертних методик; автор двох наукових статей в галузі судової експертизи, які рекомендовані до використання; керівник наукових тем в галузі судової експертизи матеріалів документів: "Дослідження динаміки часових змін записів, виконаних кульковими ручками", "Дослідження печатних текстів виконаних тонерами лазерних принтерів"); досвід науково-методичної роботи в галузі судової експертизи по впровадженню в судову експертизу газохроматографічного обладнання (2001- 2003 роки: впровадження газохроматографічного обладнання, постановка газохроматографічних методів судово-експертного дослідження та навчання експертів державних спеціалізованих установ). Також висновок ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" від 11.02.2022 містить підпис Юрченка Є. М. про попередження його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання обов`язків експерта.
4.12. Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з висновком експерта від 11.02.2022 № 9920 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів у господарській справі № 916/476/21 тексти, підписи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відбитки печатки ГО "КОМБІ-2" на акті передачі-приймання виконаних робіт від 15.09.2017 до договору підряду від 05.06.2017 № 05/06/17, акті передачі-приймання виконаних робіт від 29.07.2018 до договору підряду від 25.04.2018 № 25/04/18, договорі підряду від 05.06.2017 № 05/06/17, договорі підряду від 25.04.2018 № 25/04/18 та договорах поруки від 12.06.2017 № 12/06/17 та від 01.05.2018 №01/05/18 виконано в один період - квітень-жовтень 2020 року, що не відповідає датам, зазначеним у документах.
4.13. Суд апеляційної інстанції також установив, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.02.2020 у справі № 504/4430/17 визнано недійсним у повному обсязі рішення загальних зборів ГО "КОМБІ-2", оформлене протоколом від 09.11.2017, з моменту його прийняття, яким ОСОБА_1 було обрано головою ГО "КОМБІ-2".
Позов у справі № 504/4430/17 подано до Комінтернівського районного суду Одеської області в серпні 2017 року, тобто договір підряду від 25.04.2018 № 25/04/18, договір поруки від 01.05.2018 № 01/05/18 та договір поруки від 12.06.2017 № 12/06/17 були укладені під час розгляду позову щодо правомірності перебування ОСОБА_1 на посаді голови ГО "КОМБІ-2".
4.14. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсними з моменту укладення оспорюваних договорів.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними з моменту укладення договорів підряду від 05.06.2017 № 05/06/17 та від 25.04.2018 № 25/04/18, договорів поруки від 01.05.2018 № 01/05/18 та від 12.06.2017 № 12/06/17 з підстав, визначених статтями 203, 215, 232, 241 Цивільного кодексу України.
5.4. Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
5.5. Згідно з частинами 1- 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
5.6. Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
5.7. За змістом статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Недодержання кожної із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 608/969/13-ц, від 27.11.2019 у справі № 725/2330/14-ц, від 27.03.2019 у справі № 460/3388/13 (предметом позову у зазначених справах є визнання недійсним договору).
5.8. Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявлення сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
Із урахуванням викладеного недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 908/3326/19, від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 05.04.2018 у справі № 910/8493/17.
5.9. Як зазначено судом першої інстанції, тексти, підписи та печатки на спірних договорах було виконано в один період - квітень-жовтень 2020 року, що не відповідає датам, зазначеним у документах. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювані договори не були укладені та не узгоджені сторонами в момент їх підписання, були складені та підписані пізніше від дати їх укладення, тобто сторони не узгодили їх умов та не підписали правочини. Суд першої інстанції зазначив, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт неукладення договорів, які є предметом розгляду у цій справі, та відсутність волевиявлення на виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків за ними. Враховуючи відсутність доказів, що засвідчують дії, спрямовані на виконання умов оспорюваних договорів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про відсутність схвалення та виконання спірних правочинів, що є підставою для визнання їх недійсними з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами укладення договорів підряду від 05.06.2017 № 05/06/17 та від 25.04.2018 № 25/04/18, а після отримання висновку експерта наявні підстави для встановлення факту невчинення (неукладення) цих договорів, оскільки вони виготовлені орієнтовно після спливу двох років від тих дат, що зазначені в цих договорах. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем факту неукладення договорів, оскільки докази, надані позивачем на підтвердження обставин неукладення спірних договорів, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачами на їх спростування.
5.10. ОСОБА_1, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд не застосував статті 7, 9 Закону України "Про судову експертизу", частину 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, пункти 13, 14 Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5, Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів від 03.03.2015 № 301/5, розділ ІІІ Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що працюють у державних спеціалізованих установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 1431/20169. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2018 у справі № 396/1481/14-ц, а також не надав належну оцінку фактам і доказам, наданим скаржником.