ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 912/1550/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - Савіної О. І. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
відповідача-2 - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
прокуратури - Красножон О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Кіровоградської обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2023 (колегія суддів: Кощеєв І. М. - головуючий, Орєшкіна Е. В., Чус О. В.) і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2023 (суддя Закурін М. К.) у справі
за позовом заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
до: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ТЕПЛО ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска,
про визнання недійсним договору оренди майна та зобов`язання повернути майно,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство) до Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - РВ ФДМ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ТЕПЛО ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (далі - ТОВ "УТЕК"), в якому просив:
- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 10.12.2021 № 42-34/21, укладений між РВ ФДМ та ТОВ "УТЕК";
- зобов`язати ТОВ "УТЕК" повернути державне майно, що перебуває в управлінні Міністерства, - приміщення котельні (комори) площею 122 м2, яке знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Мала Виска, вул. Шевченка, 56/1, в оперативне управління балансоутримувачу - Професійно-технічному училищу № 16 м. Мала Виска (далі - ПТУ № 16).
1.2. У позові прокурор зазначав, що майно було передане в оренду ТОВ "УТЕК" без належного дозволу Міністерства, всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, з метою використання у діяльності, не пов`язаної з освітнім процесом. Тому, за твердженням прокурора, договір оренди укладений з порушенням вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", пункту 30 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", у зв`язку з чим його належить визнати недійсним відповідно до положень статей 203 та 215 Цивільного кодексу України як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а майно - повернути в оперативне управління його балансоутримувачу.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2023 у справі № 912/1550/22, у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції встановив, що при укладенні оспорюваного договору оренди були порушені положення частини 1 статті 5, абзацу 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 30 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" та підпункту 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010. Тому суд дійшов висновку, що наявність порушень зумовлює недійсність договору оренди згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Водночас суд зазначив, що прокурор обрав спосіб захисту, який не відповідає належному, не є ефективним. При цьому суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2022 у справі № 125/2157/19, виходив із такого:
- спірний договір укладений між трьома учасниками: ПТУ № 16 (як балансоутримувачем), РВ ФДМ (як орендодавцем) та ТОВ "УТЕК" (як орендарем);
- прокурор звернувся з позовом в інтересах Міністерства, яке хоч і не є учасником спірного договору, але виконує подвійну функцію державного органу та власника майна, у зв`язку з чим є заінтересованою особою у спірних правовідносинах, тому його звернення з позовом щодо недійсності правочину і наслідків його недійсності є правильним;
- звернення прокурора з позовними вимогами, які стосуються не тільки визнання недійсним договору, але й проведення реституції між ПТУ № 16 та ТОВ "УТЕК", лише до двох учасників оспорюваного договору не відповідає правовим приписам;
- ПТУ № 16 у справі має процесуальний статус третьої особи, проте, як зазначив суд першої інстанції, цей статус не відповідає належному, оскільки ПТУ № 16 як учасник спірного договору та реституції повинно мати процесуальний статус відповідача, такий статус визначається не тільки належністю його до учасників договору, але й допущеними ним порушеннями при вирішенні питання про надання дозволу на оренду.
Суд першої інстанції наголосив, що у справі за наявності трьох учасників оспорюваного договору позовні вимоги про його недійсність прокурор заявив лише до двох учасників, а при заявленні вимоги про здійснення реституції за участі двох учасників не визначив процесуальний статус стягувача - ПТУ № 16. Тому суд першої інстанції зауважив, що ці обставини вказують на неефективність обраного прокурором способу захисту порушених прав, оскільки вимоги про недійсність правочину повинні стосуватися всіх його учасників, а вимоги про реституцію - сторін судового процесу.
2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть слугувати підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні прокурором норм матеріального та процесуального права.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Керівник Кіровоградської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2023 та постанову Центрального апеляційного суду від 04.05.2023 у справі № 912/1550/22, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора; стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
3.2. Керівник Кіровоградської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 16, 203, 215, 317, 626, 759 Цивільного кодексу України (щодо заінтересованої особи), а також статтю 283 Господарського кодексу України (щодо визначення сторін договору оренди та включення до них ПТУ № 16). Керівник Кіровоградської обласної прокуратури вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 02.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19. Крім того, керівник Кіровоградської обласної прокуратури посилається у касаційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 щодо застосування положень статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Міністерство освіти і науки у відзиві на касаційну скаргу, поданому 31.07.2023 через систему "Електронний суд", просить касаційну скаргу керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2023 та постанову Центрального апеляційного суду від 04.05.2023 у справі № 912/1550/22, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.
3.4. 02.08.2023 до Верховного Суду надійшов відзив РВ ФДМ на касаційну скаргу, поданий 02.08.2023 через систему "Електронний суд". Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою керівника Кіровоградської обласної прокуратури та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31.07.2023. Оскільки РВ ФДМ подало відзив на касаційну скаргу 02.08.2023, тобто із пропуском встановленого строку, при цьому не просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, тому Верховний Суд дійшов висновку, що відзив РВ ФДМ слід залишити без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до статуту ПТУ № 16 м. Мала Виска у редакції 2018 року ПТУ № 16 підпорядковане Міністерству освіти і науки України; є державним закладом професійної освіти; майно ПТУ № 16 є об`єктом державної власності, що закріплюється за ним на праві оперативного управління; функції управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
4.2. За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2022 № 312341157 у реєстрі містяться відомості під реєстраційним номером 981896135231 щодо державної реєстрації права власності з-поміж інших на котельню (літера "К"); вона є частиною комплексу будівель, які знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Шевченка, б. 56, корп. 1; належить до державної власності; власником є Міністерство освіти і науки України.
4.3. 10.09.2021 ТОВ "УТЕК" звернулося до РВ ФДМ та ПТУ № 16 із листом, в якому повідомило про зацікавленість щодо оренди приміщення котельні, площею 122 м2, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Шевченка, б. 56, корп. 1 (далі - приміщення котельні) з метою надання послуг теплопостачання, та просило включити майно до переліку першого типу.
4.4. 15.09.2021 РВ ФДМ листом за вих. № 16/2-02-2244 звернулося до ПТУ № 16 м. Мала Виска про надання інформації щодо зазначеного майна, його первісної та залишкової вартості.
4.5. Відповідно до наказу директора ПТУ № 16 від 20.09.2021 № 75-к надано дозвіл на передачу в оренду приміщення котельні.
4.6. Листом від 05.10.2021 вих. № 189 ПТУ № 16 повідомило РВ ФДМ про намір передати приміщення котельні в оренду; просило включити його до переліку першого типу із цільовим призначенням: для забезпечення повітряно-температурного режиму.
4.7. Згідно з наданою ПТУ № 16 РВ ФДМ довідки від 19.10.2021 № 168: ПТУ № 16 є балансоутримувачем приміщення котельні; первинна вартість цього об`єкта складає 107 035 грн, залишкова вартість - 53 517 грн, ринкова вартість - 372 125,15 грн станом на 30.09.2021.
4.8. 10.11.2021 ТОВ "УТЕК" звернулося до РВ ФДМ із заявою № 22 про передачу приміщення котельні в оренду.
4.9. За змістом протоколу електронного аукціону № LLE001-UA-20211101-66482, сформованого 24.11.2021 та проведеного 25.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа" щодо оренди приміщення котельні, переможцем аукціону стало ТОВ "УТЕК".
4.10. 26.11.2021 ПТУ № 16 звернулося з листом за вих. № 348 до Департаменту освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації про надання дозволу на укладення з ТОВ "УТЕК" договору оренди приміщення котельні.
4.11. 10.12.2021 РВ ФДМ як орендодавець, ПТУ № 16 як балансоутримувач та ТОВ "УТЕК" як орендар уклали договір оренди № 42-34/21, за умовами якого: орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно зазначене у пункті 4 розділу І (пункт 1.1 розділу ІІ); об`єктом оренди є нежитлове приміщення котельні, площею 122 м2, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Шевченка, б. 56, корп. 1 (пункт 4.1 розділу І); балансова залишкова вартість, визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача, складає 53 517 грн без ПДВ (пункт 6.1 розділу І); цільове призначення майна - виробництво та постачання теплової енергії (пункт 7.1.1 ); місячна орендна плата - 535,17 грн без ПДВ (пункт 9.1 розділу І ); строк дії договору до 09.12.2026 (пункт 12.1 розділу І).
4.12. 10.12.2021 РВ ФДМ, ПТУ № 16 та ТОВ "УТЕК" склали й підписали акт приймання-передачі орендованого майна.
4.13. 06.01.2022 Міністерство освіти і науки України надіслало Департаменту освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації листа за вих. № 1/221-22, в якому висловило заперечення щодо передачі в оренду приміщення котельні.
4.14. Керівник Новоукраїнської окружної прокуратури звернувся до Міністерства листом від 08.09.2022 № 12.53-63-3515вих-22 про надання інформації щодо вжитих заходів для визнання недійсним спірного договору оренди та вказав на порушення, які допущені при його укладенні.
4.15. Міністерство повідомило прокурора листом від 07.10.2022 № 1/118-22 про те, що ним не вживалися заходи контролю, оскільки воно не є розпорядником відповідної інформації, та висловило пропозицію щодо самостійного прокурорського реагування.
4.16. Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури листом від 20.10.2022 за вих. № 12.53-63-4205вих-22 повідомив Міністерство про звернення до суду в його інтересах щодо визнання недійним договору, укладеного між РВ ФДМ та ТОВ "УТЕК"
4.17. Спір виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю підстав для визнання договору оренди недійсним та повернення цього майна балансоутримувачу.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та відповідача-1, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, укладеного між РВ ФДМ як орендодавцем, ПТУ № 16 як балансоутримувачем та ТОВ "УТЕК" як орендарем, і повернення цього нерухомого майна балансоутримувачу. Прокурор зазначав, що договір оренди укладений з порушенням вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", пункту 30 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", у зв`язку з чим його належить визнати недійсним відповідно до положень статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.
5.4. Суд першої інстанції установив, що при укладенні договору оренди нерухомого майна ПТУ № 16 та РВ ФДМ порушили положення частини 1 статті 5, абзацу 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 30 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" та підпункту 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010, а тому зазначив, що їх наявність зумовлює недійсність договору оренди за частиною 1 статті 203 та частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Водночас суд дійшов висновку, що хоча при укладенні договору оренди ПТУ № 16 та РВ ФДМ допустили порушення чинного законодавства, що могло би стати підставою для визнання його у судовому порядку недійсним та проведення реституції, проте прокурор обрав спосіб захисту, який не відповідає належному, не є ефективним. При цьому суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2022 у справі № 125/2157/19, виходив із такого:
- спірний договір укладений між трьома учасниками: ПТУ № 16 (як балансоутримувачем), РВ ФДМ (як орендодавцем) та ТОВ "УТЕК" (як орендарем);
- прокурор звернувся з позовом в інтересах Міністерства, яке хоч і не є учасником спірного договору, але виконує подвійну функцію державного органу та власника майна, у зв`язку з чим є заінтересованою особою щодо спірних правовідносин, тому відповідне звернення щодо недійсності правочину і наслідків його недійсності є правильним;
- звернення прокурора з позовними вимогами (які стосуються не тільки визнання недійсним договору, але й проведення реституції між ПТУ № 16 та ТОВ "УТЕК") лише до двох учасників оспорюваного договору не відповідає правовим приписам;
- ПТУ № 16 у справі має процесуальний статус третьої особи, проте, як зазначив суд першої інстанції, цей статус не відповідає належному, оскільки ПТУ № 16 як учасник спірного договору та реституції повинно мати процесуальний статус відповідача, такий статус визначається не тільки належністю його до учасників договору, але й допущеними ним порушеннями при вирішенні питання про надання дозволу на оренду.
Суд першої інстанції наголосив, що прокурор, при наявності трьох учасників оспорюваного договору, позовні вимоги про його недійсність заявив лише до двох учасників, а при заявленні вимоги про здійснення реституції за участі двох учасників не визначив процесуальний статус стягувача - ПТУ № 16. Тому суд першої інстанції зазначив, що ці обставини вказують на неефективність обраного ним способу захисту порушених прав, оскільки вимоги про недійсність правочину повинні стосуватися всіх його учасників, а вимоги про реституцію - сторін судового процесу.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть слугувати підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні прокурором норм матеріального та процесуального права.
5.5. Керівник Кіровоградської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 02.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19