ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/9723/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників сторін:
представника позивача - Галковської А.Т.,
представника відповідача - Погосян С.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Мандриченко О.В.)
від 07.03.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Іоннікова І.А., судді - Тарасенко К.В., Разіна Т.І.)
від 31.05.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сок трейд"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 10 000 037, 92 грн.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сок трейд" (надалі - Товариство) звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - Підприємство) 10 000 037,97 грн, у тому числі заборгованість за поставлений товар у розмірі 8 442 303,00 грн, три проценти річних у розмірі 147 335,54 грн та інфляційне збільшення у розмірі 1 410 399,38 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані простроченням оплати товару за договором поставки №53-121-01-21-10763, яка мала здійснюватися двома платежами: частина вартості товару у розмірі суми ПДВ - після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН; остаточна вартість - протягом 60-ти календарних днів з дати поставки. Позивач нарахував інфляційні втрати за період січень - серпень 2022 щодо суми боргу в розмірі 1 407 050,50 грн та за період березень - серпень 2020 щодо суми боргу в розмірі 7 035 252,50 грн, а також відповідно три проценти річних від простроченої суми боргу за період 14.01.2022 -16.08.2022 (249 днів) та 27.02.2022 - 16.08.2022 (205 днів).
3. У відповіді на відзив позивач пояснив, що в позовній заяві правильно визначив кількість днів прострочення, проте допустив помилку щодо кінцевої дати розрахунку. Кінцевим строком розрахунку є дата подання позовної заяви - 19.09.2022 року. Строк виконання зобов`язання визначений відповідно до умов пунктів 3.2, 3.3 договору.
4. Відповідач у відзиві на позову заяву та запереченні на відповідь на відзив просив відмовити у задоволенні позову з таких підстав:
- зі змісту умов договору вбачається, що сторони розмежували строки оплати вартості поставленого товару за договором, та встановили, що розрахунок за поставлений товар за договором здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки, а ПДВ сплачується після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН;
- надання позивачем електронної податкової накладної свідчить про визнання позивачем свого обов`язку, а також про визнання розмежування порядку та строків оплати за ПДВ та ціни товару без ПДВ, у зв`язку з чим відповідач звільняється від обов`язку доводити наявність зазначеної обставини відповідно до частини першої статті 75 ГПК України;
- позивач неправильно визначив строк виконання зобов`язання зі сплати частини вартості товару у розмірі ПДВ (1 407 050,50 грн), який умовами договору не визначений;
- відповідно до статті 530 ЦК України строк виконання зобов`язання зі сплати частини вартості товару у розмірі ПДВ (1 407 050,50 грн) настав лише 26.05.2022, з моменту отримання листа (вимоги) № 58, тому відсутні підстави для нарахування 3 % річних за період з 14.01.2022 по 25.05.2022;
- 3% річних та інфляційні втрати слід нараховувати на суму боргу 1 407 050,50 грн за період з 26.05.2022, а на суму боргу 7 035 252,50 грн - з 27.02.2022. Правильний розмір інфляційного збільшення боргу за розрахунком відповідача становить 1 205 406,10 грн, а 3 % річних - 108 477,81 грн (за періоди з 26.05.2022 по 16.08.2022 (83 дні) та з 27.02.2022 по 16.08.2022 (171 день);
- строк нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму ПДВ починається з серпня 2022 року, оскільки вимога щодо сплати частини вартості поставленого товару в розмірі суми ПДВ надійшла до ВП ЗАЕС 18.08.2022 у претензії № 83 від 18.08.2022 року про оплату заборгованості;
- відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання за договором у зв`язку з форс -мажорними обставинами (військова агресія збройних сил рф проти України, введення воєнного стану, проведення активних бойових дій на території міста Енергодар, складна ситуація на ринку електричної енергії, перебування ВП "Запорізька атомна електрична станція" в умовах тимчасової окупації), що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару.
5. Однак у апеляційній скарзі відповідач змінив позицію та зазначав, що строк для оплати поставленого товару вартістю 8 442 303,00 грн розпочинається через 60 днів після підписання останньої видаткової накладної, пункт 3.3 договору не змінює строк виконання зобов`язання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. 07.10.2021 сторони уклали договір поставки товару № 53-121-01-21-10763.
7. 28.12.2021 на його виконання позивач постав відповідачеві товар вартістю 8 442 303,00 грн відповідно до видаткових накладних № 895 від 28.12.2021, № 896 від 28.12.2021, № 902 від 28.12.2021.
8. У пункті 3.2 договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
9. Одночасно у пункті 3.3 договору встановили, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
10. Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. В податковій накладній у рядку "Код філії отримувача (покупця) " зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП "НАЕК "Енергоатом" - 24584661. Постачальник зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8 (пункт 4.5 договору).
11. Податкова накладна № 93 від 28.12.2021 була зареєстрована в ЄРПН 12.01.2022, а податкові накладні № 94 від 28.12.2021 та № 97 від 28.12.2021 - 14.01.2022.
12. Позивач додатково направляв зареєстровані в ЕРПН податкові накладні на електронну адресу покупця, зазначену в п. 4.5 договору - pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
13. Позивач також виставив відповідачеві рахунки на оплату послуг №ВХ4446 від 15.12.2021, № ВХ4644 від 20.12.2021 та № 4643 від 28.12.2021, надсилав листи №58 від 25.05.2022, № 68 від 23.06.2022 та № 82 з вимогою сплатити борг.
14. Відповідач товар не оплатив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023, позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Підприємства на користь Товариства 8 442 303,00 грн основної заборгованості, 146 757,30 грн 3 % річних, 1 410 383,00 грн інфляційних втрат та 149 985,58 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
16. Судове рішення мотивовано простроченням виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару 28.12.2021 року у сумі 7 035 252,50 грн, яке відповідно до пункту 3.2 договору поставки мало бути виконано Підприємством у строк до 26.02.2022 (включно), та зобов`язання зі сплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ 20% (1407 050,50 грн), яке виникло 14.01.2022 (з моменту реєстрації в ЄРПН податкових накладних), що є підставою для стягнення відповідно до статті 625 ЦК України інфляційних втрат у розмірі 1 410 383,00 грн та 3 % річних у розмірі 146 757, 30 грн відповідно до розрахунку суду за визначений позивачем період.
17. Суд відхилив заперечення щодо звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору у зв`язку з настанням форс-мажору, оскільки відсутні докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у порядку, встановленому договором, а також не надано сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин.
18. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. 16.06.2023 Підприємство подало до Верховного Суду через систему "Електронний Суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині стягнення зі скаржника трьох процентів річних в сумі 146 757,30 грн та інфляційних втрат в сумі 1 410 383,00 грн та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
20. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає:
- суди неправильно застосували норми статей 253, 254, частини першої статті 530 ЦК України, частини першої статті 188 ПК України, оскільки неправомірно визначили момент прострочення грошового зобов`язання; безпідставно за період з 14.01.2022 та з 27.02.2022 (два дні) здійснили нарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних на зобов`язання, яке не було прострочене. Відповідні нарахування на суму боргу могли бути здійснені лише з 01.03.2022 по 16.08.2022, оскільки останній день строку виконання грошового зобов`язання у суму 8 442 303,00 грн, що визначений у пункті 3.20 договору, припадав на вихідний -26.02.2022, тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 28.02.2022;
- за розрахунком відповідача інфляційне збільшення грошового зобов`язання за період з 01.03.2022 по 16.08.2022 становить 1 362 652,48 грн, що на 47 730,52 грн менше від стягнутої суми; а 3 % річних становить 117 267,06 грн, що на 32 718,52 грн менше від стягнутої суми;
- суди не врахували висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, що "з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)";
- суди порушили вимоги статей 79, 86, 236 ГПК України, оскільки не з`ясували обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних, не дослідили зібрані у справі докази, на яких цей розрахунок ґрунтується, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Позиція інших учасників справи
21. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити в її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, як такі, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Позивач наполягає на правильності розрахунку 3 % річних та інфляційного збільшення окремо щодо частини оплати в сумі ПДВ та окремо щодо залишкової суми. В обґрунтування заперечень проти касаційної скарги позивач стверджує:
- у позовній заяві при наданні розрахунку 3% річних позивачем в таблиці неправильно було зазначено кінцеву дату розрахунку - 16.08.2022 року, замість 19.09.2022 року (дати звернення до суду із позовною заявою), що є технічною помилкою. Фактично розрахунок був здійснений на дату позовної заяви, а саме на 19.09.2022 року, про що зазначено у відповіді на відзив на позовну заяву;
- розрахунок інфляційних витрат та 3% річних має здійснюватися окремо (тобто, за окремі періоди) щодо суми у розмірі ПДВ, та залишкової вартості товару, оскільки у договорі встановлені різні строки оплати;
- позивач допустив арифметичну помилку в частині розрахунку інфляційного збільшення на остаточну вартість поставленого товару у сумі 7 035 252,50 грн, що і призвело до перерахунку судом суми інфляційного збільшення;
- позивач при розрахунку 3% річних не врахував, що останній день виконання зобов`язання припадав на вихідний день, тому суд першої інстанції самостійно зробив перерахунок з урахуванням аргументів відповідача, зменшивши на 578,24 грн від заявленою суми в позовній заяві;
- відповідно до висновку Верховного Суду, на який посилається скаржник, суд самостійно визначає суми нарахувань (у разі неправильного здійснення розрахунку позивачем); по-друге, суд може зобов`язати позивача надати більше повний та детальний розрахунок (якщо неможливо з`ясувати, як саме було обчислено заявлену суму); суд має право зобов`язати відповідача здійснити та подати суду контррозрахунок (якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку);
- суд першої інстанції, встановивши, що позивач неправильно здійснив розрахунок (арифметична помилка при розрахунку інфляційних витрат та помилка при розрахунку 3% річних у зв`язку із включенням до періоду розрахунку вихідних днів) самостійно перерахував та відповідно зменшив такі суми (інфляційних витрат та 3% річних), про що зазначено у відповідному рішенні;
- суд не зобов`язував позивача надати більш детальний розрахунок (контррозрахунок - відповідача), оскільки це є правом, а не обов`язком суду;
- ненадання відповідачем контррозрахунку інфляційних витрат та 3% річних не може тлумачитись як не дослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних докази, тому що подання контррозрахунку є правом відповідача, яким він не скористався.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
22. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
23. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до вимог касаційної скарги переглядає у касаційному порядку судові рішення лише в частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 146 757,30 грн та інфляційних втрат в сумі 1 410 383,00 грн