ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 920/226/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - Кучменко С. В. (адвокат),
відповідача-2 - Новицька Л. О. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Агророзсоші"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 (суддя Бондарчук В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 (судді: Гончаров С. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"
до: 1) Приватного підприємства "Агророзсоші", 2) Міністерства юстиції України
про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди земельної ділянки.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" (далі - ТОВ "Компанія "Суми-Агро") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного підприємства "Агророзсоші" (далі - ПП "Агророзсоші") та Великописарівського районного управління юстиції Сумської області (далі - Великописарівське РУЮ) про:
- визнання незаконним та скасування рішення: індексний номер 9990711 від 10.06.2015, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського РУЮ про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5921281700:12:003:0006, площею 2,2218 га на підставі договору оренди землі б/н, укладеного між орендарем - ПП "Агророзсоші" та орендодавцем - ОСОБА_1 ;
- припинення за ПП "Агророзсоші" права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5921281700:12:003:0006, площею 2,2218 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірну земельну ділянку було передано позивачу в оренду на 25 років на підставі договору оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008, укладеного з ОСОБА_2 . Разом із тим у 2018 році позивачу стало відомо, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ПП "Агророзсоші" з 2015 року, оскільки державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного між ПП "Агророзсоші" та ОСОБА_1, належним чином не перевірено наявність права оренди на спірну земельну ділянку з позивачем, що призвело до неправомірної повторної реєстрації права оренди на одну й ту ж саму земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія "Суми-Агро" відмовлено через пропуск строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявлено ПП "Агророзсоші".
4. Судові рішення мотивовано тим, що незважаючи на висновок щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Компанія "Суми-Агро" про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права спірної земельної ділянки за ПП "Агророзсоші", до позовної заяви долучено витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.10.2018, в якому міститься інформація про вчинені спірні реєстраційні дії, тобто позивач був обізнаний про порушення його прав з 30.10.2018, отже строк позовної давності закінчився 30.10.2021, проте ТОВ "Компанія "Суми-Агро" звернулося до суду з цим позовом лише 03.05.2022, тобто з пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі ПП "Агророзсоші" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, закрити провадження у справі № 920/226/22 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норм права (частини 2 статті 4, пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20, 46 ГПК України, статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, статті 11 Цивільного кодексу України, статті 124, 125 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про оренду землі") у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, від 27.11.2019 у справі № 657/33/19, від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19, від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19;
- постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду6 від 14.01.2020 у справі № 922/808/19, від 14.01.2020 у справі № 922/810/19, від 14.01.2020 у справі № 922/1002/19, від 21.01.2020 у справі № 922/807/19, від 17.02.2021 у справі № 902/416/20;
- постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в повністю однакових (подібних) справах, з повністю однаковими (подібними) підставами та предметами позовів, за участю того ж самого позивача - ТОВ "Компанії "Суми-Агро": від 02.05.2023 у справі № 920/225/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 16.05.2023 у справі № 925/352/22.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Суду не надійшло.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Агророзсоші" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 920/226/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.08.2023.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. 04.03.2008 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "Компанія "Суми-Агро" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю), за змістом якого:
- орендодавець надає відповідно до державного акта серія ІІІ-СМ № 029714, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться на території Добрянської сільської ради (пункт 1);
- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,222 га, у тому числі 2,222 га ріллі згідно з державним актом серія ІІІ-СМ № 029714 (пункт 2);
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23 645,30 грн (пункт 3);
- договір укладено на 25 років з дня набрання ним чинності. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновляти його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 6);
- передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проєкту її відведення (пункт 16);
- інші умови передачі земельної ділянки відсутні (пункт 17);
- передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 18);
- дія договору припиняється, зокрема в односторонньому порядку в разі ухилення орендарів від сплати орендної плати.
10. 03.11.2008 цей договір зареєстрований за №040862809251 у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК".
11. 15.12.2011 ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,222 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області (пай № 633), кадастровий номер 5921281700:12:003:006, що належала ОСОБА_2, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 029714, виданого 28.12.2001 Добрянською сільською радою Великописарівського району Сумської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 927, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої був ОСОБА_3, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
12. З наданої позивачем Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 5921281700:12:003:0006, яка розташована в Добрянській сільській раді Великописарівського району Сумської області, належить на праві власності ОСОБА_1 та передана в оренду ПП "Агророзсоші" на підставі договору оренди, зареєстрованого 10.06.2015 реєстраційною службою Великописарівського РУЮ за № 9990711.
13. Позивач зазначає, що орендована ним земельна ділянка та земельна ділянка, кадастровий номер 5921281700:12:003:0006, є однією земельною ділянкою, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 17.06.2022 за вих. № 443/417-22, в якому зазначено, що перелік наведених земельних ділянок, записи яких наявні та внесені до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, співпадають дата та термін дії договорів оренди станом на 01.01.2013.
14. Отже, позивач зазначає, що державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного між ПП "Агророзсоші" та ОСОБА_1, належним чином не перевірено наявності права оренди зазначеної вище земельної ділянки за ТОВ "Компанія "Суми-Агро" на підставі договору оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008, внаслідок чого неправомірно проведено повторну реєстрацію права оренди однієї й тієї ж самої земельної ділянки за двома різними орендарями.
Позиція Верховного Суду
15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
17. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
18. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
19. Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
20. Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").
21. Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи.
22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
23. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
24. Дійсно, позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту у суді слід встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи.
25. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.