ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2023 року
м. Київ
справа №640/21223/20
адміністративне провадження № К/990/9827/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2022 року (постановлену у складі судді Качура І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.),
В С Т А Н О В И В :
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 1 січня 2016 року ОСОБА_1 основного розміру пенсії під час перерахунку пенсії з 76% сум грошового забезпечення до 70% сум грошового забезпечення; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року перерахунку основного розміру пенсії, виходячи з 76% сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року перерахунок пенсії, обчисленої виходячи з розміру 76% сум грошового забезпечення, та здійснити з 1 січня 2016 року виплату перерахованої пенсії.
3. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, протиправною відмови і зобов`язання вчинити дії, - повернуто особі, яка її подала. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2021 року набрало законної сили 26 квітня 2021 року.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/21223/20, яким ГУ ПФУ встановлено строк для подання суду звіту про виконання вказаного судового рішення - протягом одного календарного місяця після дати отримання копії даної ухвали. Покладено обов`язок виконання даної ухвали у зазначеній вище частині на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (особу, що виконує його обов`язки).
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року визнано звіт про виконання рішення суду від 19 листопада 2021 року таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі та накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_2 штраф у розмірі 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста гривень) гривень 00 копійок за невиконання рішення суду у період виконання обов`язків начальника управління. Крім того, вказаною ухвалою, відповідно до вимог частини сьомої статті 382 КАС України зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві подати наступний звіт про виконання рішення суду протягом місяця з дня отримання даної ухвали.
6. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року в частині накладення штрафу на ОСОБА_2 - керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2021 року залишено без змін.
7. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року, визнано таким, що не подано звіт Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення суду від 19 листопада 2021 року у справі №640/21223/20 без поважних причин, а відтак не підтверджено виконання рішення суду у повному обсязі; накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_2 штраф у розмірі 50 000 гривень за неподання звіту та невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі; стягнуто штраф: 25 000 (двадцять п`яти тисяч) гривень на користь Державного бюджету України, стягувачем є Державна судова адміністрація України; 25 000 (двадцять п`яти тисяч) гривень на користь позивача - ОСОБА_1 . Також зауважено, що вказана ухвала є виконавчим документом, та з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи неподання (без поважних причин) звіту та порушення прав позивача, яке з боку ГУ ПФУ триває з квітня 2021 року, у формі невиконання рішення суду в частині сплати суми боргу, що є вагомою для позивача, для якого пенсія по суті є єдиним джерелом існування, є достатні підстави для накладення на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 штрафу за невиконання у повному обсязі рішення суду у цій справі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 382 КАС України, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю.
10. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 382 КАС України, якою передбачено, що питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін, розглянув питання про накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 у письмовому порядку без повідомлення сторін. Також скаржник вказує, що Верховний Суд України неодноразово доходив висновку, зокрема у постановах від 24 березня 2015 року у справі № 21-66a14 та від 26 травня 2015 року у справі № 21-199a15, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу за таких обставин на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат та, відповідно, накладення штрафів державними виконавцями.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 20 березня 2023 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №640/21223/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 07 вересня 2023 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
15. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження позивачем отримано 14 травня 2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 0102938034513.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
17. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
19. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.
21. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
22. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
23. Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
24. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
25. На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
26. Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).
27. Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
28. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
29. Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.