ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 320/12451/21
адміністративне провадження № К/990/238/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М. І.,
суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Соколова В. М.
секретаря судового засідання Жидецької В. В.
за участі:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Грімової Г. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення різниці в грошовому забезпеченні, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року (судді: Федотов І. В., Єгорова Н. М., Сорочко Є. О.), та
в с т а н о в и в:
1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області (далі - ГУ НП у Миколаївській області), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Національної поліції України від 29 червня 2021 року № 800 о/с в частині звільнення позивача з посади радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України;
- скасувати наказ ГУ НП у Миколаївській області від 30 червня 2021 року № 377 о/с в частині призначення позивача на посаду заступника начальника Вознесенського районного управління ГУ НП у Миколаївській області - начальника слідчого відділу;
- поновити ОСОБА_1 на посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови з 1 липня 2021 року;
- стягнути з Національної поліції України на користь позивача різницю в грошовому забезпеченні за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
2. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.
З 1 червня 2020 року по 30 червня 2021 року ОСОБА_1 обіймав посаду радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України.
Національна поліція України наказом від 9 березня 2021 року № 196 на підставі статей 14, 15 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліції" (далі - Закон № 580-VIII) затвердила перелік змін у штатах Національної поліції України у центральному органі управління поліції та в окремих територіальних органах поліції.
Відповідно до цього наказу реорганізації підлягав відділ взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України, в якому позивач проходив службу; зокрема скорочено 12 посад та уведено 11 посад, з яких: 1 посада - начальник відділу (державна служба); 5 посад - радники Голови Національної поліції України (середній склад поліції); 3 посади - помічники Голови Національної поліції України (середній склад поліції); 2 посади - провідні консультанти (цивільний персонал).
У зв`язку з цим 12 травня 2021 року ОСОБА_1 попереджений про наступне вивільнення, що підтверджується його особистим підписом про ознайомлення з цим попередженням. Того самого дня позивачу запропонували перелік посад в територіальних органах Національної поліції України (чотири вакантні посади): начальник Чортківського РУП [районного управління поліції], заступник начальника Мелітопольського РУП - начальник слідчого відділу ГУ НП, заступник начальника Полтавського РУП - начальник слідчого відділу ГУ НП, заступник начальника Дарницького УП - начальник слідчого відділу ГУ НП у м. Києві.
Відповідно до рапорту заступника начальника Департаменту - начальника управління комплектування Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України полковника поліції Горошка В`ячеслава від 12 травня 2021 року, позивач повідомив, що на жодну із запропонованих посад подавати рапорт не буде, тому що вони його не влаштовують.
Згодом, 21 травня 2021 року, 2 червня 2021 року, 22 червня 2021 року, Національна поліція України запропонувала позивачу перелік посад в територіальних органах Національної поліції України - три вакантні посади: заступник начальника Мелітопольського РУП - начальник слідчого відділу ГУ НП, заступник начальника Полтавського РУП - начальник слідчого відділу ГУ НП, заступник начальника Дарницького РУП - начальник слідчого відділу ГУ НП; п`ять вакантних посад: заступник начальника Луцького РУП - начальник слідчого відділу ГУ НП, заступник начальника Ужгородського РУП ГУ НП, заступник начальника Василівського РУП ГУ НП в Запорізькій області, заступник начальника Мелітопольського РУП - начальник слідчого відділу ГУ НП, заступник начальника Дарницького УП - начальник слідчого відділу ГУ НП; дві вакантні посади - начальник слідчого відділу ГУ НП, заступник начальника Вознесенського РУП - начальник слідчого відділу ГУ НП.
29 червня 2021 року позивач подав начальнику ГУ НП в Миколаївській області рапорт з проханням призначити його на посаду заступника начальника Вознесенського районного управління поліції - начальника слідчого відділення ГУ НП в Миколаївській області.
Начальник ГУ НП в Миколаївській області листом від 29 червня 2021 року повідомив Голову Національної поліції України про звернення позивача з рапортом про переведення для подальшого проходження служби на посаді заступника начальника Вознесенського районного управління поліції - начальника слідчого відділення ГУ НП в Миколаївській області; просив звільнити позивача з посади згідно з поданим рапортом та перевести його до ГУ НП в Миколаївській області, а також надіслати особову справу з довідкою про закінчення перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади", картку обліку професійного навчання та лист підрозділу внутрішньої безпеки.
Згідно з наказом Національної поліції України від 29 червня 2021 року № 800 о/с (по особовому складу) генерал поліції третього рангу ОСОБА_1 звільнений з посади радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови з 30 червня 2021 року та відповідно до статті 65 Закону № 580-VIII переведений для подальшого проходження служби до ГУ НП в Миколаївській області.
Підставою для видання цього наказу зазначено рапорт ОСОБА_1 від 29 червня 2021 року і лист ГУ НП в Миколаївській області від 29 червня 2021 року.
ГУ НП в Миколаївській області наказом від 30 червня 2021 року № 377 о/с (по особовому складу) призначило генерала поліції третього рангу ОСОБА_1, який прибув з центрального органу управління поліції, заступником начальника Вознесенського районного управління поліції - начальником слідчого відділення, з посадовим окладом 3250,00 грн, встановивши надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 75%. Підставою для видання цього наказу зазначено рапорт позивача від 29 червня 2021 року і наказ Національної поліції України від 29 червня 2021 року № 800 о/с.
Водночас 29 червня 2021 року позивач подав рапорт начальнику ГУ НП в Миколаївській області про надання йому з 30 червня 2021 року відпустки тривалістю 30 діб з виїздом за кордон. Ця відпустка йому надана згідно з наказом ГУ НП в Миколаївській області від 30 червня 2021 року.
У справі встановлено також, що до особової справи позивача приєднане подання за підписом начальника Вознесенського РУП підполковника поліції Олександра Пак на ім`я начальника ГУ ПН в Миколаївській області Сергія Шайхета про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділення Вознесенського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області, а також подання про встановлення позивачу надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції.
Департамент кадрового забезпечення Національної поліції України 13 липня 2021 року надіслав особову справу позивача, його трудову книжку та інші особисті документи до кадрового підрозділу ГУ НП в Миколаївській області.
Листом від 9 вересня 2021 року особова справа позивача, його трудова книжка та інші особисті документи направлені з ГУ НП в Миколаївській області начальнику ГУ НП в Черкаській області для вирішення питання щодо переміщення позивача для подальшого проходження служби на посаду заступника начальника Уманського РУП - начальника слідчого відділу. Зазначили також, що документи від підрозділу внутрішньої безпеки будуть надіслані додатково і за минуванням потреби особову справу просять повернути.
Відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області від 24 вересня 2021 року №582 о/с (по особовому складу) генерал поліції третього рангу ОСОБА_1 звільнений із займаної посади і переведений для подальшого проходження служби до ГУ НП в Черкаській області. Підставою для видання цього наказу зазначено рапорт позивача від 30 серпня 2021 року та лист ГУ НП в Черкаській області від 23 вересня 2021 року.
Проте в жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про оскарження наказу Національної поліції України від 29 червня 2021 року № 800 о/с і виданого на його підставі наказу ГУ НП в Миколаївській області від 30 червня 2021 року № 377 о/с, тому що вважає, що перед тим як перевести його на іншу (нерівнозначну, як він вважає) посаду йому не запропонували усіх вакантних посад, а рапорт про переведення, який став підставою для видання спірного наказу, він написав під тиском з боку відповідача, побоюючись, що інакше його звільнять.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Київський окружний адміністративний суд:
- ухвалою від 11 жовтня 2021 року залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 з мотивів пропуску строку звернення до суду. У цій ухвалі суд першої інстанції, з-поміж іншого, звернув увагу на те, що повідомлені заявником факти та обставини (як-от те, що з 1 липня 2021 року по 12 липня 2021 року заявник перебував на амбулаторному лікуванні, з 12 липня 2021 року по 22 липня 2021 року - вибув із сім`єю за кордон для відпочинку, з 23 липня 2021 року по 2 серпня 2021 року - захворів, з 2 серпня 2021 року по 20 серпня 2021 року - виконував службові обов`язки у Вознесенському РУП ГУ НП у Миколаївській області, з 3 серпня 2021 року по 19 серпня 2021 року дружина [ ОСОБА_1 ] проходила лікування, з 20 серпня 2021 року - знову почав лікуватися та продовжує перебувати на лікарняному) не є безумовними підставами для поновлення строку звернення до суду;
- ухвалою від 22 жовтня 2021 року відкрив провадження у справі, зазначивши заодно, що позивач усунув недоліки позовної заяви, яка була залишена без руху ухвалою від 11 жовтня 2021 року;
- ухвалою від 22 червня 2022 року відмовив Національній поліції України у задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду. У цій ухвалі суд роз`яснив, що вона окремо не оскаржується, а заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Відтак за наслідками розгляду справи по суті суд першої інстанції ухвалив рішення від 23 червня 2022 року, яким позовні вимоги задовольнив повністю: (1) визнав протиправним і скасував наказ Національної поліції України від 29 червня 2021 року № 800 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови; (2) скасував наказ ГУ НП у Миколаївській області від 30 червня 2021 року № 377 о/с в частині призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Вознесенського районного управління ГУ НП у Миколаївській області - начальника слідчого відділу; (3) поновив ОСОБА_1 на посаді, яка рівнозначна посаді радника Голови відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України, з 1 липня 2021 року; (4) зобов`язав Національну поліцію України виплатити на користь ОСОБА_1 різницю в отриманому грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків на нижчеоплачуваній посаді починаючи з 1 липня 2021 року по 23 червня 2022 року (по дату винесення рішення суду).
Суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин дійшов висновку, що позивач подав рапорт від 29 червня 2021 року вимушено, тобто без дійсного волевиявлення бути призначеним (переведеним) на іншу посаду (зокрема в ГУ НП у Миколаївській області).
З погляду цього суду, зважаючи на оперативність переведення позивача до ГУ НП у Миколаївській області і пов`язану з цим поспішність і непослідовність оформлення документів, а подекуди й недотриманням встановленої процедури, весь цей процес не міг відбутися без втручанням центрального органу управління поліції.
За текстом рішення суду, про вимушене подання рапорту від 29 червня 2021 року та справжні наміри позивача свідчить і те, що вже в серпні 2021 року після виходу з відпустки та перебування на лікарняному він подав інший рапорт про переведення до нового місця служби в ГУ НП в Черкаській області, а потім - звернувся до суду з позовом про поновленням на попередній посаді.
4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2022 року скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року та ухвалив постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив повністю.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про недотримання відповідачем гарантій при здійсненні процедури скорочення посади позивача та його працевлаштування на іншу посаду. Апеляційний суд дійшов ствердив, що відповідач дотримався визначеної законом процедури при переведенні позивача на іншу посаду.
Цей суд висловив також незгоду з тим, що посади, які запропонували позивачу для переведення, були нижчими (нерівнозначними). З покликом на статтю 65 Закону № 580-VIII апеляційний суд зазначив, що за ініціативою поліцейського можливе переміщення як на рівнозначну посаду, так і на посаду, яка є нижча ніж та, на якій він перебував. У цій справі встановлено, що позивача призначили на ту посаду, щодо переведення на яку він подав відповідний рапорт, тому немає підстав вважати, що відповідач щось порушив.
З приводу доводів позивача про написання рапорту під тиском суд апеляційної інстанції зазначив, що ці доводи голослівні і не були підтверджені під час розгляду справи. Зауважив, що вручення попередження про майбутнє вивільнення при скороченні посади не може розцінюватись як тиск на таку особу, позаяк роботодавець в цьому випадку виконує обов`язкові приписи законодавства, а не намагається звільнити працівника з власної ініціативи.
Тимчасом, як зазначив апеляційний суд, у справі є написаний позивачем рапорт від 29 червня 2021 року, зміст якого засвідчує його волевиявлення на призначення на посаду заступника начальника Вознесенського РУП - начальника слідчого відділення ГУ НП в Миколаївській області.
Крім позовних вимог по суті спору суд апеляційної інстанції наприкінці зупинився на доводах відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, що є підставою залишити його без розгляду.
Те саме питання відповідач, як відомо, порушував в суді першої інстанції. За наслідками його розгляду суд першої інстанції постановив ухвалу від 22 червня 2022 року, якою відмовив у задоволенні клопотання Національної поліції України про залишення позову без розгляду.
Суд апеляційної інстанції проаналізував обставини, якими позивач доводив поважність причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, та в підсумку зазначив, що періоди з 12 липня 2021 року по 22 липня 2021 року, з 2 серпня 2021 року по 20 серпня 2021 року, з 1 вересня 2021 року по 13 вересня 2021 року не мають підтвердження того, що були поважні причини чи об`єктивні обставини, через які позивач не міг звернутися до суду, якщо вважав, що спірні накази порушують його права.
На цій підставі апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції неповністю встановив обставини справи, що призвело до помилкових висновків, зокрема щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Зважаючи на викладені в постанові міркування апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року і залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року.
Касаційна скарга подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Автор скарги зазначив, що суд апеляційної інстанції не зважив на висновки щодо застосування положень статей 65, 68 Закону № 580-VIII, викладених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6677/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 814/2440/16, від 31 березня 2021 року у справі № 120/872/20-а.
В аспекті заявлених підстав для касаційного оскарження позивач звернув увагу на те, що запропоновані йому у зв`язку зі скороченням штату посади не були рівнозначними тій, яку він займав раніше, адже передбачали нижчу оплату праці і переведення до віддалених населених пунктів.
Наведені обставини, на його думку, мали значення для правильного вирішення спору, що випливає з висновків Верховного Суду, викладених у перелічених вище постановах, щодо розуміння рівнозначної посади у контексті переведення поліцейських на інші посади відповідно до частини першої статті 65 Закону № 580-VIII.
Переконує, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке, з погляду позивача, узгоджувалося з підходами касаційного суду до вирішення подібних спорів.
Звернув увагу також на те, що подання рапорту було не його власною ініціативою, адже вибір посади був обмежений пропозиціями [посад] і вимогами Національної поліції України в ситуації, коли скорочення штатної чисельності могло призвести до його звільнення. Додав також, що йому тоді не запропонували всіх посад, зокрема написав про те, що, як йому стало відомо згодом, станом на 1 червня 2021 року і 1 липня 2021 року були шість посад, яких йому не запропонували. Крім того, вважає, що відповідач не врахував його переважного права на залишення на роботі, що поряд з наведеним вище теж свідчить про неправомірність спірного наказу Національної поліції України.
6. Національна поліція України подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а вимоги позивача без задоволення. Водночас відповідач зазначив про те, що в тому випадку, якщо суд касаційної інстанції дійде висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду і причини пропуску не були поважними (якими їх вважає відповідач), то просить залишити цей позов без розгляду.