ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 160/914/23
адміністративне провадження № К/990/21907/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року (суддя: Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (судді: Малиш Н.І., Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
16 січня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року включно;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що при звільненні з військової служби 10 листопада 2017 року відповідачем не було виплачено суму індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та одноразову допомогу при звільненні з військової служби.
Позивач зауважив, що зазначена сума грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій була виплачена на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №280/5767/21 лише 22 листопада 2021 року, сума індексації грошового забезпечення була виплачена на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №280/5772/21 лише 30 вересня 2022 року, а сума одноразової допомоги при звільненні з військової служби була виплачена на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі №280/5771/21 лише 28 грудня 2022 року.
Позивач уважав, що має право на середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
25 січня 2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому позивач, пославшись на пункт 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012, зазначив, що невиплата працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. З огляду на цей висновок позивач уважав, що правопорушення з боку відповідача тривало до моменту виплату одноразової грошової допомоги, а відтак остаточний обсяг своїх вимог щодо обрахунку суми середнього заробітку позивач зміг визначити лише на момент припинення даного правопорушення, тобто 28 грудня 2022 року (дата виплати одноразової грошової допомоги).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 21 листопада 2021 року включно щодо виплаченої суми 10 742,96 грн, та за період з 11 листопада 2017 року по 29 вересня 2022 року щодо виплаченої суми 64 580,60 грн та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 21 листопада 2021 року включно щодо виплаченої суми 10 742,96 грн, та за період з 11 листопада 2017 року по 29 вересня 2022 року щодо виплаченої суми 64 580,60 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 повернуто позивачу.
Суд першої інстанції повертаючи позивачу позовну заяву в частині позовних вимог, виходив з того, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залежить від дати розрахунку, в даному випадку по трьом різним судовим рішенням це 22 листопада 2021 року, 30 вересня 2022 року, 28 грудня 2022 року.
Відповідно, початок перебігу строку звернення до суду слід обраховувати від дати такої виплати, зокрема щодо грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій 22 листопада 2021 року, щодо індексації грошового забезпечення 30 вересня 2022 року, щодо одноразової допомоги при звільненні з військової служби 28 грудня 2022 року.
Проте, до суду з позовом про нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги позивач звернувся 16 січня 2023 року.
Виходячи з цього суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових та індексації грошового забезпечення та не наведено поважних причин його пропуску.
При цьому в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при виплаті одноразової допомоги при звільненні з військової служби суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду.
Відповідно, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №160/914/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року включно щодо виплаченої суми 26 857,40 грн та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2017 року по 27 грудня 2022 року включно щодо виплаченої суми 26 857,40 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року № 100.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням про повернення позовної заяви в частині позовних вимог позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року в адміністративній справі №160/914/23 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що строки звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обраховується окремо.
Отож, ураховуючи те, що виплата грошового забезпечення позивачу за невикористану відпустку як учаснику бойових дій (на підставі судового рішення у справі №280/5767/21) здійснена 22 листопада 2021 року, індексації грошового забезпечення (на підставі судового рішення у справі №280/5772/21) здійснена 30 вересня 2022 року, суд апеляційної інстанції указав, що строк звернення позивача із вимогою про нарахування середнього заробітку на виплачену суму, обмежується місяцем з дня такої виплати.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції констатував, що звернувшись із зазначеним позовом 16 січня 2023 року, позивач пропустив встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду з позовом про нарахування середнього заробітку за невиплату з вини відповідача грошового забезпечення за період з 11 листопада 2017 року по 21 листопада 2021 року включно щодо виплаченої суми грошової компенсації за не використану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 10 742,96 грн (виплачено 22 листопада 2021 року), та за період з 11 листопада 2017 року по 29 вересня 2022 року щодо виплаченої суми індексації грошового забезпечення у розмірі 64 580,60 грн (виплачено 30 вересня 2022 року).
Висновки суду апеляційної інстанції сформовано на підставі правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 лютого 2022 року у справі №300/3142/20.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Мотивуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції прийнято оскаржувані рішення без урахування висновків Конституційного Суду, викладених у Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012, згідно з якими працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Скаржник уважає, що оскільки остаточно відповідачем проведено з ним розрахунок 28 грудня 2022 року, до суду він звернувся 16 січня 2023 року в межах місячного строку.
Також, судами першої та апеляційної інстанції прийнято оскаржувані рішення без урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 340/1972/21.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., ОСОБА_2) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №160/914/23.
Розпорядженням № 1502/0/78-23 від 06 вересня 2023 року заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Шевцової Н.В., у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_2 та у зв`язку з відпусткою судді Кашпур О.В., які входять до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, призначено повторний автоматизований розподіл позовних заяв.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 вересня 2023 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Білак М.В., Єресько Л.О.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 06 вересня 2023 року призначено справу до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.