Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 466/8225/20
провадження № 61-6048 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах
та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2,
представник позивача - адвокат Левицька Ірина Степанівна,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - відділ у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах
та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, - адвоката Левицької Ірини Степанівни, на постанову Львівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів:
Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_3, третя особа - відділ у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - відділ у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Львівської МР), про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 липня 2012 року між ним
і ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2016 року (справа № 466/6488/16-ц).
У період шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 26 березня 2013 року йому та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині) належить квартира
АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, житловою площею 60,3 кв. м, загальною площею 94,8 кв. м.
Позивач указував, що він неодноразово звертався до ОСОБА_3
із пропозицією продати спірну квартиру, оскільки їхнє спільне проживання
в квартирі є неможливим у зв`язку з постійними конфліктними ситуаціями, які мають наслідком вчинення сімейного насильства, зокрема, психологічного насильства, що підтверджується матеріалами перевірок органів поліції за його зверненнями. ОСОБА_3 відхилила його пропозицію щодо продажу квартири та чинить йому та їхній малолітній доньці перешкоди у користуванні квартирою, зокрема вона встановила замок
на житлову кімнату, площею 19,1 кв. м, запрошує в квартиру сторонніх чоловіків, які мають вільний доступ до усіх кімнат квартири та місць загального користування, що створює для нього дискомфорт і позбавляє можливості вільно користуватись всіма приміщеннями квартири, а також створює незручності для дитини щодо вільного користування квартирою.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_3 не чинити йому та малолітній дитині
ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ;
- встановити наступний порядок користування зазначеною квартирою:
- житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою "7", площею 24,5 кв. м, залишити в користуванні ОСОБА_1 ;
- житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою "2", площею 19,1 кв. м, залишити в користуванні ОСОБА_3 ;
- житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою "4", площею 16,7 кв. м, залишити в користуванні ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня
2022 року у складі судді Едер П. Т. позов ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою
АДРЕСА_1 .
Встановлено наступний порядок користування приміщеннями у квартирі
АДРЕСА_1 :
- житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою "7", площею 24,5 кв. м, залишено в користуванні ОСОБА_1 ;
- житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою "2", площею 19,1 кв. м, залишено в користуванні ОСОБА_3 ;
- житлову кімнату, позначену в технічному паспорті цифрою "4", площею 16,7 кв. м, залишено в користуванні ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач чинить перешкоди позивачу та їх спільній малолітній доньці у користуванні квартирою, пропозиції щодо продажу квартири через неможливість спільного користування ОСОБА_3 відхилила. Запропонований позивачем порядок користування квартирою не суперечить вимогам закону
та не порушує права сторін. Іншого варіанту користування квартирою відповідачем не запропоновано.
За клопотанням відповідача та її представника судом двічі призначалася судова будівельно-технічна експертиза з метою визначення можливості поділу квартири, проте саме відповідачем не було забезпечено доступ експерта у квартиру для її огляду. Суд уважав, що такі дії відповідача свідчать про відсутність заперечень щодо позиції, викладеної позивачем
у позовній заяві, а відтак і згоду із запропонованим варіантом користування житловими кімнатами.
Суд першої інстанції врахував відповідні норми ЦК України, ЖК України,
а також роз`яснення, надані судам, у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, який діє
в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, пославшись на відповідні норми ЦК України, врахувавши фактичні обставини справи, надавши правову оцінку наданим сторонами доказам та їх доводам, уважав помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем факту чинення йому перешкод
у користуванні спірною квартирою, як співвласнику квартири. Надані ним докази, які отримані за результатами перевірки його звернень до органів поліції, як кожен окремо, так і у своїй сукупності, безспірно підтверджують наявність між сторонами, як колишнім подружжям, неприязних (конфліктних) відносин, оскільки аналогічні звернення надходили
до органів поліції і від відповідача. Вони не підтверджують, що, йому,
як співвласнику квартири, чиняться перешкоди у володінні та користуванні своєю власністю.
При цьому для встановлення тимчасових заходів з метою запобігання домашнього насильства законом визначено окремий порядок та інший спосіб захисту порушених прав.
ОСОБА_1 не надав висновку експерта щодо можливості визначення порядку користування спірною квартирою з технічної точки зору
та з урахуванням частки кожного із співвласників у спірній квартирі, оскільки вирішення цього питання потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.
Апеляційний суд указав, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю - ОСОБА_3, а тому визначення роздільного користування дитини та матері житлом при їх спільному проживанні
не ґрунтується на вимогах закону, оскільки статтею 150 ЖК України
та статтею 383 ЦК України закріплено право власника квартири користуватись нею для особистого проживання та проживання членів його сім`ї. При цьому позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування у дитини перешкод у користуванні спірною квартирою. Тому безпідставними є вимоги позивача, заявлені в інтересах малолітньої доньки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року представник ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах
та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, - адвокат Левицька І. С.,
із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду
від 14 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано цивільну справу
№ 466/8225/20 із Шевченківського районного суду м Львова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року відмовлено
у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження. Призначено справу до судового розгляду в складі колегії
з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах
та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, адвоката Левицької І. С., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував відповідні правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, не вирішив наявний між сторонами спір, навпаки, продовжив існування конфліктних відносин і позбавив відповідача, як співвласника, права на користування
та володіння тієї частини спільного майна, що відповідає його частці.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідна експертиза не була проведена саме через незабезпечення відповідачем доступу експерта до квартири. Рішення суду першої інстанції є законним
та обґрунтованим.
Зазначає, що вимога в інтересах дитини була заявлена з метою забезпечення спільних інтересів батька та дитини у зв`язку з неналежною поведінкою матері по відношенню до доньки.
Доводи інших учасників справи
У травні 2023 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому вказується, що доводи касаційної скарги
є безпідставними, оскаржуване судове рішення апеляційного суду
є законним та обґрунтованим, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що позивач не довів належними
та допустимими доказами заявлені позовні вимоги.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1, не вирішив щодо правового режиму користування іншими приміщеннями квартири. Разом
із цим, встановлення порядку користування майном, аналогічно поділу майна між співвласниками, припиняє право всіх співвласників
на користування усім об`єктом права власності та встановлює лише прав
на користування певними його частинами. У цій частині послалася
на відповідну постанову Верховного Суду.
У червні 2023 року представник ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах
та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, адвокат Левицька І. С., подала до суду касаційної інстанції пояснення по справі (по суті відповідь на відзив), у яких викладено заперечення на відзив відповідача.
У липні 2023 року ОСОБА_3 надіслала заперечення на пояснення, у яких вона просить залишити без розгляду пояснення у справі, подані представником позивача, оскільки ЦПК України не передбачено подання заяв по суті (пояснення по справі) у суді касаційної інстанції, які, до того
ж, подані поза межами строку, встановленого статтею 390 ЦПК України,
про поновлення якого адвокат не заявляє.
Вирішуючи вказане питання, колегія суддів ураховує, що представник позивача по суті подала відповідь на відзив, право на подання якої прямо передбачено ЦПК України, зокрема статтею 179 ЦПК України. Помилкове зазначення назви процесуального документа не є підставою для його повернення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 липня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2016 року (справа № 466/6488/16-ц).
У період шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 14).
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 26 березня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності
(по 1/2 частині) належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 8-9, 10-13).
Згідно з технічним паспортом квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, житловою площею
60,3 кв. м, загальною площею 94,8 кв. м, у тому числі: 1-а кімната -
19,1 кв. м, 2-а кімната - 16,7 кв. м, 3-я кімната - 24,5 кв. м, кухні площею 16,7 кв. м, ванна кімната - 3,6 кв. м, вбиральня (поєднана) - 1,5 кв. м, коридор - 11,5 кв. м, балконом - 1,2 кв. м (а. с. 6-7).
Відповідно до довідки ПК "УК "Рідний дім" від 27 жовтня 2020 року № 507
у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані
ОСОБА_3 (з 11 березня 2014 року), ОСОБА_2 (з 30 квітня 2014 року), ОСОБА_1 (з 13 жовтня 2020 року) (а. с. 64).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої
цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах
та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, - адвоката
Левицької І. С., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,