Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 707/2717/21
провадження № 61-2865св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (далі - УВДФССУ у Черкаській області), про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди (справа № 707/2717/21).
Позов обґрунтований тим, що у 2018 році ОСОБА_3, була прийнята до ФОП ОСОБА_2 на роботу продавцем.
Комунальне некомерційне підприємство (далі - КНП) "Черкаська центральна районна лікарня" Червонослобідської сільської ради видало ОСОБА_1 листок непрацездатності від 16 серпня 2021 року серії АЛГ № 400570, згідно з яким вона повинна стати до роботи 26 серпня 2021 року.
25 серпня 2021 року КНП "Черкаська центральна районна лікарня" видало
ОСОБА_1 листок непрацездатності серії АЛГ № 400673 тривалістю
126 днів до 30 грудня 2021 року у зв`язку з вагітністю та пологами. Вказаний листок непрацездатності ОСОБА_1 надала роботодавцю для проведення виплати допомоги по вагітності та пологах. Відповідач прийняла листок непрацездатності, однак кошти виплачені не були.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася на урядову "гарячу лінію"
з приводу невиплати їй ФОП ОСОБА_2 допомоги по вагітності та пологах. Вказане звернення було розглянуто УВДФССУ у Черкаській області та листом від 31 серпня 2021 року № 01-08/К-87з-91 ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до Управління Держпраці у Черкаській області.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Держпраці
у Черкаській області із заявою про порушення відповідачем її трудових прав.
06 вересня 2021 року Управління Держпраці у Черкаській області направило ФОП ОСОБА_2 листи № К-783/14-08/01 та № 3-788/14-08/01/8103 про надання документів, необхідних для проведення заходу державного нагляду (контролю) (інспекційного відвідування).
07 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із запитом до Черкаського міського відділення УВДФССУ у Черкаській області для отримання інформації про те, чи надходила заява-розрахунок від ФОП ОСОБА_2 для проведення фінансування їй матеріального забезпечення за листками непрацездатності від 16 серпня 2021 року серії АЛГ № 400570 та
від 25 серпня 2021 року серії АЛГ № 400673.
Листом від 08 вересня 2021 року № 16-01-18/3-2з-2 відділення УВДФССУ повідомило, що станом на 07 вересня 2021 року до відділення не надходила заява-розрахунок на фінансування матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 за вказаними листками непрацездатності. Рекомендовано звернутися до роботодавця.
10 вересня 2021 року позивачка повторно звернулася із письмовою заявою до Управління Держпраці у Черкаській області, а 13 вересня 2021 року
на урядову "гарячу лінію" з питань порушення її трудових прав
ФОП ОСОБА_2 .
Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів здійснив виїзд до ФОП ОСОБА_2 за адресою, вказаною в ЄДР, проте, у зв`язку
з відсутністю її за цією адресою, направив лист про надання документів, необхідних для проведення заходу державного нагляду (контролю) (інспекційного відвідування). Оскільки документи не були надані, Управління Держпраці у Черкаській області листом повідомило позивача про те, що до ФОП ОСОБА_2 будуть застосовані заходи впливу в межах повноважень. Одночасно позивачці було рекомендовано звернутися до суду з метою захисту порушених трудових прав.
ОСОБА_1 стверджувала, що внаслідок порушення відповідачем трудового законодавства вона зазнала моральної шкоди, яка полягає
у втраті нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки через відсутність коштів вона не мала можливості купувати необхідні речі повсякденного вжитку, була позбавлена змоги розпорядитися своїми коштами на власний розсуд, плануючи витратити їх на придбання ліків та інших речей, необхідних для немовляти, що суттєво порушило життєвий уклад та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, в умовах карантину у зв`язку з поширенням СOVID-19, ризикуючи своїм здоров`ям та здоров`ям ненародженої дитини, була змушена користуватися громадським транспортом та перебувати у людних місцях з метою захисту своїх прав.
Просила суд зобов`язати ФОП ОСОБА_2 оформити належним чином
заяву-розрахунок для здійснення фінансування для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення за листками непрацездатності від 16 серпня 2021 року серії АЛГ № 400570 та від 25 серпня 2021 року серії АЛГ № 400673 і подати її до Черкаського міського відділення УВДФССУ у Черкаській області; стягнути із ФОП ОСОБА_2 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
10 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 707/111/22).
Позов обґрунтований тим, що ознайомившись 10 грудня 2021 року
із відзивом ФОП ОСОБА_2 на позов та копіями доданих до нього документів, поданими у справі № 707/2717/21 ОСОБА_1 дізналась, що наказом відповідача від 01 липня 2021 року № 38 її було звільнено
із займаної посади продавця-консультанта на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогули.
ОСОБА_1 не погоджується із вказаною обставиною, оскільки 04 липня 2021 року вона перебувала на робочому місці і не знала про звільнення. ФОП ОСОБА_2 не повідомляла про її звільнення з роботи, із наказом про звільнення не ознайомила, відповідного розрахунку не провела та не видала трудову книжку, чим порушила статті 40, 47, 116 КЗпП України.
Крім того на час звільнення, вона була на 22 тижні вагітності, про що було відомо роботодавцю, який порушив передбачені законом гарантій для вагітних жінок, що є безумовною підставою для поновлення її на раніше займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ від 01 липня 2021 року № 38 про звільнення з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогули; поновити її на посаді
продавця-консультанта ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 лютого
2022 року об`єднано в одне провадження позови ОСОБА_1 у справах
№ 707/111/22 та № 707/2717/21.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила передбачений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду із вимогами про поновлення на роботі, а інші вимоги не підлягають задоволенню як похідні.
Також суд звернув увагу, що право на матеріальне забезпечення
та соціальні послуги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням виникає лише з настанням страхового випадку в період роботи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хаткового А. В. задоволено. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано незаконним та скасовано наказ ФОП ОСОБА_2
від 01 липня 2021 року № 38 про звільнення з роботи
ОСОБА_4 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за прогули). Поновлено ОСОБА_1 на посаді продавця-консультанта ФОП ОСОБА_2 . Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 липня
2021 року до 02 лютого 2023 року в розмірі 126 631,79 грн. Зобов`язано
ФОП ОСОБА_2 оформити належним чином заяву-розрахунок для здійснення фінансування для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення за листками непрацездатності від 16 серпня 2021 року серії АЛГ № 400570 та від 25 серпня 2021 року серії АЛГ № 400673 і подати її
до Черкаського міського відділення УВДФССУ у Черкаській області. Стягнуто із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі
992, 40 грн та апеляційної інстанції в сумі 4 212, 60 грн. Стягнуто
із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1 816 грн.
Суд апеляційної інстанції, поновлюючи строк звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила вказаний строк з поважних причин, оскільки фактично із наказом про звільнення була ознайомлена лише 10 грудня 2021 року.
Скасовуючи наказ про звільнення та поновлюючи позивачку на роботі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки, вона на день винесення наказу про звільнення була вагітна, а тому на неї поширювалися гарантії, визначені частиною третьою статті 184 КЗпП України. Крім того, у день звільнення позивачці не було видано наказ про звільнення, не проведено з нею розрахунок та не внесено відповідні записи до трудової книжки.
Також апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням положень статті 235 КЗпП України, встановши, що в справі наявні належні докази для визначення суми середнього заробітку.
Зобов`язавши ФОП ОСОБА_2 оформити належним чином заяву-розрахунок для здійснення фінансування для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення за листками непрацездатності і подати її до Черкаського міського відділення УВДФССУ у Черкаській області, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не виконала покладені на неї законом зобов`язання внаслідок чого позивачка не отримала належні їй виплати.
У зв`язку з порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1, врахувавши принципи розумності та справедливості, характер та глибину страждань, конкретні обставини справи апеляційний суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 лютого 2023 року засобами поштового зв`язку ФОП ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року заяву ФОП ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення задоволено частково. Зупинено до закінчення касаційного провадження виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в частині стягнення
із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі, що перевищує виплату за один місяць.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 148/201/21, від 18 січня 2023 року у справі № 2-5151/09, від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19, від 21 липня 2022 року у справі № 569/18379/19, від 29 липня 2020 року у справі № 524/1424/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 676/2489/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20, від 16 січня 2018 року у справі № 175/167/16-ц, від 05 грудня 2022 року у справі № 440/2621/21, від 20 листопада 2019 року у справі № 295/8991/17, від 22 травня 2019 року у справі № 757/49315/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15, від 15 жовтня 2015 року у справі № 21-303а13, від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що суд апеляційної інстанції не спростував висновки районного суду щодо пропуску позивачем, передбаченого законом строку
на звернення з позовом про поновлення на роботі.
Крім того апеляційний суд в оскарженій постанові помилково зазначив серед учасників справи адвоката Єфімову Л. Я., яка не була присутня
в судовому засіданні 02 лютого 2023 року, натомість не вказав представника відповідача ОСОБА_5 та не врахував його доводи.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що 01 липня 2021 року продавець ОСОБА_6 не вийшла на роботу, про причини відсутності на робочому місці роботодавця не повідомила, на телефонні дзвінки не відповідала і на роботу більше не виходила.
В оскарженій постанові суд зазначив, що позивачці не було видано трудову книжку, не запропоновано наявні вакантні посади, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, досвіду тощо, але не взяв до уваги, що
у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до відповідача після звільнення із заявою про видачу трудової книжки чи направлення її поштою, або докази звернення щодо працевлаштування та відмови в цьому.
Посилаючись на незаконність звільнення, позивачка взагалі не надала доказів причин своєї відсутності на роботі з 01 липня до 16 серпня
2021 року, що свідчить про прогул без поважних причин. Факт прогулу позивача підтверджено наданими доказами, зокрема, копіями актів про відсутність на робочому місці, повідомленнями, наказами. Обов`язок
з доведення поважності причини відсутності на роботі покладений на працівника, яка не довела поважність причин відсутності на робочому місці у вказаний період, тобто до отримання нею першого лікарняного листа
і далі, що проігноровано судом апеляційної інстанції.
Вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена на підставі припущень, нез`ясованих і недоведених обставин.
Апеляційний суд також проігнорував порушення трудової дисципліни позивачкою, а саме нестачу коштів, що свідчить про її недобросовісність.
Суд апеляційної інстанції помилково кваліфікує невихід позивачки на роботу без поважних причин, як "вимушений" прогул і зобов`язує роботодавця його оплатити з посиланням на те, що роботодавець не допустила продавця ОСОБА_6 до роботи, проте матеріали справи не містять жодного доказу недопуску продавця до роботи.
Вважає, що встановивши відсутність продавця на роботі 01 липня 2021 року не лише понад 3 години, а протягом робочого дня і надалі, без поважних причин, позивачка була звільнена з роботи на законних підставах.
10 серпня 2021 року цінним листом із описом було направлено
ОСОБА_6 вимогу надати письмові пояснення щодо причини відсутності на робочому місці та одночасно попередження про те, що у разі подальшого невиконання нею своїх посадових обов`язків, вона буде звільнена з посади продавця - консультанта за прогули. Відповіді на свій лист роботодавець не отримала, як і доказів вимушеності прогулу.
На час роботи у ФОП ОСОБА_2 продавець ОСОБА_6 у шлюбі не перебувала, про свою вагітність не повідомляла, ознак вагітності не спостерігалося, що не спростовано, але і не взято до уваги судом апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції проігнорував, що будь-яких лікарняних листів ОСОБА_4 роботодавцю не надавала ні під час роботи ні після звільнення. Лікарняні, які додані до матеріалів справи, ОСОБА_1 отримала 16 і 26 серпня 2021 року, тобто вже після звільнення.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не пізніше 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 достовірно знала своє звільнення
з роботи, однак із позовом про поновлення на роботі звернулася лише
10 січня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку.
Крім того, ОСОБА_1 могла і повинна була дізнатися про своє звільнення з роботи раніше, оскільки не заперечувала факт отримання нею у кінці серпня 2021 року вимоги ФОП ОСОБА_2 про надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що у заяві від 10 вересня 2021 року до Держпраці у Черкаській області позивачка вказала, що з 08 липня 2021 року роботодавець ФОП ОСОБА_2 залишила її без роботи, іншого місця роботи не надала, відмовилася віддати їй трудову книжку.
У зв`язку з безпідставним поновленням пропущеного строку, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу, в порушення принципу диспозитивності, суд задовольнив вимоги, які ОСОБА_1 не заявляла. Також суд не врахував, що прогул тривав із 01 липня 2021 року до 16 серпня 2021 року (дата видачі першого лікарняного листа) та не встановлював чи мала місце виплата позивачці будь-якої соціальної виплати, пов`язаної з тимчасовою непрацездатністю та народженням дитини.
Зауважує, що стягнення середнього заробітку навіть за час прогулу неможливе, оскільки стаття 235 КЗпП України гарантує працівнику компенсацію втраченого заробітку, тоді як ОСОБА_1 з 16 серпня 2021 року до 30 грудня 2021 року не працювала через вагітність та пологи, тому набула право на соціальні виплати, які не є заробітною платою.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування моральної шкоди та стягнув судовий збір із відповідача, яка є особою
з інвалідністю 2 групи та звільнена від сплати судового збору в силу закону.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хатковий А. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність
та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вважає, що суд апеляційної інстанції встановив усі обставини справи та дослідив докази, надавши їм належну правову оцінку.
У відповіді на відзив ФОП ОСОБА_2 наполягала на задоволенні касаційної скаргиз наведених в ній підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 серпня 2018 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено трудовий договір, ознайомлено останню із правилами роботи кіоску "Тютюн",
у м. Черкаси, а також укладено між нею і ФОП ОСОБА_2 договір про повну матеріальну відповідальність.
Наказом ФОП ОСОБА_2 від 18 серпня 2018 року № 27 ОСОБА_7 прийнято на посаду продавця-консультанта.
ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8, а в подальшому на ОСОБА_9 .
01 липня 2021 року о 16 год 45 хв ФОП ОСОБА_2 у присутності
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 склала акт про невихід на роботу, відповідно до якого 01 липня 2021 року продавець-консультант кіоску, розташованого на АДРЕСА_1, ОСОБА_6 не вийшла на роботу і не приступила до виконання своїх службових обов`язків, визначених трудовим договором від 15 серпня 2018 року. На час складання акта інформація про причини відсутності ОСОБА_6 на робочому місці відсутня, на телефонні дзвінки ОСОБА_6 не відповідає.
01 липня 2021 року комісія у складі: ФОП ОСОБА_2, бухгалтера
ОСОБА_11 та продавця ОСОБА_10 провела ревізію кіоску за адресою: АДРЕСА_1, якою виявлено недостачу на суму 1 038, 47 грн.
Наказом ФОП ОСОБА_2 від 01 липня 2021 року № 38 ОСОБА_6 звільнено із займаної посади продавця-консультанта за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстави: наказ про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_6 у вигляді звільнення від 01 липня 2021 року; залишення без відповіді вимоги роботодавця надати письмові пояснення щодо невиходу на роботу.
Апеляційним судом встановлено, що вимога роботодавця надати письмові пояснення щодо невиходу на роботу станом на 01 липня 2021 року позивачу не направлялась.
08 липня 2021 року ГУ ДПС у Черкаській області (м. Черкаси) скасувало реєстрацію реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер 3000362541, що використовувався у кіоску за адресою: АДРЕСА_1 .
17 серпня 2021 року ФОП ОСОБА_2 направило ОСОБА_6 вимогу надати письмові пояснення з приводу невиходу на роботу (кіоск " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 ), починаючи із 01 липня 2021 року до дати направлення вимоги, та попереджено останню про те, що у разі подальшого невиконання нею своїх посадових обов`язків ФОП ОСОБА_2 буде змушена звільнити її з посади продавця-консультанта за невихід на роботу.