Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 496/5343/18
провадження № 61-5351св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9, Служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Біляївського районного суду Одеської області у складі судді Бурана В. М. від 28 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Дришлюка А. І.,
Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., від 16 лютого 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У грудні 2018 року АТ "Державний ощадний банк України" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9, про звернення стягнення на предмет іпотеки та примусове виселення.
2. На обґрунтування заявлених позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" зазначало, що на підставі кредитного договору №1619-н від 13 червня 2007 року банк надав ОСОБА_9 кредит в сумі 550 000,00 грн, зі сплатою 16,00 % за користування кредитом та зі строком остаточного погашення кредиту не пізніше 13 червня 2017 року.
3. На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,147 га, кадастровий номер 5121085400:02:002:0114, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності.
4. 27 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_9 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №1619-н від 13 червня 2007 року, якою збільшено розмір наданих кредитних коштів до 883 000,00 грн.
5. Позивач зазначав, що у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 липня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_1 заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 1619-н від 13 червня 2007 року у розмірі 1 282 106,49 грн.
6. Крім того, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2015 року позовні вимоги АТ "Ощадбанк" задоволено в повному обсязі та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 перед ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" за договором відновлюваної кредитної лінії № 1619 від 13 червня 2007 року у розмірі 2 821 709,11 грн було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме на: житловий будинок з надвірними спорудами під номером АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 0,147 га: під забудову - 0,066 га, площа сільськогосподарських угідь - 0,081 га, з яких рілля - 0,081 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий №5121085400:02:002:0114, які належать на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу ПАТ "Державний ощадний банк України", як іпотекодержателем, від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 18 листопада 2014 року, вказавши початкову ціну реалізації предмета іпотеки у сумі 394 736,00 грн та 142 655,46 грн відповідно.
7. Однак, зазначене судове рішення не виконано у зв`язку з відсутністю у банку оригіналів договорів купівлі-продажу предмету іпотеки.
8. Ураховуючи наведене, АТ "Державний ощадний банк України" просило суд врахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 перед ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" за кредитним договором № 1619-н від 13 червня 2007 року у сумі 2 821 709,11 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок з надвірними спорудами під АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,147 га: під одно- та двоповерхову забудову - 0,066 га, площа сільськогосподарських угідь - 0,081 га, з яких рілля - 0,081 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5121085400:02:002:0114, що належать на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою цінною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та виселити зі зняттям з реєстраційного обліку з житлового будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_6 .
9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_8, в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_1, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Службу у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог
АТ "Державний ощадний банк України" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
11. У задоволенні позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" в частині примусового виселення відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2015 року, яким вирішено спір між тими самими сторонами про той самий предмет (звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 13 червня 2007 року державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезик В. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 2- 3509), наявні підстави для закриття провадження в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
13. Позовні вимоги про виселення відповідачів зі спірного житлового будинку суд першої інстанції вважав такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що житловий будинок придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачам надано інше постійне житло.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
14. Постановою Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково.
15. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року в частині закриття провадження у цій справі щодо позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовлено.
16. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
17. Постанова апеляційного суду мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на відмінність суб`єктного складу у цій справі та справі № 496/355/15-ц.
18. Водночас, з огляду на те, що АТ "Ощадбанк", звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який було задоволено заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області
від 03 березня 2015 року, використало наявне у нього право на погашення заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, та звернуло стягнення на іпотечне майно, відсутні правові підстави для здійснення повторного звернення стягнення на одне і те саме майно з одних і тих самих підстав.
19. В частині вирішення позовних вимог про виселення відповідачів суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відмови у їх задоволенні, ураховуючи правильно встановлені обставини придбання предмету іпотеки не за отримані кредитні кошти та відсутності доказів на підтвердження того, що відповідачам надано інше постійне житло.
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. 06 квітня 2023 року АТ "Державний ощадний банк України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Державний ощадний банк України".
21. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 645/3013/14-ц, від 18 грудня
2018 року у справі № 355/689/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі
№ 442/328/19-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19,
від 23 листопада 2022 року у справі № 209/2032/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки застосування кредитором іншого законного способу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
23. Посилається банк на наявність судової практики щодо можливості реалізації іпотекодержателем як судового, так і позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, які не є взаємовиключними та можуть застосовуватись з урахуванням неефективності застосування одного із них.
24. Зосереджує увагу, що банк не може реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2015 року, оскільки відсутні покупці на спірний предмет іпотеки, а тому самостійно реалізувати житловий будинок з надвірними спорудами він позбавлений можливості.
25. В частині вирішення судами попередніх інстанцій вимог про виселення відповідачів з предмету іпотеки посилається на те, що іпотекодавець не отримував від банку письмову згоду на реєстрацію в предметі іпотеки інших осіб, у той час як при укладенні договору іпотеки в житловому будинку не були зареєстровані ні іпотекодавець, ні інші особи.
26. Посилається заявник також на те, що реєстрація відповідачів у предметі іпотеки була здійснена з метою унеможливлення виконання зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами. Вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано наявності у зареєстрованих в предметі іпотеки осіб іншого житла, що, на його думку, свідчить про відсутність порушення їх житлових прав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
28. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року поновлено
АТ "Державний ощадний банк України" строк на касаційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 496/5343/18, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
29. 23 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
30. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
31. Фактичні обставини справи, встановлені судами
32. Відповідно до договору відновлюваної кредитної лінії №1619-н
від 13 червня 2007 року АТ "Державний ощадний банк України" було надано ОСОБА_9 кредит в сумі 550 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 % річних та зі строком остаточного погашення кредиту не пізніше 13 червня 2017 року.
33. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є: житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, та земельна ділянка, площею 0,147 га, кадастровий номер 5121085400:02:002:0114, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності.
34. 27 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_9 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №1619-н від 13 червня 2007 року, якою збільшено розмір наданих кредитних коштів до 883 000,00 грн.
35. Відповідно до договору про внесення змін № 1 до іпотечного договору, посвідченого 13 червня 2007 року Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим № 2-3509, предмет іпотеки оцінено сторонами в 1 261 500,00 грн.
36. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області
від 14 липня 2011 року у справі №2-153/11 було задоволено позовні вимоги першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_1 заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 1619-н від 13 червня 2007 року у розмірі 1 282 106,49 грн.
37. Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області
від 03 березня 2015 року у справі №496/355/15-ц позовні вимоги
АТ "Ощадбанк" задоволено в повному обсязі та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 перед ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" за договором відновлюваної кредитної лінії №1619-н від 13 червня 2007 року у розмірі
2 821 709,11 грн було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 13 червня 2007 року державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезик В. А. та зареєстрованим у реєстрі за №2-3509, а саме на: житловий будинок з надвірними спорудами під номером АДРЕСА_1 область, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу ПАТ "Державний ощадний банк України", як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного
18 листопада 2014 року, з початковою ціною реалізації предмета іпотеки у сумі 142 655,46 грн.
38. Згідно з довідкою Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області №607 від 28 листопада 2018 року за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_6 .
Позиція Верховного Суду
39. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
40. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
41. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
42. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
43. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
44. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
45. Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.