Постанова
Іменем України
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 947/35719/21
провадження № 61-6644св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., від 05 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що сторони у період з 19 серпня
1994 року по 01 лютого 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
10 грудня 1998 року за спільні кошти, на підставі договору купівлі-продажу № 98-281 К від 10 грудня 1998 року, подружжям придбана квартира АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 та здійснити розподіл спірної квартири у рівних частках між сторонами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси, у складі судді
Луняченка В. О., від 29 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та здійснено її розподіл у рівних частках між сторонами. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку спірної квартири та залишено за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно придбане за спільні кошти та є спільною сумісною власністю подружжя.
Відхиляючи доводи відповідача щодо спливу позовної давності, суд вказав на відсутність доказів, які б спростовували твердження позивача про обізнаність лише у 2021 році щодо порушення її прав як співвласника майна, порядок користування яким було визначено усною домовленістю після розірвання шлюбу.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належність спірного майна подружжю, проте не врахував, що строк звернення до суду за захистом своїх прав ОСОБА_1 пропустила без поважних причин.
При цьому апеляційний суд, врахувавши, що ОСОБА_1 вже зверталась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спірне майно, який 27 жовтня 2005 року був залишений без розгляду через її повторну неявку в судове засідання без поважних причин, вважав, що ОСОБА_1 знала про порушення свого права на спірну квартиру щонайменше із жовтня 2005 року. Також колегія суддів врахувала, що починаючи з 2005 року ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мала звернутись за захистом свого права на спірну квартиру в строк до
28 жовтня 2008 року, тобто протягом трьох років після залишення без розгляду її попереднього позову про визнання права власності на спірну квартиру.
Доводи ОСОБА_1 про те, що її позов у 2005 році був залишений без розгляду за домовленістю із ОСОБА_2, який обіцяв переоформити право власності на квартиру на дочку, після її одруження, спростовані як текстом ухвали суду про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, так і поясненнями самого ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції чи ухвалити нове судове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3, суддею-доповідачем у справі визначено суддю
Шиповича В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду
ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16, від 18 вересня 2019 року у справі № 539/4318/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17,
від 22 січня 2020 року у справі № 372/176/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16,
від 28 грудня 2020 року у справі № 345/2962/14, від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17, від 30 червня 2021 року у справі № 182/1428/20,
від 10 серпня 2022 року у справі № 541/312/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 587/1562/21, від 26 січня 2023 року у справі № 296/1550/20.
Враховуючи, що відлік строку позовної давності при поділі майна колишнього подружжя починається з моменту порушення права одного із співвласників, вважає, що позовна давність має обраховуватись з
08 листопада 2021 року, коли вона дізналась про те, що її колишній чоловік, всупереч досягнутим у 2005 році домовленостям щодо відчуження квартири на користь дочки, намагався в судовому порядку визнати її такою, що втратила право користування спірною квартирою (справа № 520/9061/18).
Наголошує, що спірна квартира є єдиним житлом позивача та дочки сторін, тоді як відповідач має у власності три об`єкти нерухомості.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що ОСОБА_1 має інше місце проживання, відмінне від спірної квартири.
Вважає, що апеляційний суд, врахувавши звернення позивача у 2005 році до суду з позовом про визнання права власності на квартиру, дійшов правильного висновку щодо обізнаності ОСОБА_1 про можливе порушення її прав щонайменше із жовтня 2005 року.
Вказує, що більшість висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, а висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 червня 2018 року у справі
№ 619/894/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 390/1740/18, по суті враховані апеляційним судом.
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, в якому вважає доводи відзиву безпідставними та наполягає на задоволенні касаційної скарги.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Із 19 серпня 1994 року по 01 лютого 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
10 грудня 1998 року ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 98-281 К від 10 грудня 1998 року, придбав квартиру
АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за відповідачем.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини спірної квартири, який ухвалою того ж суду від 27 жовтня
2005 року був залишений без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин (справа № 2-3805/05).
Починаючи із 2005 року ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає.
15 листопада 2018 року Київський районний суд м. Одеси у справі
№ 520/9061/18 заочним рішенням відмовив у задоволенні позову
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування житлом (спірною квартирою).
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.