Постанова
Іменем України
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 752/23493/17
провадження № 61-1354св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року під головуванням судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/4 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з будинку "А-1" з прибудовою "а-1", сараю "Б", погребу під "Б", сараю "Г", погребу під "Г", гаражу "Д", убиральні "Е", убиральні "Ж", споруди "№ 1-3".
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її мати - ОСОБА_5 з 12 серпня 1934 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_6, після реєстрації шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_7". В період перебування у шлюбі з ОСОБА_6 у її матері народився син - ОСОБА_8 .
В 1937 році ОСОБА_6 та ОСОБА_9 отримали право забудови та дозвіл на забудову комунальної землі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Чоловік матері - ОСОБА_6 загинув на фронті під час Другої світової війни і після його смерті мати та її син вступили в управління спадковим майном.
В подальшому її мати одружилась з ОСОБА_10 та змінила прізвище на " ОСОБА_11".
ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилась донька - ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після смерті матері вона, як спадкоємиця першої черги, подала заяву про прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача - ОСОБА_8 . Після його смерті ОСОБА_2 (донька) прийняла спадщину.
Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 будинку АДРЕСА_3 після смерті матері, оскільки право власності спадкодавця на зазначене майно не було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 01 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1, оскільки таке право не належало спадкодавцеві на час її смерті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а також пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що її матір - ОСОБА_4 була вписана в будинкову книгу будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як власник, крім того ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були офіційно одружені, а тому вказаний будинок є також і спільною сумісною власністю.
Будівництво спірного будинку, що є об`єктом спадщини відбувалось відповідно до чинного на час будівництва законодавства. Будівля була побудована до 1941 року, доказами, що свідчать про закінчення будівництва і введення його в експлуатацію є інвентаризаційні документи, які були виготовлені в 1947 та в 1978 роках, що є підставою для застосування до пункту 10 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР. Суди належним чином не дослідили всі докази та не звернули належної уваги на ту обставину, що спірний будинок був створений подружжям ОСОБА_7, а тому є спільною сумісною власністю.
Заявник додатково вказувала на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо визнання права власності в порядку спадкування щодо спільної сумісної власності, яку набув померлий за час свого життя та юридично у повній мірі не оформив права власності на майно, враховуючи те, що дане майно було набуте під час шлюбу.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у березні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кравченко К. Є. просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість аргументів касаційної скарги.
Зазначає, що 14 листопада 1964 року ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (після одруження Багрій) уклали шлюб. Після укладення шлюбу, у листопаді 1964 року, ОСОБА_4 разом із чоловіком та дочкою виїхала із спірного будинку, що підтверджується також рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року у справі № 2-182/12.
За життя батько відповідача - ОСОБА_8 здійснив перебудову спірного будинку, який на даний час значно збільшився, а будинок, який існував на час перебування у шлюбі подружжя ОСОБА_7 вже не існує.
Представник відповідача вказує, що смерть ОСОБА_6 була зареєстрована на підставі судового рішення вже після смерті ОСОБА_4, а тому вона не могла набути права власності на 1/4 частину будинку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження у справі. Витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
20 лютого 2023 року цивільна справа № 752/23493/17 надійшла до суду касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 серпня 1934 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя. (а. с. 12 том 1).
20 січня 1937 року Житлове управління Київської міської ради та ОСОБА_6 і ОСОБА_9 уклали договір на право забудови.
Відповідно до зазначеного договору Житлове управління здало забудовнику дільницю комунальної землі в м. Києві, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Забудовники повинні були закінчити будівництво не пізніше 01 серпня 1938 року з додержанням всіх встановлених норм та подати на затвердження відповідний технічний паспорт.
Також сторони погодили, що забудовники мають право користуватись даною будівлею протягом дії договору, а після його закінчення вони повинні були передати будівлю до Житлового управління. У разі відмови Житлового управління прийняти від забудовника будівлю та сплатити її вартість, термін договору продовжується (а. с. 15-18 том 1).
З довідки Головного управління з питань внутрішньої політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 14 липня 2010 року встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 06 грудня 1944 року № 286/2 вулицю 40-ву Нову перейменовано на вулицю Армійську.
27 травня 2010 року Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" на запит ОСОБА_1 надав відповідь в якій зазначив, що червоноармієць ОСОБА_6 був призваний на фронт 22 червня 1941 року Кагановицьким РВК м. Києва. З вересня 1941 року зв`язок з ним втрачений. Зарахований зниклим безвісті у січні 1944 року (а. с. 20 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1, батьками якої є ОСОБА_10 та ОСОБА_13, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 24 том 1).
14 листопада 1964 року ОСОБА_10 та ОСОБА_12 зареєстровали шлюб. " ОСОБА_7" змінила прізвище на " ОСОБА_11" що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а. с. 23 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 209 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_2, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві (а. с. 25 том 1).
06 лютого 2001 року ОСОБА_1 звернулась до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_4 (а. с. 206 том 1 зворотня сторона).
06 лютого 2001 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіною Н. О. відповідно до якого ОСОБА_1, яка є дочкою померлої ОСОБА_4 прийняла в спадок житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_4, який померла фактично прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_10 (а. с. 214 зворотня сторона том 1)
31 березня 2008 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Бодак О. М. відповідно до якого ОСОБА_1, яка є донькою померлої ОСОБА_4, прийняла у спадок грошові вклади з відповідними відсотками та грошовими компенсаціями, що знаходяться у відділенні Ощадного банку № 5445 в м. Києві на рахунках № НОМЕР_3 - залишок 0,22 грн, № НОМЕР_6 - залишок 0,18 грн, № НОМЕР_7 - залишок 3 050,55 грн, № НОМЕР_8 - залишок 51,83 грн, що належали ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_4, яка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка та юридично не оформила своїх спадкових прав (а. с. 116 зворотня сторона том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, яке видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві (а. с. 27 том 1).
ОСОБА_1 зверталась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Головне управління юстиції у місті Києві, Київське міське БТІ, про визнання права власності на 1/2 частину будинку на АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті брата ОСОБА_8 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Головне управління юстиції у місті Києві, Київське міське БТІ, про визнання права власності в порядку спадкування, відмовлено (а. с. 162-163 том 1).
Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 15 серпня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року відхилив. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року залишив без змін.
Місцевий суд зазначав, що судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 не може набути права власності в порядку спадкування на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, оскільки він не введений в експлуатацію.
09 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, що належить померлій ОСОБА_4, яка фактично прийняла спадщину після свого чоловіка ОСОБА_6, що безвісті зник у вересні 1941 року та юридично не оформила своїх спадкових прав (а. с. 220 том 1 зворотня сторона).
09 жовтня 2015 року державний нотаріус Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіна Н. О. прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Підставою для відмови ОСОБА_11 у вчиненні нотаріальної дії стала відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно (а. с. 223 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданого Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а. с. 201а том 1).
04 грудня 2015 року на запит Дев`ятої київської нотаріальної контори від 06 листопада 2015 року № 2664/02-14 Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна надало відповідь в якій зазначило, що згідно з даними бюро, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не реєструвався (а. с. 28 том 1).
В подальшому ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання за нею в порядку спадкування після смерті матері права власності на частину будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено, оскільки ОСОБА_4 за життя не набула права власності на будинок.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.