Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 206/5441/21
провадження № 61-2341св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (попередня назва АТ "Альфа-Банк"), Обласне комунальне підприємство "Софіївське бюро технічної інвентаризації",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Биліни Т. І., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа- Банк"), Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" в особі державного реєстратора Волос О. В. про скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування запису про проведення державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивований тим, що 17 серпня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", найменування якого змінено на АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 095/64-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 140 000 доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2016 року. В той же день, 17 серпня 2006 року між АТ "Укрсоцбанк" та позивачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 095/65-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 60 000 доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2016 року.
В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами кредиту між ОСОБА_4 та АТ "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 095/65-IP, відповідно до умов якого в іпотеку АТ "Укрсоцбанк" було передано нерухоме майно, а саме: домоволодіння, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв. м у АДРЕСА_1 .
14 березня 2019 року позивачу стало відомо, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос О. В. внесений запис про право власності № 30300260 на підставі рішення від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45534486. Цей запис встановлював право власності АТ "Укрсоцбанк" на вищезгадане домоволодіння позивача.
Як підставу для виникнення права власності у АТ "Укрсоцбанк" державним реєстратором було зазначено вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості № 163/18, видану 07 лютого 2018 року АТ "Укрсоцбанк", відповідно до якої у випадку непогашення заборгованості у 30-тиденний строк з моменту отримання цієї вимоги АТ "Укрсоцбанк" зверне стягнення на предмет іпотеки, зазначивши одним із способів такого звернення передання цього майна у власність АТ "Укрсоцбанк". Вказану вимогу позивач не отримувала, але це не завадило банку звернутися разом з даною вимогою до державного реєстратора з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, незважаючи на зареєстровану малолітню дитину та, відповідно, без отримання дозволу органів опіки та піклування.
АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", набуло у власність домоволодіння позивача на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 095/65-ДК, в якому викладена вимога про сплату боргу за кредитним договором, розмір якого, станом на 31 січня 2018 року, складає 119 006,44 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 31 січня 2018 року становить 3 333 226,51 грн. Вказане повідомлення банку не містить інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя. Позивач також не була ознайомлена з оцінкою спірного нерухомого майна в інший спосіб та, відповідно, ця оцінка не погоджувалась з власником майна, однак, ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником.
Крім цього, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. В цьому випадку, набуття банківською установою права власності на спірне нерухоме майно було здійснено ще й з порушенням згаданої норми земельного законодавства.
10 травня 2022 року позивач подала заяву щодо уточнення підстав її позову, в якій вказує на те, що повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 095/65-ДК не містить інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя, однак ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Матеріали реєстраційної справи не містять оцінки предмету іпотеки.
Укладаючи іпотечний договір, сторони керувались законодавством, діючим на час укладення договору, тим самим погоджено, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно - є окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо передачі останньому права власності на предмет іпотеки, який, в свою чергу, не укладався.
Крім того, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, однак, всупереч нормам Земельного кодексу України, реєстрація права власності на спірне домоволодіння за банківською установою здійснено за відсутності кадастрового номеру земельної ділянки.
ОСОБА_1 просила суд:
скасувати рішення за індексним номером 45534486 від 14 лютого 2019 року про реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа Банк", на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: А-1 - житловий будинок, загальною площею 83,6 кв. м та житловою площею 51,0 кв. м; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв. м та житловою площею 157,1 кв. м; Б - гараж; Г- вбиральня; Д,Ж - навіси; 1-11, І-ІІІ - споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв. м на підставі рішення Придніпровської міськради від 13 вересня 1960 року за № 16/218, крім того, лишки площею 378,0 кв. м, прийняте Обласним комунальним підприємством "Софіївське бюро технічної інвентаризації" в особі державного реєстратора Волос О. В.;
скасувати запис № 30300260 про проведену державну реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа Банк", який внесений на підставі рішення за індексним номером 45534486 від 14 лютого 2019 року про реєстрацію права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, прийняте Обласним комунальним підприємством "Софіївське бюро технічної інвентаризації" в особі державного реєстратора Волос О. В.;
зобов`язати винести рішення про відмову в державній реєстрації права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа Банк", на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі вимоги/іпотечного повідомлення про дострокове погашення заборгованості, серія та номер: № 163/18, виданий 07 лютого 2018 року, видавник: ПАТ "Укрсоцбанк"; кредитний договір, серія та номер: № 095/65-ДК, виданий 17 серпня 2008 року, видавник: Сторони: АКБ СР "Укрсоцбанк", ОСОБА_5 ; іпотечний договір № 095/65-ІР, серія та номер: № 3416, виданий 17 серпня 2008 року, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська А. В.;
стягнути на користь позивача сплачені судові витрати у розмірі 2 724,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення за індексним номером 45534486 від 14 лютого 2019 року про реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа Банк", на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: А-1 - житловий будинок, загальною площею 83,6 кв. м. та житловою площею 51,0 кв. м; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв. м та житловою площею 157,1 кв. м; Б - гараж; Г- вбиральня; Д,Ж - навіси; 1-11, І-ІІІ - споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв. м на підставі рішення Придніпровської міськради від 13 вересня 1960 року за № 16/218, крім того, лишки площею 378,0 кв. м, прийняте Обласним комунальним підприємством "Софіївське бюро технічної інвентаризації" в особі державного реєстратора Волос О. В.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ "Альфа Банк" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на спірне домоволодіння відсутні документи, що підтверджують проведення банком оцінки предмету іпотеки, що має передувати як письмовій вимозі від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, так і здійсненню державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно. У письмовій вимозі від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності не зазначено інформацію про вартість майна, за якою банк мав намір здійснити зарахування вимог. З огляду на цей факт, проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за банківською установою без визначення вартості майна, за якою відбулось зарахування вимог, а також не зазначення в іпотечному повідомленні інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог - є неправомірним, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, про що свідчить також наведена усталена практика Верховного Суду.
За змістом частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків). Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 604/917/15-ц. Тому проведення державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно за ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа Банк", без наявності кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, здійснено з порушенням вимог законодавства.
Пунктом 4.6 іпотечного договору від 17 серпня 2006 року № 065/65-ІР іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) регламентовано, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Тобто, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно є окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо передачі останньому права власності на предмет іпотеки. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17. Проте, з метою задоволення своїх вимог, відповідачем не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо передачі останньому права власності на предмет іпотеки, як це передбачено умовами договору та нормами статті 37 Закону України "Про іпотеку" та відповідно такий договір державному реєстратору для проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки відповідачем також надано не було.
Разом з тим, вирішуючи спір у частині позовних вимог про скасування записів та реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, слід зазначити, що державний реєстратор не може бути відповідачем у такій категорії справ. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (Велика Палата Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункти 40-41)). У цій справі встановлено, що спір виник між позивачем та АТ "Альфа-Банк", а тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора необхідно відмовити з вказаних підстав.
Також суд з урахуванням положень статті 26 Закону № 1952-IV приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача в цій справі є саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" (попередня назва АТ "Альфа-Банк") (далі - АТ "СЕНС БАНК") задоволено.
Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "СЕНС БАНК", Обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" в особі державного реєстратора Волос О. В. про скасування рішення про реєстрацію права власності відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "СЕНС БАНК" судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 362,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що АТ "Альфа-Банк" обрало передбачений положеннями іпотечного договору та статтями 35, 37 Закону України "Про іпотеку" спосіб захисту порушеного права - позасудове врегулювання спору. Зазначене застереження в укладеному іпотечному договорі наявне та передбачене п. 4.5.3., відповідно до якого іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечення іпотекою зобов`язань, в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", яка саме і передбачає реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Таким чином, вказане застереження у іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договорі порядку. При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Іпотечний договір № 095/65-ІР від 17 серпня 2006 року є чинним, докази його оспорення, в тому числі в частині зазначеного застереження, позивачем не надавалися. Крім того, відповідно до п. 4.5.3. іпотечного договору № 095/65-1Р від 17 серпня 2006 року договором про задоволення вимог іпотекодержателя є застереження про задоволення вимог кредиторів, викладені у розділі 4 договору. Згідно статті 37 Закону № 898-IV цей договір є правоустановчим документом та є підставою для реєстрації права власності. Тому посилання позивача щодо необхідності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не є слушним.
Питання щодо направлення та отримання вимоги про усунення порушення вирішувалось під час розгляду цивільної справи № 206/6043/19 за позовом ОСОБА_6 про скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення запису про право власності. Остаточне рішення прийнято Верховним Судом постановою від 06 жовтня 2021 року, якою встановлена правомірність дій АТ "Альфа-Банк" щодо порядку направлення повідомлення.
Щодо доводів позивача відносно вичерпання права позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса № 7777 від 14 листопада 2008 року та неможливості повторного обрання іншого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки слід зазначити, що 30 жовтня 2018 року рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 206/5568/17 позовні вимоги ОСОБА_7 до ПАТ "Укрсоцбанк", треті особи: Самарський ВДВС м. Дніпра НП ДМНО, ОСОБА_8, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено у повному обсязі. 14 лютого 2019 року АТ "Укрсоцбанк" в порядку позасудового звернення стягнення набув право власності на предмет іпотеки.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю вимог позивача.
Аргументи учасників справи
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржену постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що враховуючи статтю 58 Конституції України та роз`яснення, наданого Міністерством юстиції України, щодо можливості реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, позивач вважав, що у випадку невиконання ним умов договору іпотеки іпотекодержатель у встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній станом на 2006 рік) порядку попередньо укладатиме окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Суд апеляційної інстанції обмежився лише загальним висновком про відсутність підстав для укладення окремого договору, оскільки відповідне застереження в іпотечному договорі до нього прирівнюється. Поряд з цим, жодної оцінки спірним правовідносинам в розрізі наведених позивачем обставин у зв`язку з прийняття Закону № 800-VI надано не було, як і не було вказано, чому суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, на які посилався позивач при обґрунтуванні своєї позиції в цьому питанні.
У цій справі Банк набув у власність домоволодіння позивача на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 095/65-ДК. У вказаному повідомленні викладена вимога про сплату боргу за кредитним договором, розмір якого, станом на 31 січня 2018 року, складає 119 006,44 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 31 січня 2018 року становить 3 333 226,51 грн. Позивач наголошувала при зверненні до суду з позовом, що згадане повідомлення банку не містить інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя. Позивач також не була ознайомлена з оцінкою спірного нерухомого майна в інший спосіб та, відповідно, ця оцінка не погоджувалась з власником майна. Свідченням того, що оцінка предмету іпотеки не проводилася на момент переходу права власності на майно (станом на 14 лютого 2019 року) є відсутність оцінки в матеріалах реєстраційної справи, наданої суду у справі 206/6043/19 (вх. № 2523/20 від 04 лютого 2020 року). Проте, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ці обставини.
Суд апеляційної інстанції ухилився й від надання правової оцінки доводам позивача, що були визначені ним як підстава позову відповідно до уточненої позовної заяви, в частині обов`язкової наявності кадастрового номера земельної ділянки при вчиненні реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. Проігноровані були й наведені позивачем висновки Верховного Суду, що стосуються порушеного правового питання. Докази, які містяться в матеріалах справи в розрізі порушеного питання апеляційним судом також не досліджувалось.
Натомість апеляційний суд надав оцінку питанню обрання Банком способу захисту порушеного права і вичерпання ним права на позасудове врегулювання спору. Проте уточнений цивільний позов, який відповідного до вимог процесуального закону був прийнятий судом першої інстанції, таких підстав не містив. Внаслідок поверхневого дослідження матеріалів цивільної справи апеляційний суд надав правову оцінку практично тільки доводам, що містились у первинному позові. Питання доведення до позивача відомостей про вартість предмета іпотеки, за якою відбулося зарахування вимог, а також правомірність здійснення державної реєстрації прав без відповідного оформлення земельної ділянки, залишилось поза увагою та дослідженням апеляційного суду. Тим самим суд апеляційної інстанції не вмотивовано вийшов й за межі доводів апеляційної скарги.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 604/914/15-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 554/14813/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18, від 12 жовтня 2022 року у справі № 522/18674/19).
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року відмовлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні; справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "СЕНС БАНК" про скасування рішення про реєстрацію права власності. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 17 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", найменування якого змінено на АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_9 укладено кредитний договір № 095/64-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 140 000 дол. США зі сплатою 13 % річних та комісій, з кінцевим терміном повернення - до 15 серпня 2016 року.