Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 158/2439/22
провадження № 61-7411св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - гімназія села Омельне Луцького району Волинської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року в складі судді: Поліщук С. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до гімназії села Омельне Луцького району Волинської області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що з 01 вересня 1975 позивач була прийнята за безстроковим трудовим договором на посаду вчителя Макаревичівської восьмирічної школи Ківерцівського району, а згідно з наказом № 9 від 10 вересня 1993 року переведена на посаду вчителя географії Омельненської ЗОШ І-ІІ ступеня.
Рішенням Ківерцівської міської ради № 11/20 від 11 серпня 2021 року вищевказану загальноосвітню школу с. Омельне перейменовано на гімназію села Омельне Луцького району Волинської області.
У зв`язку із зміною істотних умов праці, з 10 липня 2020 року по 30 червня 2021 року та з 23 серпня 2021 року по 20 серпня 2022 року позивач працювала за строковими трудовими договорами, однак відповідні записи у її трудову книжку, щодо припинення безстрокового трудового договору, а також про вищевказані строкові договори - не вносились.
З 31 липня 2022 року по 31 серпня 2022 року, відповідно до заяви позивача від 29 липня 2022 року та згідно з наказом № 29-в від 29 липня 2022 року, позивач перебувала у черговій оплачуваній відпустці тривалістю 32 календарних дні.
Наказом директора гімназії села Омельне Луцького району Волинської області Громик О. В. № 24-к від 29 липня 2022 року позивача звільнено з посади вчителя географії з 22 серпня 2022 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України (за закінченням строку трудового договору).
Позивач вважала, що наказ про її звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки звільнення відбулось під час перебування її у черговій оплачуваній відпустці, а сам наказ № 24-к від 29 липня 2022 року виданий всупереч висновку атестаційної комісії відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації від 05 квітня 2022 року, відповідно до якого, вона відповідає займаній посаді як спеціаліст вищої категорії та може працювати за фахом.
Період роботи на посаді вчителя географії з 10 липня 2022 року вважала як роботу за безстроковим трудовим договором, так як фактично була допущена до роботи після 01 липня 2022 року (частина друга статті 39-1 КЗпП України).
З повідомлення гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради від 12 вересня 2022 року їй стало відомо, що на займану нею посаду вчителя географії за безстроковим трудовим договором по переводу, прийнято іншу особу, скорочення чисельності або штату працівників відповідачем на час її звільнення не здійснювалось.
На час її звільнення посада вчителя географії була вакантна (наказ директора школи № 34од від 03 червня 2022 року) і безпідставна відмова роботодавця у прийнятті на роботу прямо заборонена законом (частина перша статті 22 КЗпП України).
Трудову книжку, наказ про звільнення, як в день його видання так і в день звільнення позивач не отримувала, розрахунок в день звільнення не проводився, про переривання чи скасування її відпустки у зв`язку із звільненням вона не повідомлялась.
27 серпня 2022 року на її поштову адресу рекомендованим листом надійшло поштове відправлення від адресата Громик О. В. в конверті якого знаходилась її трудова книжка з наявним у ній записом про її звільнення з роботи з 22 серпня 2022 року. В телефонній розмові з директором гімназії села Омельне Громик О. В. їй було повідомлено про звільнення з роботи за наказом виданим 29 липня 2022 року, а також про необхідність ознайомлення з вищевказаним наказом. В подальшому на підставі заяви від 01 вересня 2022 року, 14 вересня 2022 року їй було надіслано копію наказу про надання відпустки з 29 липня 2022 року на 52 дні та копію наказу про звільнення № 24-к від 29 липня 2022 року.
ОСОБА_1 просила:
скасувати наказ директора гімназії села Омельне Луцького району Волинської області Громик О. В. № 24-к від 29 липня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя географії гімназії села Омельне Луцького району Волинської області;
стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
безстроковий трудовий договір позивачу, як педагогу, який отримує пенсію за віком та у відповідності до пункту 2 частини третьої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про повну загальну середню освіту" замінено на строковий, на що позивач надала свою згоду і вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах даної цивільної справи доказами. Накази директора гімназії села Омельне Луцького району Волинської області Громик О. В. № 10-К від 13 червня 2020 року та № 22-К від 25 червня 2021 року позивач не оскаржувала, обставини щодо отримання пенсії за віком не заперечує. Між сторонами договору досягнуто згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору. Згідно копії акту № 01 від 22 серпня 2022 року, складеного директором гімназії села Омельне Луцького району Волинської області Громик О. В. у присутності працівників навчального закладу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у телефонному режимі 22 серпня 2022 року об 09 год 49 хв ОСОБА_1 повідомлено про звільнення та необхідність ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки на що ОСОБА_1 відмовилась. Посилання позивача про порушення відповідачем трудового законодавства, а саме звільнення її з роботи у період перебування у відпустці суд вважав безпідставним, оскільки в цьому випадку останній день відпустки є днем звільнення працівника;
судом відхилені твердження позивача щодо її роботи на посаді вчителя географії гімназії села Омельне з 10 липня 2022 року за безстроковим трудовим договором, оскільки укладений із ОСОБА_1 трудовий договір як з педагогічним працівником, що досягнув пенсійного віку є строковим, що передбачено частиною другою статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" № 463-ІХ і не може вважатись укладеним на невизначений строк;
згідно копії відповіді на письмове звернення ОСОБА_1 гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради від 12 вересня 2022 року № 495/01-17/2-22 порушень трудового законодавства відповідачем по справі щодо відмови у продовженні строкового трудового договору із ОСОБА_1 перевіркою не встановлено. Припинення трудового договору після закінчення його строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин, зокрема, до такого висновку дійшов у своїй постанові від 22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №607/18964/18, провадження № 61-17321св19;
твердження позивача про те, що трудові відносини з нею тривають на підставі безстрокового трудового договору не відповідає дійсності та є безпідставним. Суд дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем по справі чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади вчителя географії гімназії села Омельне Луцького району Волинської області з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України та відсутність підстав для задоволення позову.
крім того представником відповідача по справі Громик О. В. до суду подано клопотання про застосування позовної давності при зверненні позивача до суду з цим позовом, що є підставою для відмови у позові. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі. ОСОБА_1 звільнена з займаної посади 22 серпня 2022 року, трудову книжку з записом про звільнення отримала 27 серпня 2022 року і як вже зазначалось раніше, цей факт не заперечується сторонами та підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах цієї цивільної справи, проте із позовом до Ківерцівського районного суду Волинської області позивач звернулась 24 жовтня 2022 року, про що є відмітка на штемпелі поштового відправлення;
відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд за клопотанням позивача по справі може поновити ці строки. Позивачем ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду не порушувалось питання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Суд зробив висновок що позивачем по справі ОСОБА_1 пропущено місячний строк для звернення до суду із позовними вимогами про поновлення на роботі;
не підлягають до задоволення і позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
підпунктом 2 пункту 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України;
до 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону;
відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону "Про повну загальну середню освіту" педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років;
підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України). Про наведене неодноразово зазначав Верховний Суд при розгляді справ з тотожними правовідносинами та подібними обставинами, зокрема, у постановах від 28 жовтня 2022 року (справа № 595/1517/21), від 03 лютого 2023 року (справа № 61-3166св22);
суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, оскільки між сторонами було укладено строковий трудовий договір, який діяв до 22 серпня 2022 року, факт укладення якого підтверджено наказом № 22-К від 25 червня 2021 року, тому звільнення позивача з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є правомірним. Не має правового значення для вирішення спору та обставина, що позивач подавала заяву про згоду на продовження дії трудового договору, оскільки роботодавець, як друга сторона договору, не виявив бажання на продовження строкового трудового договору з працівником.
норми статті 39-1 КЗпП України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню при вирішенні вказаного спору, оскільки порядок прийняття на роботу педагогічних працівників, які досягли пенсійного віку був урегульований чинною станом на серпень 2022 року статтею 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", яка передбачала, що такі працівники працюють виключно на підставі строкових трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років;
аргументи апеляційної скарги про незаконність наказу у зв`язку з тим, що позивачку було звільнено під час перебування у черговій відпустці є помилковими, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП закінчення строку трудового договору є підставою припинення трудового договору, а звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору не відноситься до підстав розірвання з ініціативи роботодавця. Водночас частиною третьою статті 40 КЗпП встановлена заборона звільнення працівника з роботи в період тимчасової непрацездатності або в період відпустки лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, отже, зазначена заборона не поширюється на звільнення працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП;
в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 також послалася на рішення Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" згідно з яким "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", яким унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. Отже, на час укладання строкового трудового договору та на час звільнення позивача 22 серпня 2022 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" був чинним, а тому відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача.
Аргументи учасників справи
16 травня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до касаційну скаргу на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, в якій просила:
оскаржені рішення скасувати;
передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми у подібних правовідносинах, що є окремою підставою касаційного оскарження. До набрання рішенням, суду першої інстанції законної сили прийнято Рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі № 1- 5/202/(4 88/20), яким встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463, який був покладений в основу оскаржуваних рішень не відповідає Конституції та втрачає чинність. А тому зазначене Рішення Конституційного Суду України підлягає застосуванню до цих спірних правовідносин у відповідності до частини другої статті 5 ЦК України, якою передбачено: Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. У цьому випадку Конституційний Суд України скасовує передбачене статтею 22 зазначеного Закону та Прикінцевими та перехідними положеннями до нього зобов`язання роботодавця - припинити безстроковий трудовий договір з педагогічними працівниками, яким виплачується пенсія, за віком, до 01 липня 2020 року та припис щодо укладення з цими працівниками строкових трудових договорів;
рішення Конституційного Суду скасувало обов`язок роботодавця припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками, яким виплачується пенсія за віком до 01 липня 2020 року та скасовує обов`язок таких педагогічних працівників укладати строкові трудові договори для продовження роботи в закладі освіти.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
25 липня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).