ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.001996
касаційне провадження № К/9901/25159/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (головуючий суддя - Лунь З.І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пліш М.А.; судді: Затолочний В.С., Качмар В.Я.)
у справі № 1.380.2019.001996
за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2019 року Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" (далі - ЛМКП "Львівводоканал", позивач, платник, підприємство) звернулось адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2019 року № 0003304814 та № 0003244814.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 10 вересня 2018 року у справі № 813/3619/17, що призвело до невірних доводів викладених в оскаржуваних рішеннях.
Верховний Суд ухвалою від 08 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
29 вересня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ЛМКП "Львівводоканал" з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2019 року № 63/28-10-48-13/03348471.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником, зокрема, вимог:
пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 18 074 116,70 грн;
пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме несвоєчасна реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі акта перевірки відповідачем 08 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0003304814, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 18 321 261,51 грн, з яких за податковим зобов`язанням 14 657 009,21 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3 664 252,30 грн;
№ 0003244814, яким на підприємство накладено штраф у розмірі 7 216 440,57 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За правилами пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За приписами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно із пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідач вважає, що позивачем занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 17 789 485,94 грн.
Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані встановленими під час перевірки перевищеннями фактичних технологічних витрат води над нормативними технологічними витратами води.