ОКРЕМА ДУМКА (збіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 (справа № 208/712/19, провадження № 13-47зво22)
Постановою від 30 серпня 2023 року Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) відмовила у задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 про перегляд на підставі ч. 2 ст. 2971 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанов Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року та Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у провадженні про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 .
Погоджуючись із рішенням Великої Палати, прийнятим за наслідками розгляду заяви сторони захисту, вважаю неповним мотивування окремих висновків, викладених у постанові від 30 серпня 2023 року.
Зокрема, Велика Палата свою тезу про те, що розгляд місцевим та апеляційним судами справи ОСОБА_2 без участі прокурора відповідає вимогам КУпАП, обґрунтувала посиланням на положення ч. 1 ст. 250 цього Кодексу й обмежилась твердженням про процесуальну неврегульованість порядку забезпечення такої участі (пункти 22, 23 постанови).
Наведене обґрунтування, на мою думку, є недостатнім, адже порушене питання потребує окреслення й аналізу низки норм, котрі регулюють відповідні правовідносини й мають юридичне значення.
Тому в постанові Великої Палати слід було відобразити таке. Законодавство України про відповідальність за адміністративні правопорушення, на відміну від кримінального процесуального, не містить визначення понять сторони провадження чи обвинувачення. Обов`язок збирання доказів (звідси випливає й доведення висунутого обвинувачення) КУпАП покладає на осіб, уповноважених на складання протоколів (ч. 2 ст. 251). Однак таких осіб не включено до переліку учасників судового розгляду (гл. 22), котрих суд з огляду на ч. 2 ст. 279 вказаного Кодексу вправі заслухати при здійсненні розгляду справи.
Водночас приписи ч. 2 ст. 250 КУпАП зобов?язують прокурора брати участь у розгляді судом лише справ про правопорушення, передбачені статтями 1724-1729, 1729-2 цього Кодексу. А у випадках застосування за адміністративні правопорушення заходів примусового характеру, пов?язаних із обмеженням особистої свободи громадян (статті 44, 51, 89, 121, 1224, 123, 130 (частини 2-6), 140, 17210-17220, 173, 1732, 1733, 178, 1832, 185, 1851, 1853, 18510, 187, 2041), прокурор виконує свої повноваження в межах нагляду за додержанням законів (ч. 5 ст. 7 КУпАП), котрий полягає у вчиненні дій, перелічених у ч. 1 ст. 250 цього Кодексу, серед яких участь у розгляді справи й оскарження постанов. Разом із цим у певних провадженнях, де участь прокурора є обов?язковою, він у силу ч. 2 ст. 294 КУпАП не наділений навіть правом оскарження, оскільки санкції статей 1724-1729, 1729-2 цього Кодексу не передбачають стягнень, пов?язаних з обмеженням особистої свободи.
Отже, законодавче унормування в КУпАП участі осіб, уповноважених представляти державу в згаданих правовідносинах, є недосконалим і потребує змін/доповнень. А належне правове врегулювання (якість закону) необхідне для виконання цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та завдань, визначених у ст. 1 вказаного Кодексу.