Постанова
Іменем України
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 757/59871/21
провадження № 61-5485св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року в складі судді Вовк С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа - Товариствоз обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія"Фінілон", прозахист прав споживачів тастягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Філон"), про захист прав споживачів та стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 24 червня 2012 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриваБанк", було укладено депозитний договір № SAMDN25000729058560, на виконання якого було відкрито рахунок № НОМЕР_1, на який було внесено 6 100,00 дол. США та в подальшому, 07 листопада 2013 року, було внесено ще 3 000,00 дол. США.
Позивач вказувала, що навесні 2014 року у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, її рахунки було безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків.
У червні 2014 року вона звернулася до банку із заявою про повернення їй зазначеного вкладу, проте станом на день звернення до суду така заява залишилася не виконаною.
Посилаючись на вказане та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а. с. 21), ОСОБА_1 просила суд:
- розірвати депозитний договір від 24 червня 2012 року № SAMDN25000729058560;
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь: суму вкладу у розмірі 9 100,00 дол. США; відсотки за період з 25 лютого 2014 року до 08 листопада 2021 року в розмірі 7 085,53 дол. США; пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 06 грудня 2020 року до 06 грудня 2021 року у розмірі 176 467,24 дол. США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 17 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором депозиту від 24 червня 2012 року № SAMDN25000729058560: 9 100,00 дол. США вкладу, 7 085,53 дол. США відсотків за період із 25 лютого 2014 року до 08 листопада 2021 року, 270 000,00 грн пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 06 грудня 2020 року до 06 грудня 2021 року.
Розірвав договір депозиту від 24 червня 2012 року № SAMDN25000729058560 з 17 серпня 2022 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що врегульовані статтями 1058, 1060, 1061 ЦК України, за положенням яких відповідач як банківська установа зобов`язаний був видати позивачу як вкладнику внесені ним грошові кошти та сплатити відсотки, які повинні були бути нараховані відповідно до умов укладеного договору банківського вкладу з відповідним нарахуванням відсотків за період дії договору. Так як відповідач вказаного зобов`язання не виконав у добровільному порядку, суд визнав вимоги позивача обґрунтованими.
Посилання банку на тимчасову окупацію території АР Крим та на те, що належним відповідачем за цим позовом повинне бути ТОВ "ФК "Фінілон" як правонаступник банку за договором переведення боргу, суд визнав безпідставними і таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки позивач у справі як сторона договору та вкладник не надавала таку згоду на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон".
Врахувавши, що стягнення пені в іноземній валюті суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 533 ЦК України, а також врахувавши, що сума пені значно перевищує розмір зобов`язання, суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України дійшов висновку про зменшення її розміру з 83 565,25 дол. США до 270 000,00 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року в частині стягнення процентів, пені та розірвання договору депозитного вкладу скасував та ухвалив у вказаній частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 в частині стягнення процентів задовольнив частково.
Стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 нараховані та ненараховані проценти за користування грошовими коштами згідно з депозитним договором від 24 червня 2012 року № SAMDN25000729058560 у розмірі 287,70 дол. США.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені в порядку частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та розірвання договору депозитного вкладу відмовив.
В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року залишив без змін.
Компенсував АТ КБ "ПриватБанк" сплачений судовий збір у розмірі 14 074,00 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача та стягнення з банку на її користь суми депозиту у розмірі 9 100,00 дол. США, оскільки такі вимоги ґрунтуються на встановлених обставинах, належним чином оцінених судом доказах та правовідносинах сторін.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині періоду нарахування процентів за користування грошовими коштами та в частині розірвання договору банківського вкладу № SAMDN25000729058560, оскільки у пункті 7 вказаного договору сторони домовились, що вони мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору. А тому, врахувавши те, що вимога щодо розблокування депозитних рахунків та повернення суми вкладів і нарахованих відсотків, тобто вимога щодо розірвання договору депозиту була заявлена позивачем у претензії від 14 червня 2014 року, яку банк отримав 20 червня 2014 року та погодив факт розірвання вказаного договору з 25 червня 2014 року, суд дійшов висновку, що договір є розірваним з 25 червня 2014 року.
Отже, врахувавши, що договір депозиту розірваний із 25 червня 2014 року, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на стягнення із відповідача процентів за вказаним договором у розмірі 287,70 дол. США, із яких 55,84 дол. США нарахованих банком станом на 24 березня 2014 року та процентів за період із 25 березня до 25 червня 2014 року в розмірі 231,86 дол. США (9 100,00 х 10/100 х 93/365).
Також апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 270 000,00 грн на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки такий висновок суперечить встановленим матеріалам справи, зокрема тому, що договір банківського вкладу є розірваним із 25 червня 2014 року, що свідчить про припинення між сторонами правовідносин, у тому числі щодо нарахування процентів, тому частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджується на спірні правовідносини.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року і постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень у частині задоволення позовних вимог, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, щодо перевірки належності відповідача та обґрунтованості позову до нього.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, помилково не взяв до уваги факт переведення боргу за договором депозиту від 24 червня 2012 року № SAMDN25000729058560 на рахунки ТОВ "ФК "Фінілон", який є новим боржником і який повинен відповідати за зобов`язання перед позивачем та бути відповідачем у справі.
Вказує, що неправомірним є висновок апеляційного суду про те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про заміну боржника з АТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ "ФК "Фінілон", оскільки такі докази банк надав, а закон не регламентує чіткої та однозначної форми, у якій надається згода кредитора на переведення боргу. Закон (стаття 521 ЦК України) регламентує лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні, тобто самого договору про переведення боргу, але не форми погодження кредитора на таке переведення. Матеріали справи містять докази розміщення такої інформації на інтернет сторінці АТ КБ "ПриватБанк", а мовчазна згода кредитора свідчить про правомірність дій банку.
Доводи інших учасників справи
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дугінов Д. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали у Печерського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року задоволено. Зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У серпні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриваБанк" було укладено депозитний договір № SAMDN25000729058560. На виконання зазначеного договору банк відкрив позивачу рахунок № НОМЕР_1, на який було внесено 6 100,00 дол. США, що підтверджується копією договору та квитанцією про внесення грошових коштів ( т. 1 а. с. 7, 8).
07 листопада 2013 року ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 було внесено 3 000, 00 дол. США (т. 1 а. с. 8).
Відповідно до наданих позивачем виписок із банківського рахунку № НОМЕР_1 банком на вказаний вклад нараховувалися щомісячно проценти, які отримувалися позивачем до 24 лютого 2014 року (т. 1 а. с. 9, 10).
У березні 2014 року у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя банківський рахунок № НОМЕР_1 було заблоковано відповідачем. Нарахування відсотків було припинено та станом на час блокування рахунку на ньому знаходилося 9 100,00 дол. США як сума вкладу та 55,84 дол. США нараховані за місяць проценти (т. 1 а. с. 10 зв.).
14 червня 2014 року ОСОБА_1 як вкладником та стороною договору банківського вкладу на адресу голови правління ПАТ КБ "ПриватБанк" Дубілету О. В. було направлено вимогу про припинення договору банківського вкладу та повернення всієї суми вкладу та нарахованих процентів (т. 1 а. с. 11). Вказана вимога отримана банком 20 червня 2014 року, однак не була виконана відповідачем.
Відповідач мотивував вказану відмову тим, що боргові зобов`язання ним були переведені на ТОВ "ФК "Фінілон" згідно з укладеним 17 листопада 2014 року договором переведення боргу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.