Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 362/6595/21
провадження № 61-1010св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2022 року у складі судді Ковбеля М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Журби С. О., Таргоній Д. О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 110,7 кв. м, житловою площею 45 кв. м, з прибудинковими господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,0909 га кадастровий номер 3221487001:01:015:0031 площею 0,10 га об`єктом спільної сумісної власності;
- визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3221487001:01:015:0031 площею 0,10 га.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 11 травня 1989 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, який розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2013 року.
11 жовтня 2006 року за договором купівлі-продажу подружжя придбало земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221487001:01:015:0031.
18 серпня 2008 року на ім`я відповідача було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 2301994412.
На вказаній земельній ділянці за спільні кошти подружжя у 2006 році було побудовано житловий будинок з прибудинковими господарськими будівлями та спорудами, у зв`язку із чим у листопаді 2006 року Васильківське бюро технічної інвентаризації завело інвентаризаційну справу на домоволодіння.
Також за спільні кошти подружжя було здійснено добудову вказаного будинку, яка 03 січня 2013 року була зареєстрована в інвентаризаційній справі на домоволодіння.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 20 липня 2022 року позов задовольнив.
Визнав житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 110,7 кв. м, житловою площею 45 кв. м. з прибудинковими господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,0996 га, кадастровий номер 3221487001:01:015:0031 площею 0,10 га цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 110,7 кв. м, житловою площею 45 кв. м з прибудинковими господарськими спорудами.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0996 га, кадастровий номер 3221487001:01:015:0031 площею 0,10 га цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка сторонами була придбана за час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя, та в подальшому, що підтверджується доказами з матеріалів справи, на даній земельній ділянці було побудова спірний житловий будинок, а отже, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. Презумпція рівності часток подружжя у даній справі не спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням, відповідних доказів матеріали справи не містять.
Київський апеляційний суд постановою від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2022 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, незважаючи на те, на кого з подружжя було зареєстровано таке нерухоме майно.
Позивач зазначав, що про порушення його права, а саме реєстрації права власності на будинок за відповідачкою, він дізнався лише в листопаді 2020 року, коли ОСОБА_2 пред`явила до нього позов про визнання таким, що втратив право користування будинком; відповідач зазначені доводи не спростувала, тому у суду не було підстав для відмови у задоволенні позову за спливом позовної давності.
У суду першої інстанції не було підстав для відмови у позові за спливом позовної давності, оскільки позивач про порушення свого права дізнався лише в 2020 році - часу пред`явлення до нього позову про визнання таким, що втратив право користування будинком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_2 - адвокат Шумило Н. М. у січні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про залишення позовних вимог без задоволення.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд першої інстанції безпідставно визнав спірний будинок об`єктом спільної сумісної власності сторін як подружжя та провів його поділ, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частку спірного будинку та 1/2 частку спірної земельної ділянки.
Судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови було застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 3-576гс16, та у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 916/633/19, від 21 березня 2019 року у справі № 909/175/18.
Судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, в результаті чого були прийняті оскаржувані судові рішення, які не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Дулі Т. В. у березні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці за спільні кошти подружжя у 2006 році було побудовано житловий будинок з прибудинковими господарськими будівлями та спорудами, у зв`язку з чим у листопаді 2006 року Васильківське БТІ завело інвентаризаційну справу на домоволодіння; до будинку було підключено газопостачання і електроенергію; подружжя з часу побудови проживало у житловому будинку разом із дітьми та зареєструвало там своє місце проживання, що підтверджується будинковою книгою; крім того, за спільні кошти було здійснено добудову вказаного будинку, що 03 січня 2013 року було зареєстровано в інвентаризаційній справі.
Судом першої інстанції було витребувано та досліджено інвентаризаційну справу, з якої судом встановлено, що починаючи з 04 січня 2013 року по день розгляду справи жодних будівельних робіт у домоволодінні відповідачем не проводилося.
Спільне майно під час шлюбу оформлювалося на відповідача, тому позивач не міг вчиняти будь-яких дій щодо введення в експлуатацію збудованого під час шлюбу будинку та реєстрації права власності на це будинок.
Позивач про порушення своїх прав та законних інтересів дізнався лише на початку 2021 року - після отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі № 362/5450/20.
При цьому, відповідач не заперечує факту придбання та створення спірного нерухомого майна під час перебування сторін у шлюбі та за спільні кошти подружжя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 01 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Справа № 362/6595/21 надійшла до Верховного Суду 17 березня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 травня 1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2013 року у справі № 1008/7378/12.
Між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) 11 жовтня 2006 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області Пясецькою Л. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1-2004, за яким ОСОБА_4 придбала земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно з пунктом 13 договору купівлі-продажу цей договір укладається, зокрема за згодою чоловіка покупця ОСОБА_1 .
На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 2301994412, зареєстрований 18 серпня 2008 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832600529.
Згідно із свідоцтвом про зміну імені, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області 13 березня 2014 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_2 .
Судами із інвентаризаційної справи на домоволодіння також встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, у 2006 році було побудовано житловий будинок з прибудинковими господарськими будівлями та спорудами, а 03 січня 2013 року - здійснено добудову вказаного будинку.
23 червня 2020 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на будинок АДРЕСА_1, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначено відповідні відомості.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.