ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/2161/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод" - Ченцов О.Д., керівник (у порядку самопредставництва),
відповідача - приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"- Данько О.О., адвокат (довіреність від 02.05.2023 №01-23/112),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 (колегія суддів: Тихий П.В. (головуючий), Геза Т.Д., Терещенко О.І.)
зі справи № 922/2161/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївський машинобудівний завод" (далі - Завод; позивач)
до приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПАТ "Харківенергозбут"; відповідач)
про визнання недійсним повідомлення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 31.08.2023 № 29.2-02/2516 у зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/2422/22, відповідно до якого визначено колегію суддів у складі: Булгакова І.В. - головуюча, Колос І.Б. і Малашенкова Т.М.
Короткий зміст позовних вимог
Завод звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківенергозбут" про визнання недійсним, з моменту підписання, повідомлення ПАТ "Харківенергозбут" від 15.09.2022 про припинення дії договору на поставку електроенергії від 01.01.2019 №011УЗ.
Позов обґрунтовано відсутністю підстав для відключення електричної енергії та розірвання укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/2161/22 позов задоволено. Визнано недійсним, з моменту підписання, повідомлення ПАТ "Харківенергозбут" від 15.09.2022 про припинення дії договору на поставку електроенергії від 01.01.2019 № 011УЗ з Заводом.
Стягнуто з ПАТ "Харківенергозбут" на користь Заводу 2 481,00 грн. судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що ПАТ "Харківенергозбут" безпідставно посилаючись на пункт 3.1.6 та підпункт 16 пункту 5.2.1 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила, ПРРЕЕ) затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 винесло повідомлення про припинення дії договору на поставку електроенергії від 01.01.2019 № 011УЗ. Заводом за серпень 2022 року спожито електроенергії на суму 124 342,73 грн, а за липень 2022 року на суму 95 190,74 грн всього на суму 219 533,47 грн. Наявна, на момент надіслання повідомлення, заборгованість позивача, у розмірі 218 657,41 грн менша ніж вартість електричної енергії, спожитою протягом двох попередніх місяців (серпня та липня 2022 року).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023: апеляційну скаргу ПАТ "Харківенергозбут" задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2023 у справі №922/2161/22 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Стягнуто з Заводу на користь ПАТ "Харківенергозбут" 3721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема, шляхом оскарження повідомлення про припинення електропостачання не є належним та ефективним у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) способом захисту порушеного права, оскільки розглядаючи таку вимогу суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Зазначене повідомлення про припинення постачання електричної енергії є лише визначеним ПРРЕЕ попереджувальним заходом направленим на інформування споживача про допущене ним порушення ПРРЕЕ, який не встановлює для нього будь-яких обов`язків, окрім доведення до відома скаржника порушення та пов`язаних у зв`язку з цим правових наслідків, а також рекомендацій щодо їх усунення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Завод, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції (з урахуванням доповнень до касаційної скарги) постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 зі справи № 922/2161/22 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2023.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
Скаржник як підставу для оскарження судового рішення зі справи зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статей статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20857/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
Водночас скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції невірно надав правову оцінку повідомленню відповідача про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу, як повідомлення про припинення електропостачання та визнав спір про визнання повідомлення про припинення дії договору неналежним способом захисту.
Доводи інших учасників
Від ПАТ "Харківенергозбут" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому воно заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №922/2161/22. Також у відзиві на касаційну скаргу та клопотанні про закриття касаційного провадження ПАТ "Харківенергозбут" просить закрити касаційне провадження відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що правовідносини у зазначених скаржником справах не є подібними зі справою, що розглядається.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Між Заводом та ПАТ "Харківенергозбут" 01.01.2019 укладено договір постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 011УЗ.
Завод зазначав, що у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 діяльність Заводу тимчасово призупинялась, через неможливість ведення будь-якої господарської діяльності та пов`язані з цим труднощі.
Так, заводом спожито електроенергії:
- у лютому 2022 року на суму 203 315,72 грн та сплачено, за спожиту у лютому електроенергію, 160 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№:1820, 1824, 1829. 1834, 1838, 1839, 1842, 1860, 1863, 1866, 1867, 1874, 1877, 1879). Таким чином, у позивача виникла заборгованість за спожиту електроенергію за лютий 2022 року у сумі 43 315,72 грн;
- у березні 2022 року на суму 88 212,32 грн. Завод не здійснював оплат за спожиту у березні електроенергію. Таким чином, у Заводу виникла заборгованість за спожиту електроенергію у березні 2022 року у сумі 88 212,32 грн;
- у квітні 2022 року на суму 82 351,48 грн. та сплачено 11 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1881. Таким чином, у позивача виникла заборгованість за спожиту у квітні електроенергію у сумі 71 351,48 грн;
- у травні 2022 року на суму 75 777,89 грн та сплачено 60 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1885, 1887, 1889, 1934. Таким чином, у позивача виникла заборгованість за спожиту електроенергію, за травень 2022 року, у сумі 15 777,89 грн;
- у червні 2022 року на суму 80 149,15 грн та сплачено за спожиту у червні електроенергію 80 149,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1909. Таким чином, за червень відповідачем повністю оплатило спожиту електроенергію у сумі 80 149,15 грн;
- у липні 2022 року на суму 95 190,74 грн та сплачено, за спожиту у липні електроенергію, 95 190,74 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1923, 1927, 1930, 1933. Таким чином, за червень відповідачем повністю оплатило спожиту електроенергію у сумі 95 190,74 грн;
- у серпні 2022 року на суму 124 342,73 грн та сплачено за спожиту у серпні електроенергію 124 342,73 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№1953; 1958. Таким чином, за серпень 2022 року відповідачем повністю оплатило спожиту електроенергію у сумі 124 342,73 грн;
Отже, за цей період Заводом спожито електроенергії на суму 1 076 896,16 грн, а оплачено 858 238,75 грн, тобто у Заводу виникла заборгованість за спожиту електроенергію перед ПАТ "Харківенергозбут" у сумі 218 657,41 грн.
Завод звертався до відповідача з пропозиціями щодо урегулювання питання заборгованості, зокрема позивачем був наданий графік погашення заборгованості щомісячно.
Натомість 12.10.2022 Завод отримав від відповідача повідомлення про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу, яке датовано 15.09.2022.
В цьому повідомленні ПАТ "Харківенергозбут" повідомляє позивача про припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №011УЗ з 06.10.2022 та припинення постачання електроенергії з 00:00 годин 07.10.2022.
Своє рішення про припинення дії договору на поставку електроенергії ПАТ "Харківенергозбут" мотивувало тим, що позивач має заборгованість за спожиту електроенергію більшу ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців. Також посилається на пункт 3.1.6 та підпункт 16 пункту 5.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕ № 312 від 14.03.2018, де зазначено, що за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, електропостачальник (крім постачальника універсальних послуг та постачальника "останньої надії") має право розірвати договір про постачання електричної енергії згідно з його умовами, якщо інше не передбачено умовами договору (комерційною пропозицією).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним, з моменту підписання, повідомлення ПАТ "Харківенергозбут" від 15.09.2022 про припинення дії договору на поставку електроенергії №011УЗ від 01.01.2019 з Заводом.
Також судами обох інстанцій встановлено, що Заводом за серпень 2022 року спожито електроенергії на суму 124 342,73 грн, а за липень 2022 року на суму 95 190,74 грн. Тобто всього на суму 219 533,47 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що борг споживача у сумі 218 657,41 грн. утворився станом на 15.09.2022.
Тож наявний, на момент припинення відповідачем дії договору, борг позивача, у розмірі 218 657,41 грн був меншим ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців (серпня та липня 2022 року). Водночас розрахунок споживання електричної за попередні два місяці (липень та червень 2022 року) здійснений відповідачем визнано помилковим.
З огляду на наведене, суди дійшли висновку, що у відповідача відсутні підстави для застосування пункту 3.1.6 Розділу ІІІ Правил та надсилання позивачу повідомлення від 15.09.2022 про припинення дії договору на поставку електроенергії №011УЗ від 01.01.2019.
Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд зазначив, що судом першої інстанції помилково встановлено правову природу Договору та не з`ясовано обставини справи, а саме те, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу, а не про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є різними видами договорів у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.
Зокрема, відповідно до підпункту 6 пункту 3.1.6 Розділу ІІІ ПРРЕЕ за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, електропостачальник (крім постачальника універсальних послуг та постачальника "останньої надії") має право розірвати договір про постачання електричної енергії згідно з його умовами, якщо інше не передбачено умовами договору (комерційною пропозицією).
Внаслідок вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Договором не передбачено умову одностороннього розірвання договору за ініціативою відповідача.
Разом з тим суд апеляційної інстанції заначив про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема, шляхом оскарження повідомлення про припинення електропостачання не є належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки розглядаючи таку вимогу суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
Зазначене повідомлення про припинення постачання електричної енергії є лише визначеним ПРРЕЕ попереджувальним заходом направленим на інформування споживача про допущене ним порушення ПРРЕЕ, який не встановлює для нього будь-яких обов`язків, окрім доведення до відома скаржника порушення та пов`язаних у зв`язку з цим правових наслідків, а також рекомендацій щодо їх усунення.
До того ж, у пункті 7.11 ПРРЕЕ також зазначено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Відтак оскарження такого повідомлення, яке за своїм наслідком не встановлює для позивача як споживача будь-яких обов`язків, окрім інформативно-рекомендаційних заходів, не свідчить про порушення його прав, а відтак і не сприяє ефективному відновленню порушеного права позивача та є неналежним способом захисту прав у розумінні частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України.
Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним повідомлення про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу.
Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №922/2161/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.