ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа №520/27349/21
провадження № К/990/12413/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Загороднюка А. Г., Мельник-Томенко Ж. М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Перцової Т. С., суддів: Русанової В. Б., Жигилія С. П.,
І. Обставини справи
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі також - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 08 червня 2015 року № 169вк про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України, з 09 червня 2015 року;
1.3. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваного наказу, як такого, що суперечить вимогам частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки за позивачем як працівником, який був призваний на військову службу за контрактом під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, мало зберігатись місце роботи, посада і середній заробіток, чого відповідачем у спірних правовідносинах дотримано не було. Позивач вважає, що він як військовослужбовець, має право користатись пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Також, з посиланням на приписи статті 119 КЗпП України стверджував про відсутність законних підстав для його звільнення зі служби, навіть, незважаючи на особисто подану ним заяву про таке звільнення, а тому з огляду на приписи статті 235 КЗпП України, просив суд поновити його на посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Разом з позовною заявою позивач надав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому зазначив, що строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), пропущено ним з поважних причин, оскільки про необхідність оскарження наказу Генерального прокурора від 08 червня 2015 року № 169вк з метою захисту його прав, передбачених статтею 119 КЗпП України, останній дізнався лише з ухвали Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 640/10538/20, повний текст якої складено 04 листопада 2021 року, однак отримано засобами поштового зв`язку лише 23 листопада 2021 року.
3. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 10 червня 2022 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував наказ Генерального прокурора України від 08 червня 2015 року №169 вк про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Поновив позивача на посаді начальника управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 570641,28 гривень.
До негайного виконання звернуто рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, а також про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 47533,44 грн.
4. Не погоджуючись з указаним судовим рішення, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач перебував на спірній посаді за строковим трудовим договором до призначення на неї військовослужбовця в порядку переведення з прокуратури міста Києва. У подальшому, ОСОБА_1 звільнено зі спірної посади, згідно з поданою ним заявою, на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку зі вступом на військову службу (наказ Генерального прокурора від 08 червня 2015 року № 169-вк та наступного ж дня наказом Генерального прокурора України від 09 червня 2015 року № 170-вк підполковника юстиції ОСОБА_1 призначено на цю ж посаду, з якої його було звільнено. Зауважив, що діюча на дату винесення спірного наказу (08 червня 2015 року) редакція пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України, на підставі якої відбулося звільнення позивача з посади, передбачала призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, однак не містила жодного виключення у вигляді збереження місця роботи, посади за працівником відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 КЗпП України.
Також звернув увагу суду апеляційної інстанції на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки перебіг встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку на оскарження спірного наказу розпочався 09 червня 2015 року і закінчився 09 липня 2015 року. Однак, позов про оскарження наказу Генерального прокурора від 08 червня 2015 року № 169-вк позивач подав до суду лише 20 грудня 2021 року, тобто через 77 місяців з дня його видання, що є підставою для залишення його без розгляду.
5. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 березня 2023 року апеляційну скаргу задовольнив частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року у справі № 520/27349/21 в частині задоволення позовних вимог - скасував. Прийняв в цій частині постанову, якою адміністративний позов залишив без розгляду.
6. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин у правовідносинах, які виникли у зв`язку з проходженням та звільненням позивача з публічної служби.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати постанову Другого адміністративного апеляційного суду від 13 березня 2023 року, залишивши в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року.
8. В мотивування касаційної скарги вказує, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки лише з ухвали Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 640/10538/20 (отримано засобами поштового зв`язку лише 23 листопада 2021 року) дізнався про необхідність оскарження наказу Генерального прокурора від 08 червня 2015 року № 169-вк з метою захисту прав, передбачених статтею 119 КЗпП України.
9. Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду; підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
10. Представник Офісу Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
11. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
13. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
14. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
15. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба, а також проходження служби в органах прокуратури.
16. Статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини п`ятої цієї ж статті Кодексу визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
17. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною четвертою зазначеної статті якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
18. За правилом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.