ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 провадження № 12-8гс22 у господарській справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", Міністерства фінансів України та Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Національного банку України і Кабінету Міністрів України, про визнання договорів недійсними.
15 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою задовольнила касаційні скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ "КБ "Приватбанк", Банк) та Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), скасувала постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року та залишила в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 02 червня 2021 року, якою закрито провадження у справі № 910/18214/19.
З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся і відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.
ПАТ "КБ "Приватбанк" і КМУ подали касаційні скарги у листопаді 2021 року, справу до Великої Палати Верховного Суду передано у січні 2022 року.
Ухвала Касаційного господарського суду про передачу справи на розгляд Великої Палати була мотивована наявністю у справі виключної правової проблеми, що "полягає у тлумаченні наведених частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України, зокрема, відсутній єдиний правовий підхід у розумінні їх змісту в контексті того, чи поширюється дія вказаних положень частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України на всі спори, які виникають за позовами учасників банку, обґрунтованими порушенням їх прав внаслідок введення процедур виведення неплатоспроможного банку з ринку, чи визначені у частинах третій, четвертій статті 5 ГПК України обмеження щодо способу захисту стосуються лише тих спорів, в яких доведено факт протиправності (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, внаслідок якого було порушено права таких учасників банку, і лише після встановлення доведеності такого факту суд може дійти висновку про наявність підстав для застосування частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України".
У пункті 9.39 постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту прав.
На мою думку, цей висновок є помилковим та таким, що не узгоджується із усталеною десятиріччями практикою Верховного Суду та Верховного Суду України щодо вирішення справ при обранні позивачами неналежного способу захисту їхніх прав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 425/1265/16 (провадження № 12-158гс18), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), зважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У даній справі позивач обрав способом захисту своїх прав визнання недійсними оспорюваних договорів укладених в процедурі виведення неплатоспроможного АТ КБ "ПриватБанк" з ринку за участі Держави.
Проте, Законом України від 13 травня 2020 №590-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон №590) визначено, що для колишнього учасника неплатоспроможного банку, який виведено з ринку або ліквідовано, конкретний та єдиний спосіб захисту прав - відшкодування завданої шкоди в грошовому еквіваленті.