ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8115/19 (910/13492/21)
провадження № 12-42гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача - Уркевича В. Ю.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю секретаря судового засідання Денисевич К. Ю.,
представників учасників:
позивача - не з`явився,
відповідача - Лєшкова Г. Ю. (адвокат),
третьої особи - Яковченка Р. Г. (адвокат),
розглянула у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Євгена Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тек Україна"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про визнання договору недійсним
в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем пауер інжиніринг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс"
про банкрутство
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року (головуючий суддя Сотніков С. В., судді Отрюх Б. В., Гарник Л. Л.)
і ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року (суддя Івченко А. М.).
СУТЬ СПОРУ
1. Між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" (далі - ТОВ "Зв`язоктехсервіс") укладено договір підряду.
2. ТОВ "Зв`язоктехсервіс" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай-Тек Україна" (далі - ТОВ "Ай-Тек Україна") договір відступлення права вимоги до НЕК "Укренерго" за вказаним договором підряду.
3. Згодом ухвалою місцевого господарського суду відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Зв`язоктехсервіс", ліквідатор якого в межах справи про банкрутство звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним указаного договору відступлення права вимоги, вважаючи, що такий договір фактично є договором факторингу, укладеним усупереч вимогам статей 203, 215, 227, 1079 Цивільного кодексу України.
4. Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
5. НЕК "Укренерго", не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
6. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- за якими критеріями відбувається розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу;
- яким чином визначається ціна продажу права вимоги за договором відступлення права вимоги, зокрема за договором купівлі-продажу права вимоги.
7. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
8. У межах справи про банкрутство ТОВ "Зв`язоктехсервіс" його ліквідатор - арбітражний керуючий Шевцов Євген Вікторович (далі - ліквідатор Шевцов Є. В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Ай-Тек Україна" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01 липня 2016 року № 01/07 (далі - договір відступлення права вимоги).
9. На обґрунтування позовних вимог ліквідатор Шевцов Є. В. стверджував, що оспорюваний договір відступлення права вимоги за своєю природою є договором факторингу, отже, має бути визнаний недійсним, оскільки укладений з порушенням норм цивільного законодавства, що регулюють факторингові операції: частини третьої статті 1079 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", пункту 11 частини першої статті 4, частини п`ятої статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон про фінансові послуги), через те що право вимоги було відступлено на користь ТОВ "Ай-Тек Україна", яке не є фінансовою установою, не має і не мало відповідної ліцензії з надання фінансових послуг.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якого є НЕК "Укренерго") та ТОВ "Зв`язоктехсервіс" укладено договір підряду від 14 грудня 2011 року № 335/01-11 (далі - договір підряду), згідно з пунктом 1.1 якого (з урахуванням додаткової угоди від 27 грудня 2013 року № 9) ТОВ "Зв`язоктехсервіс" (генпідрядник) зобов`язалося у 2011-2014 роках на свій ризик власними або залученими силами з власних матеріальних ресурсів на підставі наданої НЕК "Укренерго" (замовником) проєктно-кошторисної документації виконати та здати замовнику в установлений цим договором строк закінчені роботи - об`єкт будівництва, а замовник зобов`язався надати генпідрядникові фронт робіт, передати проєктно-кошторисну документацію та іншу необхідну дозвільну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх у порядку та на умовах, визначених цим договором.
11. Відповідно до пункту 3.3 договору підряду (в редакції додаткової угоди від 25 березня 2014 року № 10) загальна ціна робіт (об`єкта будівництва) складає 96 724 452,56 грн (з податком на додану вартість).
12. 01 липня 2016 року між ТОВ "Зв`язоктехсервіс" (первісний кредитор) та ТОВ "Ай-Тек Україна" (новий кредитор) укладено оспорюваний договір відступлення права вимоги, за умовами якого на користь ТОВ "Ай-Тек Україна" відступлено за плату (сума продажу - 1 000 000,00 грн) право вимоги за договором підряду, який був укладений між НЕК "Укренерго" та ТОВ "Зв`язоктехсервіс".
13. Відповідно до пункту 1.1 договору відступлення права вимоги таке право вимоги означає всі - як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні, як заявлені, так і такі, що можуть бути заявлені - права вимоги відповідача до третьої особи за договором підряду; борг означає заборгованість за договором підряду, зокрема за обладнання та програмне забезпечення в розмірі 17 335 901,01 грн; за виконані роботи в розмірі 37 398 777,60 грн; три проценти річних; інфляційні втрати; сума продажу означає грошові кошти, які ТОВ "Ай-Тек Україна" зобов`язується перерахувати на рахунок ТОВ "Зв`язоктехсервіс" як оплату права вимоги до НЕК "Укренерго", та становить 1 000 000,00 грн.
14. У пункті 2.1 договору відступлення права вимоги сторони узгодили предмет договору, а саме в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредиторові право вимоги, а новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору суму продажу. Новий кредитор набуває право на отримання від боржника усієї суми боргу та право на отримання будь-яких інших сум, що виникнуть у майбутньому з права вимоги. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення права вимоги не є операцією факторингу.
15. Згідно з пунктом 2.2 договору відступлення права вимоги право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору.
16. У пункті 2.3 договору відступлення права вимоги сторони узгодили, що з моменту переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора останній набуває всіх прав позивача щодо стягнення з боржника боргу та інших грошових сум, що випливають із права вимоги, в судовому порядку.
17. На підставі цього договору відступлення права вимоги ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2020 року у справі № 910/27184/14 за позовом ТОВ "Зв`язоктехсервіс" до НЕК "Укренерго" про стягнення заборгованості за договором підряду здійснено заміну позивача - ТОВ "Зв`язоктехсервіс" його правонаступником - ТОВ "Ай-Тек Україна".
18. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі № 910/8115/19 про банкрутство ТОВ "Зв`язоктехсервіс".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року відмовлено повністю у задоволенні заяви ТОВ "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Є. В. про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Зв`язоктехсервіс" і ТОВ "Ай-Тек Україна".
20. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, пославшись на статті 512, 514, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що оспорюваний договір від 01 липня 2016 року не є договором факторингу, оскільки не має за мету фінансування новим кредитором первісного кредитора, адже за його змістом: право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора відразу з моменту підписання сторонами договору відступлення права вимоги (пункт 2.2); оплата відступленого права вимоги відбувається зі значним відтермінуванням - 1095 днів з моменту підписання вказаного договору (пункт 3.1); у пункті 2.1 договору визначено, що вказаний договір не є операцією факторингу.
21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу НЕК "Укренерго" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року - без змін.
22. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції послався на зміст оспорюваного договору та статті 509-514, главу 73 Цивільного кодексу України, статті 1, 4, 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і зазначив, що предметом оспорюваного договору є відступлення права вимоги до третьої особи (замовника за договором підряду) за плату (купівля-продаж), отже, за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу майнового права, тому погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір не є договором факторингу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
23. У вересні 2022 року НЕК "Укренерго" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
24. Підставою касаційного оскарження НЕК "Укренерго" визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій при оцінці правової природи оспорюваного договору висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 910/5617/21 і від 02 лютого 2022 року у справі № 910/21682/15 (910/18583/20), стосовно правової природи договору факторингу та інших договорів відступлення права вимоги, критеріїв їх розмежування.
25. На обґрунтування доводів касаційної скарги НЕК "Укренерго" посилається на ухвалення оскаржуваних рішень з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права і, як наслідок, помилковість висновків судів про те, що оспорюваний договір не є договором факторингу, позаяк:
- умова, зафіксована в пункті 2.1 оспорюваного договору, що цей договір не є операцією факторингу, не змінює дійсної природи оспорюваного договору, про що зазначено у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18);
- твердження місцевого господарського суду про те, що передане за оспорюваним договором право вимоги не обмежується лише вимогами про сплату грошових коштів, суперечить змісту правочину та встановленим судами обставинам справи;
- безпідставним є посилання судів попередніх інстанцій на умову відтермінування оплати за оспорюваним договором як ознаку саме договору купівлі-продажу права вимоги, адже зазначене за усталеною судовою практикою не віднесено до критеріїв розмежування договору факторингу та інших договорів відступлення права вимоги;
- судами першої та апеляційної інстанцій помилково залишено поза увагою те, що розмір права вимоги (заборгованість за обладнання та програмне забезпечення в розмірі 17 335 901,01 грн, заборгованість за виконані роботи в розмірі 37 398 777,60 грн; три проценти річних; інфляційні втрати) набагато перевищує суму його продажу (1 000 000,00 грн) за оспорюваним договором, отже, вказує на отримання фактором плати за надання фінансової послуги (факторингу), що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18);
- апеляційний суд не мотивував відхилення доводів апелянта про необхідність врахування правових висновків щодо змісту та ознак договору факторингу, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), натомість послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), не зазначивши, які саме правові висновки суду касаційної інстанції підлягають врахуванню у цій справі.
26. Крім того, НЕК "Укренерго" в касаційній скарзі зазначає, що за результатами розгляду позову суд першої інстанції прийняв ухвалу, а не рішення, чим порушив вимоги частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
27. У судовому засіданні представник НЕК "Укренерго" касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
28. ТОВ "Ай-Тек Україна" подало відзив на касаційну скаргу НЕК "Укренерго", в якому просить відмовити в її задоволенні.
29. У відзиві ТОВ "Ай-Тек Україна" зазначає, що НЕК "Укренерго" в касаційній скарзі наводить судову практику без врахуванням останніх висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
30. Крім того, ТОВ "Ай-Тек Україна" звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2021 року, залишеною без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 22 грудня 2021 року та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21 червня 2022 у справі № 910/8115/19 (910/18547/20), відмовлено в задоволенні позовної заяви НЕК "Укренерго" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
31. Таким чином, на думку ТОВ "Ай-Тек Україна", факт укладення між ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та ТОВ "Ай-Тек Україна" договору відступлення права вимоги є встановленим та не підлягає доказуванню в інших справах.
32. ТОВ "Ай-Тек Україна" також вважає, що НЕК "Укренерго" не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення її прав та інтересів шляхом укладення оспорюваного договору відступлення.
33. У судовому засіданні представник ТОВ "Ай-Тек Україна" заперечував проти касаційної скарги.
34. ТОВ "Зв`язоктехсервіс" правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.
Рух справи в суді касаційної інстанції
35. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою НЕК "Укренерго" та вирішив здійснити перегляд судових рішень у судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
36. Ухвалою від 17 листопада 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 910/8115/19 (910/13492/21) разом із касаційною скаргою НЕК "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
37. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 512-519, 656, 1077-1079 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 та 10 серпня 2021 року у справах № 639/6370/18 та № 755/7758/19, від 04 жовтня 2021 року у справі № 712/10515/17, від 19 та 26 січня 2022 року у справах № 766/10404/19 та № 761/41749/19, від 08 червня 2022 року у справі № 723/779/20, про те, що умови оспорюваного договору про передання права грошової вимоги з отриманням первісним кредитором від нового кредитора меншої оплати, ніж номінальна вартість такої вимоги, та/або з правом на стягнення додаткових нарахувань, штрафних санкцій, процентів тощо, якщо їх суми не були в повній мірі компенсовані первісному кредитору, свідчать про проведення факторингової операції.
38. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що за загальним правилом ціна договору визначається на розсуд його сторін (статті 627, 632 Цивільного кодексу України), тобто прямої заборони на встановлення ціни права грошової вимоги, що відступається за договором купівлі-продажу, у меншому розмірі, ніж номінальний розмір таких вимог, законом не встановлено. Водночас отримання права грошової вимоги у більшому розмірі, ніж сума сплачених за нього коштів, як за договором купівлі-продажу грошової вимоги, так і за договором факторингу, може (але не обов`язково) свідчити про отримання новим кредитором реальної вигоди.
39. На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, менша за номінал ціна продажу права вимоги може бути зумовлена низькою ліквідністю такого права вимоги, тобто низькою імовірністю задоволення такої вимоги, зокрема, через наявність спору щодо такої вимоги або складний фінансовий стан боржника за вимогою, що відступається, а у процедурі банкрутства боржника за вимогою - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів або недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Отже, щодо купівлі-продажу права вимоги, то наявність дисконту в договірній ціні вимоги скоріше є підтвердженням волевиявлення сторін щодо встановлення справедливої для них на дату укладення договору ціни за актив - право грошової вимоги.
40. Звідси, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, формальна імовірність отримання новим кредитором прибутку у вигляді різниці між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та його ціною за договором про відступлення права вимоги не може безумовно вважатися "платою" новому кредитору (фактору), що є обов`язковою та кваліфікуючою умовою договору факторингу.
41. Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), щодо застосування статей 512-519, 656, 1077-1079 Цивільного кодексу України при кваліфікації правочину з відступлення права грошової вимоги (купівлі-продажу) як договору факторингу шляхом конкретизації таких висновків стосовно визначальних критеріїв розмежування цих договорів, зокрема: 1) введення об`єктивного критерію ліквідності права вимоги для встановлення реальної вартості активу на час укладення оспорюваного договору про його відступлення (купівлю-продаж) та для оцінки різниці між номінальною вартістю права вимоги та його ціною за договором відступлення як такої, що може свідчити про отримання плати новим кредитором як фактором; та/або 2) визначення для такої кваліфікації необхідної сукупності основних ознак: надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, що може виражатися в істотній різниці між реальною вартістю права грошової вимоги на час її відступлення та ціною такого права, зазначеної у договорі про його відчуження); наявність у договорі спеціальних умов факторингу, зокрема про надання послуги фінансування за плату; наявність спеціального суб`єктного складу, який, зокрема, передбачає систематичність таких господарських операцій у діяльності покупця права вимоги тощо.
42. Ухвалою від 25 січня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила до розгляду справу № 910/8115/19 (910/13492/21) у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу
43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
44. Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
45. За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
46. Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
47. Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
48. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
49. Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
50. Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (стаття 350 Господарського кодексу України).
51. Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
52. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 Цивільного кодексу України).
53. За частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; фінансові платіжні послуги; у сфері страхування; діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринках капіталу; факторинг; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Отже, факторинг є фінансовою послугою.
54. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
55. Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону про фінансові послуги.
56. Так, за змістом частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
57. Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
58. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.
59. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
60. Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
61. Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
62. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
63. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).
64. Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
65. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
66. Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106)).
67. При цьому якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 51).
Щодо ціни продажу права вимоги
68. Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
69. Згідно із частиною першою статті 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
70. Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
71. Поряд із цим згідно із частиною третьою статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
72. Звідси вбачається, що право вимоги є об`єктом цивільних прав, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу.
73. За змістом частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
74. Як установлено у частині першій статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.