У х в а л а
31 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 369/11493/21
Провадження № 14-107цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач; представник - адвокат Безпалюк Наталія Володимирівна) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними інвестиційних договорів і стягнення коштів
за касаційною скаргою позивача на постанову Київського апеляційного суду від 6 липня 2022 року і
в с т а н о в и л а :
у серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати недійсним інвестиційний договір, який він уклав у листопаді 2009 року із відповідачами і за умовами якого інвестував 217 500 доларів США в отримання у власність земельної ділянки в адміністративних межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;
- у порядку застосування наслідків недійсності правочину стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 217 500 доларів США;
- визнати недійсним інвестиційний договір, який позивач уклав 31 березня 2011 року з відповідачами і за умовами якого інвестував 1 512 186 грн у побудову зони активного відпочинку біля озера у селі Горенка Києво-Святошинського району Київської області;
- у порядку застосування наслідків недійсності правочину стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1 512 186 грн.
Мотивував вимоги так:
- позивач і відповідачі усно уклали два інвестиційні договори, на виконання яких позивач передав відповідачам 217 500 доларів США і 1 512 186 грн;
- відповідачі не розраховували на реальне виконання цих договорів, а лише бажали заволодіти коштами позивача для задоволення особистих потреб;
- укладені інвестиційні договори згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є недійсними, а набуті відповідачами кошти у порядку застосування наслідків недійсності правочинів слід повернути позивачеві.
Одночасно позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив:
- накласти арешт на земельні ділянки відповідачів, розташовані на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - земельні ділянки):
1) кадастровий номер 3222482400:03:008:0076 (площею 4,3659 га);
2) кадастровий номер 3222482401:01:001:5060 (площею 0,1 га);
3) кадастровий номер 3222482401:01:001:5056 (площею 0,2 га);
4) кадастровий номер 3222482401:01:001:5057 (площею 0,2 га);
5) кадастровий номер 3222482401:01:001:5058 (площею 0,2092 га);
6) кадастровий номер 3222482401:01:001:5052 (площею 0,135 га);
7) кадастровий номер 3222482401:01:001:5051 (площею 0,135 га);
8) кадастровий номер 3222482401:01:001:5048 (площею 0,4827 га);
9) кадастровий номер 3222482401:01:001:5045 (площею 0,2 га);
10) кадастровий номер 3222482401:01:001:5046 (площею 0,2 га);
11) кадастровий номер 3222482401:01:001:5047 (площею 0,2 га);
12) кадастровий номер 3222482401:01:001:5053 (площею 0,4481 га);
13) кадастровий номер 3222482401:01:010:0151 (площею 0,111 га);
14) кадастровий номер 3222482401:01:001:5061 (площею 0,1119 га);
15) кадастровий номер 3222482400:03:008:0083 (площею 0,9063 га);
16) кадастровий номер 3222482400:03:008:0080 (площею 1,4877 га);
17) кадастровий номер 3222482400:03:008:0077 (площею 2,1150 га);
18) кадастровий номер 3222482400:03:008:0079 (площею 2,1247 га);
19) кадастровий номер 3222482400:03:008:0081 (площею 2,2496 га);
20) кадастровий номер 3222482400:03:008:0078 (площею 2,1992 га);
21) кадастровий номер 3222482400:03:008:5003 (площею 0,50002 га);
22) кадастровий номер 3222482401:01:013:5095 (площею 0,0889 га);
23) кадастровий номер 3222482401:01:013:5097 (площею 0,1985 га);
- заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а кадастровим реєстраторам - у Державному земельному кадастрі.
Обґрунтував заяву так:
- за рахунок земельних ділянок можливо хоча би частково погасити ті борги, які позивач просить стягнути з відповідачів;
- відповідачі можуть відчужити земельні ділянки без відома позивача та суду на користь інших осіб, що призведе до того, що виконати рішення суду у разі задоволення позову буде або складно, або неможливо;
- навіть за умови накладення арешту на земельні ділянки у відповідачів існує реальна можливість поділити або об`єднати ці ділянки, тобто перетворити їх у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України на інші об`єкти цивільних прав, що не матимуть обтяжень, та у подальшому відчужити;
- таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами, враховуючи ринкову вартість земельних ділянок і розмір цих вимог.
7 вересня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу про задоволення заяви позивача. Аргументував так:
- незастосування заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову;
- за інформацією з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень земельні ділянки належать відповідачам на праві власності;
- ураховуючи предмет позову, надані позивачем докази та наведене у заяві обґрунтування, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та позовними вимогами, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача суд вважав можливим задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.
6 липня 2022 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовив позивачу у задоволенні цієї заяви. Мотивував так:
- позивач ні до позовної заяви, ні до клопотання про забезпечення позову не надав жодних належних і допустимих доказів, які би підтверджували те, що ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були сторонами будь-якого інвестиційного договору чи отримували кошти від позивача, як і те, що особи, на майно яких суд наклав арешт, нестимуть субсидіарну відповідальність за позовними вимогами;
- неможливо встановити, як застосування арешту на земельні ділянки може гарантувати ефективний захист для позивача та виконання потенційного судового рішення, направленого на задоволення його майнових вимог до вказаних відповідачів;
- у клопотанні про накладення арешту немає інформації про експертну оцінку майна, на суд наклав арешт.
5 серпня 2022 року позивач подав касаційну скаргу. Просив зупинити дію постанови апеляційного суду та скасувати її, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Мотивував так:
- позивач, обґрунтовуючи адекватність і співмірність вартості земельних ділянок із позовними вимогами додав до заяви про забезпечення позову роздруківки з мережі Інтернет щодо вартості аналогічних земельних ділянок (наведена інформація вказувала навіть на те, що земельні ділянки відповідачів за ціною не покривають розміру позовних вимог);
- незрозуміло, як позивач, не будучи власником арештованих земельних ділянок і не маючи до них доступу, міг замовити проведення їхньої експертної оцінки;
- відповідачі не надали доказів того, що ринкова вартість їхніх земельних ділянок набагато більша за ту, яка відображена у наданих позивачем роздруківках з мережі Інтернет і перевищує розмір позовних вимог;
- апеляційний суд під час вирішення питання щодо забезпечення позову неправомірно вдався до аналізу суті заявленого позову (обставин справи та перевірки їх доказами);
- під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість останнього суд не досліджує, адже обґрунтованість заявлених вимог є предметом дослідження під час розгляду суті спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20 (пункт 8.19; № у ЄДРСР 91092249));
- згідно з доданою до позовної заяви відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Київській області на адвокатський запит під час інших судових процесів відповідачам вдалося розділити належні їм земельні ділянки та відчужити їх іншим особам, що підтверджує ризики ухилення відповідачів від виконання рішення суду у разі задоволення позову;
- заяви позивача про забезпечення позову, які аналогічні до поданої у справі № 369/11493/21, суди задовольнили (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 369/9441/19-ц (№ у ЄДРСР 94417599)).
17 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження у справі та відмовив у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови апеляційного суду. Зазначив, що у касаційній скарзі є доводи щодо підстави, передбаченої частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для відкриття касаційного провадження.
24 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
26 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що необхідно відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у її постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (№ у ЄДРСР 97967349) та в інших постановах Верховного Суду. Згідно з цим висновком оскаржити у касаційному порядку можна постанови суду апеляційної інстанції про скасування ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову за результатом перегляду цих ухвал.