Постанова
іменем України
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 336/2304/21
провадження № 51-2062км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також в режимі відеоконференції
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082050000073, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителям АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами. Звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у виді особистого зобов`язання залишено без змін.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.
Запорізький апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок від 23 лютого 2023 року, яким призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; звільнив від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_8 засуджено за те, що він 31 січня 2021 року, приблизно о 15:40, керуючи автомобілем Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1, здійснюючи рух по проїзній частині вул. Магістральна з боку вул. Виробнича в напрямку автодороги Харків - Сімферополь у м. Запоріжжя, маючи об`єктивну спроможність виявити пішохода, яка перетинала проїзну частину поза пішохідним переходом, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля аж до повної його зупинки, в результаті чого допустив наїзд на ОСОБА_11 .
Порушення ОСОБА_8 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП), внаслідок якої ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження від яких померла.
Також у цьому кримінальному провадженні Шевченківським районним судом м. Запоріжжя постановлено ухвали від 14 травня 2021 року та 20 вересня 2021 року, якими цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_8 та ТОВ "Страхова компанія "Кредо" про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди залишено без розгляду.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати вирок апеляційного суду, яким йому призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Аргументуючи свою позицію зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишились його характеризуючі дані, залучення до волонтерської діяльності у якості водія та перебування на утриманні дружини з інвалідністю, яку він періодично змушений доставляти до лікарні.
Прокурор у поданій касаційні скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що рішення апеляційного суду про застосування щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК України є необґрунтованим, а доводи його апеляційної скарги фактично залишилися без відповіді. Стверджує, що обставини даного кримінального провадження та формальна наявність пом`якшуючих обставин не свідчили про можливість виправлення ОСОБА_8 без реального відбування покарання.
Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 у поданій касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого також просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Крім доводів про необґрунтованість застосування щодо ОСОБА_8 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, які є аналогічними доводам сторони обвинувачення, потерпіла сторона звертає увагу на ігнорування апеляційним судом факту безпідставного залишення місцевим судом без розгляду цивільного позову.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 просили задовольнити їх прохання до суду касаційної інстанції та не підтримали вимоги касаційних скарг потерпілої та сторони обвинувачення.
Адвокат ОСОБА_6 просила задовольнити касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_9, а касаційну скаргу засудженого - залишити без задоволення.
Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу сторони обвинувачення, вимоги касаційної скарги представника потерпілої підтримала у частині безпідставного застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України та не погодилась із вимогами касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи засудженого ОСОБА_8 щодо необґрунтованого призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, й повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання.
Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати цього покарання до особи.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілої, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність рішення суду першої інстанції щодо не призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Такий висновок апеляційний суд зробив з урахуванням того, що суд першої інстанції недостатньо врахував фактичні обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, його тяжкість та незворотність наслідків, що настали від цього правопорушення, у виді смерті постраждалої.