Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 645/2158/20
провадження № 61-8867св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс", державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук Віталій Петрович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Одарченко Марина Сергіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року у складі судді Горпинич О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс", державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчука Віталія Петровича, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Одарченко Марини Сергіївни про скасування рішень про державну реєстрацію прав.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" (далі - ТОВ "Укрдебт Плюс"), державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчука В. П. про скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Позовна заява вмотивована тим, що 25 вересня 2008 року ОСОБА_2 уклала з акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") договір про надання споживчого кредиту на суму 45 000,00 дол. США. 25 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання вказаного договору між ОСОБА_2, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого АКІБ "УкрСиббанк" передана в іпотеку двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 2002 року № НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. 14 квітня 2020 року позивачі дізналися, що 29 березня 2020 року державний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу Остапчук В. П. зареєстрував право власності на належну їм квартиру за ТОВ "Укрдебт Плюс". Підставою виникнення права власності є договір іпотеки від 25 вересня 2008 року № 5032, договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 листопада 2019 року № 2082/К, вимога від 09 грудня 2019 року № 2221729/РВ205; вимога від 09 грудня 2019 року № 2221729/РВ206; вимога від 09 грудня 2019 року № 2221729/РВ207.
Державна реєстрація, яка проведена державним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Остапчуком В. П., здійснена під час дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", тому є незаконною. Належна позивачам квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника і майнового поручителя; загальна площа не перевищує 140 кв. м.
Крім того, за умовами укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачами договору іпотеки від 25 вересня 2008 року право власності на об`єкт заставленого майна могло виникнути в іпотекодержателя лише у випадку укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Такий договір не укладався. На час реєстрації права власності на квартиру за ТОВ "Укрдебт Плюс" у ній були зареєстровані малолітні діти.
Після подання цього позову право власності на спірну квартиру перереєстроване за ОСОБА_4 .
Позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, заявлених також до ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Одарченко М. С., просили суд:
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 29 березня 2020 року № 51813510, прийняте державним реєстратором - державним нотаріусом Кременецького державної нотаріальної контори Остапчуком В. П.;
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 24 квітня 2020 року № 563, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Одарченко М. С.;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію від 29 березня 2020 року № 51813510, яке прийняте державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В. П.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчука В. П., ТОВ "Укрдебт Плюс" на користь позивачів судовий збір в розмірі 840,80 грн, тобто по 420,40 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять та сторонами суду не надано документи, які б підтверджували факт отримання боржником та іпотекодавцями письмових вимог про усунення порушення кредитного договору. ТОВ "Укрдебт Плюс" не довело дотримання статті 35 Закону України "Про іпотеку" під час реєстрації права власності. На спірну квартиру не може бути звернуте стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку з дією Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію від 24 квітня 2020 року № 563, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Одарченко М. С., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачами неправильно обраний спосіб захисту, оскільки права позивачів підлягають захисту шляхом витребування майна від добросовісного набувача.
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Укрдебт Плюс" задоволено.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року скасовано у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчука В. П., ТОВ "Укрдебт Плюс" про скасування рішення про державну реєстрацію. Ухвалено в цій частині нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук В. П., ТОВ "Укрдебт Плюс" про скасування рішення про державну реєстрацію відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно вказав, що скасування рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 не є належним способом захисту прав позивачів, але не перевірив, чи є ефективним способом захисту скасування рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Укрдебт Плюс".
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ефективним способом захисту права власності позивачів у спірних правовідносинах є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстроване право власності на спірну квартиру. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Вимоги про витребування спірної квартири у ОСОБА_4 позивачі не заявили, а задоволення пред`явлених вимог про скасування рішення про державну реєстрацію від 29 березня 2020 року № 51813510, прийнятого державним нотаріусом Остапчуком В. П. та рішення про державну реєстрацію від 24 квітня 2020 року № 563, прийнятого приватним нотаріусом Одарченко М. С., не призведе до поновлення прав позивачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_7, який діє від імені ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення, а саме: залишити без змін рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, в іншій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Фрунзенського районного суду м. Харкова.
01 вересня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року касаційне провадження у справі № 645/2158/20 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 28 серпня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 607/20777/18.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_2, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував недобросовісність набуття ОСОБА_4 прав на спірну квартиру, що виключає захист права шляхом подання віндикаційного позову. Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Судами не враховано, що у спірній квартирі, на яку звернуто стягнення, проживали малолітні діти. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт отримання боржником та іпотекодавцями письмових вимог про усунення порушення.
Доводи інших учасників справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відзив ТОВ "Укрдебт Плюс" на касаційну скаргу повернуто заявнику без розгляду, оскільки не надано доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 25 вересня 2008 року між АКІБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11397663000, за умовами якого ОСОБА_2 надані грошові кошти в сумі 45 000,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом 15,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 25 вересня 2018 року (т. 1 а. с. 10, 11).
25 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 25 вересня 2008 року № 11397663000 між АКІБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_8 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 12-15).
29 березня 2020 року державний реєстратор - державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук В. П. зареєстрував право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "Укрдебт Плюс". Підставою виникнення права власності є іпотечний договір від 25 вересня 2008 року; договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 листопада 2019 року № 2082/К; вимога від 09 грудня 2019 року № 2221729/РВ205, вимога від 09 грудня 2019 року № 2221729/РВ206; вимога від 09 грудня 2019 року № 2221729/РВ207, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 квітня 2020 року № 206837030 (т. 1 а. с. 17-19).
24 квітня 2020 року ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1, у зв`язку із чим приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Одарченко М. С. прийняла рішення від 24 квітня 2020 року № 52061480 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на зазначену квартиру, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 травня 2020 року № 208767774 (т. 1 а. с. 91, 92).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).