Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 333/2304/18
провадження № 61-7003 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідач-ОСОБА_2,тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна, про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 листопада 2021 року, ухвалене суддею Тучковим С. С., та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В., приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової Вікторії Миколаївни на зазначене рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог скарги
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом у якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В. М. (далі - нотаріус або Морозова В. М.) про державну реєстрацію за ОСОБА_2 прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40698231 від 18 квітня 2018 року (далі - спірна реєстрація) на квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира або предмет іпотеки), здійснити розподіл судових витрат щодо судового збору за подання цього позову.
2. 30 травня 2008 року позивач уклав кредитний договір з Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" (далі - ВАТ "Ерсте Банк"), відповідно до якого йому був наданий кредит на споживчі цілі у сумі 45 000,00 доларів США (далі - кредитний договір від 30 травня 2008 року). Для забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором від 30 травня 2008 року позивачем та ВАТ "Ерсте Банк" цього ж дня був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира (далі - іпотечний договір від 30 травня 2008 року), та договір поруки за участі також третьої особи - поручителя.
3. Сторони іпотечного договору від 30 травня 2008 року не укладали жодного окремого договору про можливість застосування стягнення предмета іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (в актуальній редакції далі - Закон про іпотеку).
4. 09 грудня 2013 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК", яке є правонаступником ВАТ "Ерсте Банк" (далі - ПАТ "ФІДОБАНК"), була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору від 30 травня 2008 року з уточненням певних умов розрахунків, але у валюті заборгованості.
5. 19 грудня 2017 року між відповідачкою та ПАТ "ФІДОБАНК" укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 30 травня 2008 року та зазначеними договорами забезпечення щодо цього кредитного договору (включаючи усі додатки та додаткові угоди до цих договорів).
6. 28 лютого 2018 року відповідачка у порядку статті 84 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (в актуальній редакції далі - Закон про нотаріат) звернулась до нотаріуса із заявою про передання позивачу заяви-вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором від 30 травня 2008 року у 30-денний строк з дня отримання цієї заяви-вимоги та звернення стягнення на предмет іпотеки, яку було направлено на адресу його місця проживання. Про це 16 квітня 2018 року нотаріусом було видано свідоцтво, яким посвідчено факт передачі цієї заяви-вимоги позивачу і зазначено, що заява була передана поштою та отримана особисто ним 12 березня 2018 року. Але позивач заперечує таке отримання. Крім того з 20 січня 2018 року він тимчасово перебуває у іншій країні - Республіці Чорногорії.
7. 18 квітня 2018 року всупереч умовам Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (в актуальній редакції далі - Закон про мораторій) ОСОБА_3 на підставі повноважень, передбачених Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в актуальній редакції далі - Закон про держреєстрацію), прийняла рішення про спірну реєстрацію відповідно до умов статті 37 Закону про іпотеку. Позивач вважає, що таке рішення нотаріус прийняв у порушення вимог законодавства України, у тому числі і Закону про іпотеку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 жовтня 2020 року за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача - Морозову В. М. (нотаріус) на належного відповідача - ОСОБА_2, до участі у справі залучений нотаріус у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
9. Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 листопада 2021 рокупозов ОСОБА_1 задоволений: скасоване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40698231 від 18 квітня 2018 року на спірну квартиру за ОСОБА_2, вирішене питання розподілу судових витрат.
10. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що спірна реєстрація реалізована як результат процедури, передбаченої статтею 37 Закону про іпотеку, відповідно до іпотечного застереження, яке міститься у іпотечному договорі від 30 травня 2008 року. Це вимагає дотримання вимог статті 35 Закону про іпотеку щодо направлення позивачу відповідного повідомлення про наміри позасудового стягнення предмета іпотеки. На думку суду першої інстанції (за результатами дослідження витребуваних матеріалів реєстраційної справи щодо спірної реєстрації) зазначене свідоцтво нотаріуса, яким підтверджується передача позивачу відповідного повідомлення відповідачки, не є документом, який відповідає вимогам законодавства щодо переліку документів, на підставі яких здійснюється реєстрація прав іпотекодержателя на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону про іпотеку. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність належного повідомлення позивача про наміри відповідачки відповідно до умов статті 35 Закону про іпотеку.
11. Оскільки відповідачка посилається на те, що вона здійснила повідомлення позивача про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку відповідно до статті 35 Закону про іпотеку у порядку статті 84 Закону про нотаріат і рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6900207443185 не стосується повідомлення, здійсненого нотаріусом, протилежне не доведене у суді, то суд першої інстанції не розглядав доводи позивача, зокрема наданий ним висновок експертного дослідження від 24 лютого 2021 року № 284, з приводу того, що на цьому рекомендованому повідомленні міститься не його підпис про отримання поштового відправлення.
12. Спираючись на довідку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комунаровець-13" від 23 лютого 2021 року (далі - довідка ОСББ від 23 лютого 2021 року ), відповідно до якої ОСОБА_1 постійно проживав у спірній квартирі з жовтня 1993 року по січень 2018 року, будучи проінформованим про заяву позивача цьому ОСББ від 10 січня 2018 року про те, що позивач тимчасово виїхав на заробітки у Республіку Чорногорія, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що предмет іпотеки є місцем постійного проживання позивача, а тому до цих правовідносин має бути застосований Закон про мораторій. Наявність іншого житла у позивача відповідачкою не доведна.
13. Суд першої інстанції не погодився із аргументом відповідачки щодо незастосування до спірних правовідносин Закону про мораторій через те, що відповідний борг позивача був реструктуризований зі зміною валюти зобовʼязання з долару США на гривню, оскільки суду не надані докази того, що така зміна умов кредитного договору від 30 травня 2008 року відбулась відповідно до умов цього договору (відсутні будь-які докази подібного волевиявлення сторін цього договору). Суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок експерта від 24 березня 2021 року № 6, наданий відповідачкою та зроблений на її замовлення, не може бути належним доказом зміни умов кредитного договору від 30 травня 2008 року, а є лише висновком експерта з приводу певних питань.
14. Також суд першої інстанції відхилив аргументи відповідачки щодо неналежного способу захисту порушених прав позивача, оскільки на момент здійснення спірної реєстрації прав відповідачки та на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом діяла редакція Закону про держреєстрацію, положенням якої відповідають заявлені позивачем вимоги.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
15. Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовлено - рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 листопада 2021 року залишене без змін.
16. Апеляційний суд погодився з більшістю висновків суду першої інстанції, зокрема, зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розповсюдження на правовідносини учасників спору дії мораторію, передбаченого Законом про мораторій, оскільки спірна квартира виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, виданим на підставі кредитного договору від 30 травня 2008 року, використовується як місце постійного проживання позивача (цей факт підтверджується довідкою ОСББ від 23 лютого 2021 року) та не перевищує за площею 140,00 кв. м, інше житло у позивача відсутнє. Належних та беззаперечних доказів на спростування цих обставин відповідачка не надала ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду.
17. Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 та від 27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20, апеляційний суд вказав на те, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі щодо скасування спірного рішення приватного нотаріуса воно було правомірним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, навіть з урахуванням змін, внесених у подальшому у Закон про держреєстрацію, оскільки відповідно до редакції, чинної із 15 січня 2020 року, стаття 26 цього Закону передбачає, що у разі скасування судом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав державний реєстратор проводить на підставі відповідного судового рішення державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
18. Разом з тим апеляційний суд зазначив, що помилковість висновку суду першої інстанції щодо недотримання іпотекодержателем приписів Закону про іпотеку щодо направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, які б відповідали вимогам статті 35 Закону про іпотеку, не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення суду першої інстанції з одних лише формальних міркувань, оскільки в цілому суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора, з огляду на проведення спірної реєстрації всупереч Закону про мораторій.
19. Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовлено - рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 листопада 2021 року залишене без змін
20. Апеляційний суд у складі іншої колегії суддів також погодився з рішенням суду першої інстанції фактично з підстав, зазначених вище, але цього разу вказав на те, що відповідачка не довела належне повідомлення позивача про намір позасудового стягнення предмета іпотеки (спірної квартири) відповідно до вимог Закону про іпотеку. Останнє прямо протирічить попередньому висновку апеляційного суду у цій самій справі. Апеляційний суд цього разу щодо повідомлення із залученням нотаріуса відповідно до статті 84 Закону про нотаріат зазначив, що відповідачка здійснила відповідне повідомлення, але не переконалася, що позивач його отримав.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
21. 30 травня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" (кредитор) і ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір № 014/2180/3/16533, відповідно до якого позивачу наданий кредит на споживчі цілі у сумі 45 000,00 доларів США.
22. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 30 травня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (іпотекодавцем) того ж дня був укладений договір іпотеки № 014/2180/3/16533, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловою О. Г. (номер реєстрації: 2263), а також договір поруки № 014/2180/3/16533 ПФО - між ВАТ "Ерсте Банк" (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) і ОСОБА_4 .
23. Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору від 30 травня 2008 року предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 29 жовтня 1993 року за реєстровим № 1-2849.
24. Згідно із пунктом 5.5 іпотечного договору від 30 травня 2008 року у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором від 30 травня 2008 року у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.
25. Пункт 5.5.1 іпотечного договору від 30 травня 2008 року передбачає, що у відповідності до статті 36 Закону про іпотеку цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може:
25.1. згідно із статтею 37 Закону про іпотеку задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 30 травня 2008 року шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - у цьому випадку цей договір (застереження пункту 5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;
25.2. згідно із статтею 38 Закону про іпотеку та у порядку, встановленому статтею 6 Закону про іпотечне кредитування продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві. Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.
26. 09 грудня 2013 року між ПАТ "ФІДОБАНК", що є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Фідокомбанк", яке є правонаступником ВАТ "Ерсте Банк", і ОСОБА_1 (позичальник) укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 30 травня 2008 року, відповідно до якої сторони погодили, що моментом (днем) повернення позичальником кредиту вважається день списання банком коштів з відповідних рахунків суми кредиту, нарахованих процентів, комісій, неустойки (пені та штрафів), у порядку визначених цією додатковою угодою (у валюті заборгованості).
27. 19 грудня 2017 року між ПАТ "ФІДОБАНК" і ОСОБА_2 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 28 листопада 2017 року № UA-EA-2017-11-17-000102-a, укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 30 травня 2008 року та договором поруки від 30 травня 2008 року № 014/2180/3/16533 ПФО з додатками та додатковими угодами до них. Сума заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2008 року станом на 18 грудня 2017 року - 818 154,71 грн, з яких: заборгованість по кредитним коштам - 740 576,80 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 77 577,91 грн.
28. 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В. М. із заявою про передання ОСОБА_1 заяви-вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором від 30 травня 2008 року та звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому, зокрема, статтею 37 Закону про іпотеку.
29. 16 квітня 2018 року приватним нотаріусом Морозовою В. М. видане свідоцтво, яким посвідчений факт передачі ОСОБА_1 заяви-вимоги про необхідність усунення порушення зобов`язань за кредитним договором від 30 травня 2008 року та сплати на користь ОСОБА_2 суму боргу - грошових коштів у сумі 818 154,71 грн протягом 30-денного строку з дня отримання цієї заяви-вимоги позивачем шляхом поштового переказу із залученням Акціонерного товариства "Укрпошта" за адресою реєстрації ОСОБА_2 . У цьому свідоцтві зазначено, що відповідна заява була передана позивачу поштою та отримана ним особисто 12 березня 2018 року.
30. 18 квітня 2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В. М. прийняла рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, індексний номер 40698231) на квартиру АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору від 30 травня 2008 року.
31. Позивачем було надано суду першої інстанції рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6900207443185 (далі - рекомендоване повідомлення № 6900207443185) і зазначено, що висновком експертного дослідження від 24 лютого 2021 року № 284 встановлено, що підпис у графі "Розписка в одержанні" в електрографічній копії форми № 119 "рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу" від 27 лютого 2018 року, яка завірена штампом "згідно з оригіналом", цифровим записом "18.12.2020 р.", підписом і коротким рукописним текстом " ОСОБА_2", виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.
32. За твердженням відповідачки цей висновок почеркознавчого експертного дослідження, предметом якого були рукописні записи/підписи на рекомендованому повідомленні № 6900207443185, взагалі не стосується предмета спору, оскільки повідомлення, передбачене Законом про іпотеку, на яке вона посилалась для визначення спливу 30-денного строку для виконання позивачем вимоги про усунення порушень основного зобов`язання за кредитним договором від 30 травня 2008 року, відповідачка здійснила 27 лютого 2018 року через нотаріуса відповідно до статті 84 Закону про нотаріат і воно не стосується рекомендованого повідомлення № 6900207443185.
33. На підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 з жовтня 1993 року по січень 2018 року у квартирі АДРЕСА_1, позивачем надана довідка Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комунаровець-13" (місто Запоріжжя, вулиця Чумаченка, будинок 40) від 23 лютого 2021 року № 23/02 (далі також - довідка ОСББ від 23 лютого 2021 року).
34. Також судом першої інстанції встановлено, що своєю заявою від 10 січня 2018 року ОСОБА_1 повідомив голову ОСББ "Комунаровець-13" про свій тимчасовий виїзд на заробітки до Республіка Чорногорія.
35. Усі вище зазначені договори на момент розгляду справи судами не були нікчемними або визнанні недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
36. У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
37. У січні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
38. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2022 рокувідкрите касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 .
39. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 рокупісля усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
40. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2023 рокусправа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
41. 24 серпня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи ОСОБА_2 .
42. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_2 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 1 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі -ЦПК України).
43. ОСОБА_2 вважає, що апеляційний суд проігнорував правові висновки Верховного Суду, зроблені щодо подібних правовідносин, які викладені у постановах Верховного Суду:
43.1. від 01 липня 2020 року у справі № 760/18364/16-ц щодо можливості застосування Закону про мораторій виключно до правовідносин, які виникли у звʼязку із споживчими кредитами в іноземній валюті;
43.2. від 17 квітня 2019 року у справі № 766/5668/17-ц щодо непоширення Закону про мораторій на подібні правовідносини у разі зміни валюти зобовʼязання із іноземної валюти на гривню;
43.3. від 26 січня 2022 року у справі № 766/20475/18 з приводу того, що для можливості застосування до спірних правовідносин Закону про мораторій має бути врахований факт постійного проживання іпотекодавця у житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, саме на момент переходу права власності до іпотекодержателя;
43.4. від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15 та від 01 липня 2020 року у справі № 760/18364/16-ц щодо неможливості застосування до спірних правовідносин Закону про мораторій у разі, якщо перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя відбувся у порядку статті 37 Закону про іпотеку;
43.5. від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, які, на думку ОСОБА_2, доводять, що позивач обрав неефективний спосіб захисту у справі № 333/2304/18.
44. При розгляді справи безпідставно не був прийнятий до уваги висновок експерта від 24 березня 2021 року, який підтверджує, що борг позивача за кредитним договором від 30 травня 2008 року був реструктуризований та конвертований у національну валюту України. Цей факт також визнаний у порядку частини першої статті 82 ЦПК України самим позивачем, оскільки його представник у суді першої інстанції висловлював думку, що Закон про мораторій не містить будь-яких обмежень у його застосуванні у разі подальшої реструктуризації кредиту у іноземній валюті та визначення суми відповідного боргу у національній валюті.
45. Суд не звернув увагу на той факт, що позивач на момент здійснення спірної реєстраційної дії перебував за межами України у Республіці Черногорія, що у кредитному та іпотечному договорах від 30 травня 2008 року місцем постійного проживання позивача зазначена адреса: АДРЕСА_3, яка не співпадає із адресою предмета іпотеки. Судом не досліджувались національний паспорт позивача, довідка з Державного демографічного реєстру. Отже, суди не встановили належним чином усі необхідні обставини у цій справі щодо місця постійного проживання позивача та дійшли помилкових висновків у цьому питанні.
46. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються аргументів прийняття оскаржуваних судових рішень та були належним чином оцінені судами попередніх інстанцій, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
47. Зокрема, Верховний Суд не приймає до уваги посилання відповідачки на ухвалу Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 760/18364/16-ц щодо передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки подібна ухвала, по-перше, не є джерелом правових висновків Верховного Суду для відповідних цілей, що випливає зі змісту частини четвертої статті 263 ЦПК України, по-друге, не містить остаточного висновку по відповідному питанню, а є процесуальним документом, який опосередковує звернення до інстанції, яка уповноважена відповідно до умов ЦПК України сформувати відповідний висновок на підставі такого звернення, - Великої Палати Верховного Суду.
(2) Доводи ОСОБА_3 .
48. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_3 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункти 1 та 4 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 ЦПК України.
49. Довідка ОСББ від 23 лютого 2021 року не є належним доказом, який підтверджує постійне місце проживання позивача. Тому, покладаючись виключно на цю довідку, суди не встановили належним чином необхідні обставини справи, оскільки не досліджували національний паспорт позивача, дані Державного демографічного реєстру, будь-яку довідку з цього питання Департаменту реєстрації Запорізької міської ради, який є єдиним органом реєстрації місця проживання громадян у місті Запоріжжя відповідно до чинного законодавства. Нотаріус також вказує на те, що у кредитному та іпотечному договорі зазначена адреса постійного місця проживання позивача, яка не співпадає із адресою предмета іпотеки, а сам позивач перебуває за межами України у Республіці Чорногорія, чому суди належної оцінки не надали.
50. Нотаріус вважає, що апеляційний суд проігнорував правовий висновок Верховного Суду, викладений у його постанові від 26 січня 2022 року у справі № 766/20475/18, з приводу того, що для можливості застосування до спірних правовідносин Закону про мораторій має бути врахований факт постійного проживання іпотекодавця у житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, саме на момент переходу права власності до іпотекодержателя.
51. ОСОБА_3 зазначає, що їй були надані усі необхідні документи для проведення спірної реєстраційної дії. Відправлення нею заяви-вимоги відповідачки позивачу було здійснене відповідно до вимог законодавства. Усі необхідні докази щодо поштового направлення цієї заяви-вимоги позивачу та отримання ним її нотаріус надала суду першої інстанції на його вимогу, але ці докази помилково були долучені до справи № 333/6253/18.
52. Зокрема, свідоцтво приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу, видане нею 16 квітня 2018 року (реєстровий номер 633), яким посвідчується, що вона у порядку статті 84 Закону про нотаріат передала відповідну заяву відповідачки позивачу 12 березня 2018 року (отримана за адресою предмета іпотеки), що підтверджується відповідним повідомленням поштового оператора про вручення, є належним доказом цього повідомлення позивача, передбаченим законодавством. У матеріалах реєстраційної справи щодо спірної реєстрації міститься відповідне свідоцтво нотаріуса, а документи щодо самого відправлення містяться у матеріалах нотаріальної справи щодо видачі відповідного свідоцтва нотаріусом.
53. Апеляційний суд не дослідив належним чином відповідні докази у справі.
54. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
(3) Позиція інших учасників справи
55. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
56. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).
57. Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
58. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України. Зокрема, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
59. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
60. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (згідно із частиною першою статті 110 ЦПК України).