Постанова
Іменем України
04 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 754/17962/18
провадження № 61-7261св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", державний реєстратор Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко Ірина Олексіївна,
треті особи: Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року під головуванням судді Скрипки О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко Ірини Олексіївни, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк", ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень з виключенням з реєстру запису про таку державну реєстрацію,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43405833 від 08 жовтня 2018 року 18:06:43, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко І. О. з виключенням з реєстру запису про таку державну реєстрацію.
Позов мотивував тим, що 26 листопада 2007 року між ним та Закритим акціонерним товариством "Міжнародний Іпотечний Банк" (далі - ЗАТ "Міжнародний Іпотечний Банк") укладений договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 70 000 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за його користування в розмірі 11,50 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році та 30 днів у місяці, здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договорах розмірах і строках і виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальника перед кредитором за цим договором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування та виконання інших платіжних зобов`язань позичальника за цим договором, є квартира АДРЕСА_1, яка складається з 3 кімнат, житловою площею 41,80 кв. м, загальною площею 71,40 кв. м, яка передається в іпотеку за іпотечним договором.
26 листопада 2007 року між ЗАТ "Міжнародний Іпотечний банк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений іпотечний договір.
Позивач зазначав, що в порушення вимог закону його не було повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні.
Він вважав, що рішення державного реєстратора є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки: між позивачем та банком або третьою особою не був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, позивач відповідно згоди на відчуження спірної квартири на надавав; державним реєстратором не виконано обов`язку щодо встановлення законності вимог кредитора до боржника, оскільки на момент здійснення перереєстрації права власності на спірне майно, строк позовної давності щодо вимог кредитора за кредитним договором сплив (строк виконання основного зобов`язання було змінено з пункту 4.4 кредитного договору та настав у квітні 2014 року).
Крім того, квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, загальна площа якої не перевищує 140 кв. м, використовується як місце постійного проживання позивача та місце проживання його сім`ї.
Також, жодних повідомлень про те, що іпотекодержатель має намір задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб, він не отримував.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 19 липня 2022 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43405833 від 08 жовтня 2018 року 18:06:43, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко І. О., припинив право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1662921480000, номер запису про право власності 28289417.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний суд від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" залишив без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року залишив без змін.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що представником відповідача не доведено дотримання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" при зверненні стягнення на предмет іпотеки щодо пред`явлення вимоги іпотекодавцям про усунення порушень основного зобов`язання.
Крім того, на спірну квартиру не може бути примусово звернуто стягнення, в тому числі шляхом реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 26 листопада 2007 року, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Відмовляючи у задоволення позовних вимог до державного реєстратора Хоменко І. О., суд першої інстанції виходив із того, що він є неналежним відповідачем у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В травні 2023 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 369/382/17, Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19, від 13 лютого 2019 року у справі № 725/885/16-ц, від 28 лютого 2018 року у справі № 727/10081/15-ц.
Разом з тимкасаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано достовірних та достатніх доказів на спростування факту належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання.
Позивач не надав доказів на підтвердження факту користування спірною квартирою та/або її використання як місця постійного проживання та доказів відсутності іншого нерухомого майна у власності позичальника/майнового поручителя. При цьому, у володінні та користуванні позивача та майнових поручителів як членів однієї сім`ї є інше житло.
Таким чином, судом апеляційної інстанції не враховано позиції Верховного Суду щодо дії презумпції належного повідомлення іпотекодержателя, а також щодо необхідності доведення існування обставин тією особою, яка на них посилається.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Самчук М. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Зазначає, що презумпція належного повідомлення іпотекодержателя діє виключно у разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.
Судом апеляційної інстанції враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19, тому посилання в касаційній скарзі на неврахування таких висновків апеляційним судом є безпідставними.
Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів дотримання ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" порядку надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання згідно з вимогами статті 35 Закону України "Про іпотеку", пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Надані відповідачем копії рекомендованих відправлень не підтверджують факт отримання боржником та іпотекодавцями вимоги про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки не містять інформації про те, які саме листи були направлені та їх зміст. Крім того, судом першої інстанції були витребувані оригінали рекомендованих відправлень, проте ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" не надало таких оригіналів до суду.
Разом з тим, спірні правовідносини підпадають під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки спірне майно виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м та використовується як місце постійного проживання позивача, а також у власності ОСОБА_1 немає іншого житла.
Крім того, з урахуванням статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) та умов договору іпотеки, сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Проте, між позивачем та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" відсутній окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання.
У липні 2023 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" подало до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити.
Вказує, що ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" належним чином направило вимогу на адресу іпотекодавців, на підтвердження чого державному реєстратору надано копію вимоги та докази її поштового відправлення для здійснення реєстраційних дій. Надані позивачем докази на спростування надсилання вимоги ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" не можуть бути прийняті судом, оскільки є неповними та недостовірними.
Крім того, сама відмітка в паспорті про реєстрацію не свідчить про фактичне місце проживання особи. Також, наявність іншого майна у близьких родичів позивача ставить під сумнів факт проживання за місцем реєстрації ОСОБА_1, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.
Разом з тим, законодавство прирівнює застереження в іпотечному договорі до окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Деснянського районного суду м. Києва.
Справа № 754/17962/18 надійшла до Верховного Суду 22 червня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 листопада 2007 року між ЗАТ "Міжнародний Іпотечний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк"), та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит, за умовами якого банк надав позивачу кредит в сумі 70 000 дол. США на строк користування 180 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,5 % річних на власні потреби.
Відповідно до пункту 5.1 цього договору, забезпеченням виконання зобов`язань позичальника перед кредитором за цим договором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування та виконання інших платіжних зобов`язань позичальника за цим договором, є квартира АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, жилою площею 41,80 кв. м, загальною площею 71,40 кв. м, яка передається в іпотеку за іпотечним договором, при цьому позичальник зобов`язується укласти з кредитором іпотечний договір одночасно з укладенням сторонами цього договору.
Також, 26 листопада 2007 року між ЗАТ "Міжнародний Іпотечний банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк", та ОСОБА_1, а також ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 3.07111900, відповідно до умов якого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 передали вищевказану квартиру в іпотеку для забезпечення повного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором.
Згідно з умовами цього договору, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов`язків, що передбачені цим або кредитним договором негайно з моменту такого невиконання або неналежного виконання з урахуванням умов пункту 4.5 кредитного договору. Звернення стягнення відбувається на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.
Даним пунктом сторони погодили, що одним із шляхів звернення стягнення є прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
02 травня 2018 року між ПАТ "Платинум Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 233К, відповідно до умов якого права вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 та договором іпотеки перейшли до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
08 жовтня 2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко І. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43405833 щодо реєстрації права власності ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1662921480000, номер запису про право власності 28289417.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскільки доводи заявника в касаційній скарзі викладені щодо незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень з виключенням з реєстру запису про таку державну реєстрацію, тому Верховний Суд переглядає судові рішення тільки в цій частині позовних вимог. В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко І. О., про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень з виключенням з реєстру запису про таку державну реєстрацію, оскаржувані судові рішення Верховним Судом не переглядаються.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).
Отже, за частиною першою статті 33 та частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".
Вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).
Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.