1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

04 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 726/303/23

провадження № 61-7490св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2023 року під головуванням судді Мілінчук С. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила на строк шість місяців визначити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього обов`язки, а саме: зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_1, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; обмежити спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та заборонити ОСОБА_2 вести листування, зокрема через використання будь-яких засобів зв`язку, або контактувати із ОСОБА_1 в будь-який інший спосіб; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань меншу ніж 5 метрів до місця проживання ОСОБА_1, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань меншу ніж 100 метрів по місцю перебування ОСОБА_1 поза межами житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та поза межами подвір`я цього ж житлового будинку; заборонити ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб розшукувати та/чи переслідувати ОСОБА_1, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому ОСОБА_2 .

Заяву мотивувала тим, що в період шлюбу вона та ОСОБА_2 придбали земельну ділянку на АДРЕСА_1 та набули у власність житловий будинок за тією ж адресою.

ОСОБА_2 протягом останніх років систематично вчиняє стосовно неї домашнє насилля, а саме діяння психологічного, фізичного, економічного характеру. Такі діяння він вчиняє, в тому числі, у присутності доньки.

Окрім того, протягом останніх років ОСОБА_2 перешкоджає їй у користуванні житловим будинком, проведенні ремонтних робіт, накопичує у будинку непотрібні речі, у зв`язку із чим вона позбавлена можливості ефективно користуватись своїм майном.

Вказувала, що ОСОБА_2 є кривдником, неврівноваженою та аморальною особою, ненавидить її, а тому з метою захисту своїх прав, просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Садгірський районний суд м. Чернівці рішенням від 14 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовив.

Чернівецький апеляційний суд від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2023 року залишив без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанова Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2022 року безумовно вказує щодо одноразового вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 у розумінні норм Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", однак не визначає ризиків продовження чи повторного вчинення фізичного чи психологічного насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для ОСОБА_1, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та не свідчить про те, що таке домашнє насильство вчинялося ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 систематично.

Крім того, свідок ОСОБА_3, яка є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснила, що її батько вчиняє сварки із мамою, не допускає у будинок будівельників та осіб, які приходять здійснювати ремонт техніки, час від часу виганяє їх з житла.

Однак із вказаних вище показань ОСОБА_3 неможливо встановити, коли саме ОСОБА_2 вчинив неправомірні дії, періодичність та систематичність вчинення ним таких дій, що є обов`язковою умовою для можливості застосування судом до ОСОБА_3 спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Окрім того, жодних доказів, які б підтверджували звернення ОСОБА_1 та її доньки до правоохоронних органів з підстав, викладених ОСОБА_1 в заяві, матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19, від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19. Крім того, суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання заявника та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Разом з тимкасаційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що систематичність протиправної поведінки кривдника ОСОБА_2 відсутня. Сукупністю доказів у справі підтверджено систематичне домашнє насильство кривдником ОСОБА_2 щодо заявника.

Також, суд порушив положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заявник вказує, що протягом останніх років ОСОБА_2 перешкоджає їй у користуванні житловим будинком, у проведенні ремонтних, побутових робіт.

Крім того, суд першої інстанції не розглянув заяву про виклик і допит свідків, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не мала можливості встановити факти у справі та надати всі докази до суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 29 травня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Садгірського районного суду м. Чернівці.

Справа № 726/303/23 надійшла до Верховного Суду 14 червня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 23 травня 1997 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 23 травня 1997 року. В період шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у спільну сумісну власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована на АДРЕСА_1 та житловий будинок, загальною площею 143,6 кв. м, житловою площею 36,2 кв. м, за тією ж адресою, про що свідчать копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 липня 2006 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27 березня 2014 року № 19651049 та витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 березня 2014 року № 19651638.

Згідно з постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_2 04 жовтня 2022 року, близько 20 години, перебуваючи на вул. Мирона Штоли в м. Чернівці, умисно висловлював погрози та образи на адресу своєї дружини ОСОБА_1, що проживає разом з ним, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

У статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.


................
Перейти до повного тексту