Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 173/1908/17
провадження № 61-6737св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року у складі судді Ілюшик І. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь", третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма "Промінь" (далі - ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь"), третя особа - ОСОБА_2, який змінив у процесі розгляду справи, і остаточно просив:
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений
між ОСОБА_1 та ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь", зареєстрований 24 жовтня 2012 року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 122100004001855;
- витребувати із користування ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь" земельну ділянку площею 4,88 га, кадастровий номер 1221085500:01:068:0623, що розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого за № 010311901762, серія ДП № 017079, виданого 25 грудня 2003 року Верхньодніпровським районним відділом земельних ресурсів, належить земельна ділянка (пай) на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,88 га, кадастровий номер 1221085500:01:068:0623.
Вказував, що у зв`язку із хворобою і складним матеріальним становищем, 11 січня 2011 року він взяв у позику кошти у ОСОБА_2, який є власником (засновником) та керівником ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь", з подальшою домовленістю, що ОСОБА_2 протягом десяти років буде отримувати нараховану орендну плату у товаристві від його імені.
На вчинення наведених вище дій він видав ОСОБА_2 довіреність, яка посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу Малашовою Г. В. та зареєстрована в реєстрі 11 січня 2011 року за № 32.
Вказаною довіреністю він уповноважив ОСОБА_2 подавати від його імені заяви у різні установи і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись за нього, отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з цією довіреністю.
Вказував, що у жовтні 2017 року дізнався, що засновник ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь" ОСОБА_2 на підставі виданої ним довіреності уклав і зареєстрував від його імені договір оренди на належну йому земельну ділянку без номера та дати, строком користування - 50 років, чим перевищив повноваження представника, що фактично позбавило його як власника права розпоряджатися земельною ділянкою.
24 жовтня 2012 року вказаний договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі за № 122100004001855, серія та номер 010.
Зазначає, що доручення про укладення від його імені договору оренди земельної ділянки в довіреності від 11 січня 2011 року немає, тому у ОСОБА_2 не було представницьких повноважень на укладення такого договору.
12 жовтня 2017 року він припинив дію зазначеної довіреності.
Вважав, що ОСОБА_2, укладаючи оспорюваний договір оренди земельної ділянки строком оренди на 50 років, порушив його право як власника землі, оскільки договір укладено однією і тією ж особою з несприятливими для орендодавця умовами, тобто правочин вчинений на реалізацію інтересів однієї особи - орендаря.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 12 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав недійсним договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 24 жовтня 2012 року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 122100004001855, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 серпня 2016 року, номер запису 16200425.
Витребував із користування ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь" земельну ділянку площею 4,88 га, кадастровий номер 1221085500:01:068:0623, що розташована на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь" залишив без задоволення, а рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь" задовольнив частково. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять спірного договору оренди земельної ділянки і судом першої інстанції він не був витребуваний, колегія суддів не має можливості встановити істотних умов спірного договору (номер та дата складання, коло підписантів) і тому відсутня можливість встановити, ким було укладено спірний договір, ОСОБА_2 чи позивачем, водночас відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірний договір оренди зареєстрований 24 жовтня 2012 року у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області за № 122100004001855, серія та № 010 і орендодавцем зазначено ОСОБА_1, а орендарем - ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь".
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 02 липня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що матеріали справи не містять спірного договору оренди земельної ділянки, що позбавляє суд можливості встановити істотні умови спірного договору (номер та дата складання, коло підписантів) і тому відсутня можливість встановити, ким було укладено спірний договір, ОСОБА_2 чи позивачем, водночас відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірний договір оренди зареєстрований 24 жовтня 2012 року у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області за № 122100004001855, серія та № 010 і орендодавцем зазначено ОСОБА_1, а орендарем - ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь".
Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року скасував та прийняв нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним, не зазначено в чому саме полягають несприятливі для орендодавця умови укладеного спірного договору оренди земельної ділянки та чим порушено право позивача, як власника земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Позднякова В. Г. у липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування позиції Пленуму Верховного Суду України.
Чинним законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом або його недійсність не встановлена законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц (провадження № 61-17422св18).
Видана на ім`я представника довіреність не містить зазначення права представника на вчинення правочину щодо передачі в оренду належної довірителю на праві власності земельної ділянки, тобто права укладення договору оренди, тобто оспорюваний договір укладено представником з перевищенням повноважень.
Також апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 травня 2019 року у справі № 229/92/18 (провадження № 61-48512св18).
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Вільногірського міського суду Дніпропетровської області.
Справа № 173/1908/17 надійшла до Верховного Суду 14 жовтня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 29 листопада 2022 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого за № 010311901762, серія ДП № 017079, виданого 25 грудня 2003 року Верхньодніпровським районним відділом земельних ресурсів, належить земельна ділянка (пай) на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,88 га, кадастровий номер 1221085500:01:068:0623.
ОСОБА_1 11 січня 2011 року надав ОСОБА_2 довіреність на управління належною йому на праві власності земельною ділянкою, яка посвідчена державним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу Малашовою Г. В. та зареєстрована в реєстрі 11 січня 2011 року за № 32.
Вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 управляти належною йому на праві власності земельною ділянкою, а саме подавати від його імені заяви у різні установи і підприємства, одержувати довідки та документи, розписуватись за нього, отримувати орендну плату, а також виконувати всі дії, пов`язані з цією довіреністю.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь" було укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, орендарем за яким зазначено ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь", зі строком дії - 50 років.
24 жовтня 2012 року вказаний договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області за № 122100004001855, серія та № 010.
Згідно з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей 12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 припинив дію довіреності.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року витребувано у Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь", зареєстрованого 24 жовтня 2012 року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 12200004001855.
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано копію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_2, та ТОВ "Верхньодніпровське СПА "Промінь".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційноїскарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання якихє обов`язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійснимє правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин.
За змістом частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов`язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.
Під перевищенням повноважень потрібно розуміти ситуацію, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту та обсягу таких повноважень. Тобто відбувається самостійне збільшення представником обсягу права на вчинення юридичних дій, визначених у довіреності.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, повинно встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.