Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 372/948/19
провадження № 61-7037св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство",
відповідачі: Нещерівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство") звернувся до суду з позовом до Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання рішень недійсними, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням 15 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 464 від 05 грудня 2005 року "Про приватизацію земельних ділянок" передано ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площе 0,2876 га для ведення селянського господарства на території АДРЕСА_1 .
Рішенням 18 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 549 від 19 січня 2006 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян на території Нещерівської сільської ради" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянки ОСОБА_2 на території Нещерівської сільської ради на АДРЕСА_1, загальною площею 0,287 га.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 647317, виданий 01 лютого 2007 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1106, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223186200:03:012:0001.
Надалі ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 3709 від 15 березня 2007 року.
ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:03:012:0001 серії ЯЕ № 611239 від 23 травня 2007 року.
За витягом із Державного земельного кадастру ОСОБА_1 є власником земельної ділянки.
Враховуючи, що земельну ділянку відведено у приватну власність із порушенням земельного та лісового законодавства прокурор в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП "Київське лісове господарство" просив суд:
визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його;
визнати недійсними рішення 15 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 464 від 05 грудня 2005 року "Про приватизацію земельних ділянок" та рішення 18 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 549 від 19 січня 2006 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян на території Нещерівської сільської ради";
витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП "Київське лісове господарства" земельну ділянку, площею 0,2879 га з кадастровим номером 3223186200:03:012:0001.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня
2020 року позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави задоволено.
Визнано поважними причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновлено прокурору строки позовної давності.
Визнано рішення 15 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 464 від 05 грудня 2005 року "Про приватизацію земельних ділянок" та рішення 18 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 549 від 19 січня 2006 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян на території Нещерівської сільської ради" недійсним.
Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП "Київське лісове господарство" земельну ділянку площею 0,2879 га з кадастровим номером 3223186200:03:012:0001, яка розташована у с. Нещерів Обухівського району Київської області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем надано належні докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду та перебувала у користуванні Обухівського лісництва ДП "Київське лісове господарство", була неправомірно вилучена з користування та розподілена фізичним особам, без зміни цільового призначення в установленому законом порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року в частині визнання незаконними рішень Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 464 від 05 грудня 2005 року та № 549 від 19 січня 2006 року скасовано, а позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду.
У решті рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги прокурора в інтересах державного підприємства не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справи у частині таких вимог.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними рішень Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 464 від 05 грудня 2005 "Про приватизацію земельних ділянок" та № 549 від 19 січня 2006 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки громадян на території Нещерівської сільської ради", слід залишити без розгляду, оскільки позов від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Разом із тим, апеляційний суд вважав, що в іншій частині судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку. Під час вирішення справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки, яка вибула із законного володіння держави неправомірним шляхом, на користь ДП "Київське лісове господарство".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову прокурору в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині судові рішення заявницею не оскаржуються, а тому касаційному перегляду не підлягають.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення у справі ухвалено без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 914/801/17, від 14 червня 2018 року у справі № 911/2168/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 372/1688/17-ц, № 448/764/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 30 вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 03 червня 2020 року у справі № 291/188/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 26 жовтня 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 15 грудня 2021 року у справі № 369/6601/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця вказує на те, що оскільки позовні вимоги в інтересах ДП "Київське лісове господарство" підлягають залишенню без розгляду, то не зрозуміло з яких підстав задоволено позовні вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки на користь ДП "Київське лісове господарство".
Разом із тим, заявник вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для поновлення прокурору строку позовної давності, враховуючи те, що ДП "Київське лісове господарство" було обізнано про порушення своїх прав ще у 2014 році, про що свідчить постанова в.о. прокурора Обухівського району Київської області про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 10 жовтня 2014 року.
Вказаний доказ судами не взятий до уваги, а тому заявниця вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Провадження у суді касаційної інстанції
09 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
14 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 у касаційному провадженні № 61-7037св22 09 серпня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Справу розподілено судді-доповідачу Сердюку В. В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Ігнатенко В. М., Петров Є. В., Пророк В. В.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням 15 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 464 від 05 грудня 2005 року "Про приватизацію земельних ділянок" передано ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,2876 га, для ведення селянського господарства на території АДРЕСА_1 .
Рішенням 18 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 549 від 19 січня 2006 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян на території Нещерівської сільської ради" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку громадянки ОСОБА_2 на території Нещерівської сільської ради на АДРЕСА_1, загальною площею 0,2876 га.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 647317, виданий 01 лютого 2007 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1106, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223186200:03:012:0001.
На підставі договору купівлі-продажу № 3709 від 15 березня 2007 року ОСОБА_2 відчужила право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:03:012:0001 серії ЯЕ № 611239 від 23 травня 2007 року. Згідно з витягом із Державного земельного кадастру ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки.
Відповідно до листа ДП "Київське лісове господарство" № 02-02/9 від 08 січня 2019 року встановлено, що земельна ділянка з кадастром номером 3223186200:03:012:0001 відведена у приватну власність за рахунок земель лісогосподарського призначення (квартал 57, виділи 9, 19, 28 Обухівського лісництва). Вказана земельна ділянка обліковується за ДП "Київське лісове господарство" з 2003 року, що підтверджується Планшетом лісовпорядкування № 3, витягом з плану лісонасаджень Обухівського лісництва Виробничої частини ДЛОГ "Київліс" (лісовпорядкування 2003 року) та витягом з Проекту організації та розвитку лісового господарства Виробничої частини ДЛОГ "Київліс", проектом другої лісовпорядної наради від 14 квітня 2005 року.
Згідно з листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" № 96 від 19 лютого 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:03:012:0001 накладається на квартал 57 виділ 9, 28 Обухівського лісництва ДП "Київське лісове господарство", що підтверджується фрагментом з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу № 57 Обухівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2003 року.
Встановлено, що на момент прийняття рішення 15 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 464 від 05 грудня 2005 року та рішення 18 сесії 4 скликання Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області № 549 від 19 січня 2006 року цільове призначення земельної ділянки було визначено як землі лісового фонду.
Відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-48/1277 від 30 травня 2018 року управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:03:012:0001.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено перш за все Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру".
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" (зараз і надалі - в редакції, яка діяла на момент звернення з позовом до суду) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший, другий частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.