Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 640/364/19
провадження № 61-12248св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Київського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2020 року в складі судді Бородіної Н. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І. О., ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування державної реєстрації права власності, визнання іпотеки припиненою та зняття заборони на відчуження майна.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що 14 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту №820/3-27/21/04-7/260, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 120 000,00 грн, а останній зобов`язався повернути його, зі сплатою відсотків. Кінцевим строком погашення кредиту визначено 10 листопада 2014 року.
14 листопада 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (у подальшому змінила прізвище на ОСОБА_6 ) укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
09 лютого 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк", як правонаступником АКБ СР "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов`язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором від 14 листопада 2007 року № 820/3-27/21/04-7/260.
10 лютого 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 820-/3-27/21/02-7/505 від 14 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О., зареєстрований у реєстрі за № 339.
25 лютого 2016 року на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І. О. за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначені такі документи: іпотечний договір № 820-/3-27/21/02-7/505 від 14 листопада 2007 року, договір про відступлення права вимоги від 10 травня 2015 року, три вимоги про виконання порушеного зобов`язання від 22 лютого 2015 року, три рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення та чеки.
З проведеною реєстрацією права власності позивачка не погоджується, оскільки нею не отримано письмової вимоги про виконання порушеного зобов`язання за договором кредиту; на момент укладання договору іпотеки в Законі України "Про іпотеку" були відсутні положення, які передбачали задоволення вимог іпотекодержателя на підставі застереження в договорі; на час проведення оспорюваної реєстрації була відсутня оцінка іпотечної квартири; також на момент проведення державної реєстрації спливли строки позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок чого договір іпотеки є недійсним.
Враховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила:
визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, проведену на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором № 820/3-27/21/02-7/505 від 14 листопада 2007 року та договором від 10 лютого 2015 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором № № 820/3-27/21/02-7/505 від 14 листопада 2007 року;
зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що реєстрація за ОСОБА_2 права власності на іпотечну квартиру проведена з дотриманням положень Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про іпотеку".
ОСОБА_2, як добросовісний іпотекодержатель, надіслав вимоги позичальнику ОСОБА_4 та іпотекодавцям - ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які вони отримали 27 лютого та 02 березня 2015 року. Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 (іпотекодавець) померла ІНФОРМАЦІЯ_1, проте її дочка ОСОБА_7, яка отримала за неї вимогу, не повідомила іпотекодержателя про такі обставини, тобто діяла недобросовісно.
На момент реєстрації за ОСОБА_2 права власності на іпотечну квартиру була відсутня оцінка предмета іпотеки суб`єкта оціночної діяльності. Водночас закон не передбачає відмови в реєстрації за іпотекодавцем іпотечного майна за відсутності оцінки, а лише встановлює, що іпотекодержатель набуває права власності на майно за встановленою вартістю. Іпотекодавець має право на відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром заборгованості.
Тобто належним способом захисту прав іпотекодавця, в разі наявності порушення його прав, є стягнення 90 відсотків перевищення вартості предмета іпотеки над розміром заборгованості, а не скасування державної реєстрації права власності на майно за іпотекодержателем.
Проте суду не надано доказів перевищення заборгованості за договором кредиту над вартістю квартири, яка є предметом іпотеки, а є лише припущенням позивача, тоді як судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
На момент проведення державної реєстрації права власності на іпотечну квартиру за ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки не сплив. Разом із тим, сплив такого строку не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки така підстава не передбачена законом.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
08 грудня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказану позовну вимогу.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував:
- статтю 37 Закону України "Про іпотеку" без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16 та постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2102/17, від 11 червня 2020 року у справі № 914/953/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 921/353/19;
- статтю 1281 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц;
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 14 листопада 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту №820/3-27/21/04-7/260, за умовами якого банк надав кредит в сумі 120 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти, зі сплатою відсотків. Кінцевий термін погашення кредиту 10 листопада 2014 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_7 укладений договір іпотеки № 820/3-27/21/02-7/505, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
09 лютого 2015 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, за яким ОСОБА_2 зобов`язався перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та процентів за договором кредиту № 820/3-27/21/04-7/260 від 14 листопада 2007 року.
10 лютого 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк", як правонаступником АКБ СР "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 820-/3-27/21/02-7/505 від 14 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. А., зареєстрований у реєстрі за № 339.
25 лютого 2016 року на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І. О. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Підставою виникнення права власності вказано такі документи: іпотечний договір № 820-/3-27/21/02-7/505 від 14 листопада 2007 року, договір про відступлення права вимоги від 10 травня 2015 року, три вимоги про виконання порушеного зобов`язання від 22 лютого 2015 року, три рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення та чеки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховним Судом переглядаються судові рішення в частині вирішення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині судові рішення не оскаржуються заявницею.
Звертаючись до суду з позовною вимогою про скасування державної реєстрації права власності, проведеної на підставі договору іпотеки, ОСОБА_1 посилалася на те, що іпотечний договір не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, іпотекодержатель не надіслав на її ім`я письмову вимогу про усунення порушення та на час проведення оспорюваної реєстрації була відсутня оцінка іпотечної квартири.
Враховуючи, що на час вирішення справи спірне майно не було відчужене ОСОБА_2 іншій особі, то звернення до суду з позовом про визнання незаконної та скасування відповідної державної реєстрації права власності є належним способом захисту порушених прав позивача, оскільки у випадку задоволення вимог буде відновлено становище, яке існувало до порушення.
Подібні за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку").
За приписами частини першої статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді.
З унесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.