ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
Провадження № 13-47зво22
Судова справа № 208/712/19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_18,
представника Офісу Генерального прокурора ОСОБА_19,
представника Міністерства юстиції України ОСОБА_20
розглянула заяву захисника ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_22 про перегляд постанов Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року та Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року про притягнення ОСОБА_22 до адміністративної відповідальності з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом і
ВСТАНОВИЛА:
Зміст судових рішень
1. За постановоюЗаводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року ОСОБА_22 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
2. Як установлено судом, ОСОБА_22 вчинив адміністративне правопорушення за таких обставин. 26 січня 2019 року у місті Кам`янському Дніпропетровської області заявник з ознаками наркотичного сп`яніння керував автомобілем. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку у закладі охорони здоров`я водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
3. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення Європейського суду з прав людини
4. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні від 6 жовтня 2022 року (заява № 13063/18) у справі "Бантиш та інші проти України" констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція, ЄКПЛ) у зв`язку з небезсторонністю суду з огляду на відсутність сторони обвинувачення під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_22 до адміністративної відповідальності.
Цим же рішенням ЄСПЛ присудив заявнику відшкодування моральної шкоди, а також компенсацію судових та інших витрат у сумі 900 євро.
Заява про перегляд судового рішення
5. У заяві про перегляд судових рішень захисник ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_22 порушує питання про їх скасування і закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції, яке, з огляду на висновки міжнародної судової установи, полягало у небезсторонності суду й фактичному перебиранні ним на себе функції сторони обвинувачення.
Позиції осіб, які беруть участь у розгляді справи
6. ОСОБА_22 і його захисник ОСОБА_21, належним чином сповіщені про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися. Захисник надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути заяву про перегляд судових рішень без його участі та без участі ОСОБА_22 . Згідно з частиною п`ятою статті 2978 КУпАП неприбуття осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи для участі в судовому засіданні, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
7. Велика Палата дослідила обставини справи, заслухала пояснення представників Офісу Генерального прокурора і Міністерства юстиції України з питання застосування норм права щодо повноважень прокурора під час судового розгляду справ про адміністративні правопорушення у контексті рішення Європейського суду з прав людини щодо ОСОБА_22, обговорила наведені у заяві доводи і дійшла висновків про таке.
8. Згідно з частиною другою статті 2971 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судом справи про адміністративне правопорушення. У такому разі відповідно до положень частини першої статті 2978 КУпАП справа переглядається у порядку виключного провадження Великою Палатою.
9. Держава Україна відповідно до статті 1 Конвенції зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цього джерела міжнародного права, а згідно зі статтею 46 ЄКПЛ - виконувати остаточне рішення Суду, в якому вона є стороною.
10. Главою 3 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV) передбачено, що констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконане шляхом виплати компенсації, вжиття заходів індивідуального та/або загального характеру. Згідно зі статтею 10 цього Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції та протоколів до неї; б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.
11. Комітет Міністрів Ради Європи у Рекомендації державам-членам від 19 січня 2000 року № R (2000)2 "Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини" зазначив, що повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосовувати, особливо:
- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;
- коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції; б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
12. Велика Палата у разі повного або часткового задоволення заяви за наслідками розгляду справи наділена повноваженнями (стаття 29710 КУпАП): скасувати постанову (постанови) та закрити провадження у справі; скасувати постанову (постанови) та передати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до суду, який виніс оскаржувану постанову; змінити постанову (постанови). Згідно з частиною третьою цієї статті Велика Палата вправі відмовити у задоволенні заяви.
13. У заяві про перегляд судових рішень захисник просить виконати рішення ЄСПЛ через застосування додаткових заходів індивідуального характеру шляхом скасування постанов судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на констатоване міжнародною судовою установою недотримання судом вимог пункту 1 статті 6 ЄКПЛ через відсутність у процесі сторони обвинувачення. Вирішення даної вимоги потребує оцінки Великою Палатою юридичної природи і наслідків відповідного порушення, зокрема розгляду питання про те, чи лежать в його основі процедурні помилки, які би ставили під серйозний сумнів результат провадження у справі про адміністративне правопорушення і свідчили про невідповідність постанов суду вимогам Конвенції.
14. Пунктом першим статті 6 ЄКПЛ кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відтак безсторонність суду, зміст якої полягає у відсутності упередженості або необ`єктивності, є однією з гарантій, покликаних забезпечити загальну справедливість судового провадження. Дотримання її відповідно до усталеної практики ЄСПЛ встановлюється за двома критеріями: суб`єктивним та об`єктивним.
15. Безсторонність за суб`єктивним критерієм означає, що суддя не виявляв особистої упередженості або зацікавленості у результатах розгляду справи. Особиста безсторонність презюмується доти, доки з урахуванням поведінки та/або особистих переконань конкретного судді не буде доведено протилежного.
16. Об`єктивна безсторонність вимагає забезпечення самим судом, зокрема його персональним складом, достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви в його об`єктивності та неупередженості (рішення у справі "Михайлова проти України" від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 56)).
17. У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, підлягає перевірці наявність або відсутність переконливих фактів, які можуть викликати сумнів у його безсторонності. Це означає, що під час з`ясування питання про існування причин припускати небезсторонність судді вирішальною є не позиція заінтересованої сторони, а обґрунтованість відповідного побоювання. Об`єктивний критерій зазвичай стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження (рішення у справі "Михайлова проти України" від 06 березня 2018 року, заява № 10644/08, пункт 56).
18. Дотримання вищезазначеного критерію покликане продемонструвати безсторонність суду учасникам процесу і суспільству з урахуванням того, що одержати докази необ`єктивності чи упередженості конкретного судді зазвичай досить складно. У цьому відношенні ЄСПЛ неодноразово акцентував увагу на важливості зовнішньої форми судових процедур для сприйняття їх поінформованим та розсудливим стороннім спостерігачем. Іншими словами, правосуддя повинно не тільки чинитися - має бути також видно, що воно чиниться. Навіть видимість є важливою, оскільки йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні викликати у громадськості (рішення у справі "Михайлова проти України" від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 56).
19. За практикою ЄСПЛ у разі проведення усного судового розгляду справи за будь-яким обвинуваченням, яке у розумінні Конвенції вважається "кримінальним", за участю сторони захисту присутність сторони обвинувачення є, "як правило, необхідною для усунення обґрунтованих сумнівів, які можуть виникнути щодо безсторонності суду" (рішення у справах: "Михайлова проти України" від 06 березня 2018 року, заява № 10644/08, пункт 65; "Карєлін проти росії" від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08, пункт 76). Використання Судом словосполучення "як правило" свідчить про те, що необхідність участі сторони обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення, на яку поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ, не має абсолютного й безумовного характеру, а її відсутність не завжди свідчить про порушення судом вимоги безсторонності, яке б автоматично призводило до несправедливості судового провадження й нівелювало його результати.
20. За практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається "кримінальним" (рішення у справах: "Езтюрк проти Німеччини" (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; "Шмауцер проти Австрії" (Schmautzer v.Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява №15523/89; "Маліга проти Франції" (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00).