ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 420/7367/19
адміністративне провадження № К/9901/2367/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №420/7367/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗИНГ" до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 (головуючий суддя Марина П.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 (головуючий суддя Лук`янчук О.В., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.)
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗИНГ" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2019 №0002871414, №0002851414 та №0002861414.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, адміністративний позов задоволено.
Головне управління Державної податкової служби в Одеській області в межах строку на касаційне оскарження звернулось з касаційною скаргою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі №420/7367/19 за касаційною скаргою податкового органу.
До суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу.
Ухвалою суду від 04.09.2023 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 05.09.2023.
У зв`язку з перебуванням судді члена-колегії Юрченко В.П. у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: суддя-доповідач Хохуляк В.В., судді: Олендер І.Я., Ханова Р.Ф.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
Товариство звернулося з позовом до податкового органу про скасування рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість; зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток; збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції.
Позов обґрунтовувало тим, що в Акті перевірки ТОВ "РАЙЗИНГ" відповідач дійшов безпідставного висновку про безтоварність господарських відносин позивача з його контрагентами-постачальниками, які не опосередковуються реальним виконанням операцій. У свою чергу, позивачем під час проведення планового заходу контролю надано контролюючому органу достатньо документів в підтвердження господарських операцій, а висновки перевіряючих щодо протилежного базуються виключно на припущеннях. За твердженнями позивача, Головне управління ДПС в Одеській області, на виконання вимог Порядку проведення органами Державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232, зобов`язане було надіслати до податкових органів за адресою місцезнаходження контрагентів ТОВ "РАЙЗИНГ" запити на проведення зустрічних звірок щодо підтвердження взаємовідносин з позивачем, а не використовувати для висновків податкову інформацію. При цьому, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку при формуванні податкового кредиту та зобов`язань з ПДВ здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків до бюджету, і в подальшому нести негативні наслідки за можливі дії контрагента або через відсутність документального підтвердження сплати податку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Головним управлінням ДПС в Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень позивачем, зафіксованих у висновках Акту перевірки. Згідно висновків судів, позивачем цілком правомірно, у відповідності до ст.198 Податкового кодексу України, віднесено суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних послуг за договорами, укладеними із його контрагентами, до складу податкового кредиту та порушень законодавства, що регулює вказані питання, судом не встановлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідач зазначає про ненадання судами належної правової оцінки обставинам справи у сукупності, недосліджено зібрані у справі докази; вважає, що суди попередніх інстанцій мали б встановити обставини щодо реального змісту операцій між позивачем та контрагентами, з огляду на висновки Акту перевірки; вказує, що судами не взято до уваги посилання відповідача на наявні відкриті кримінальні провадження в яких фігурують контрагенти; відзначає про недостатність трудових ресурсів у контрагентів, недоліки у первинних документах. Крім того, на думку відповідача, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України у відносинах, що характеризуються наданням послуг по супроводженню небезпечних вантажів.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві Товариство зауважує, що суб`єкт владних повноважень протягом розгляду справи не надав суду жодного доказу в обґрунтування своєї позиції, податкової інформації, на яку посилається відповідач, податковий орган не заявив жодного клопотання про витребування, дослідження, огляд доказів, допит свідків, чим недотримано принцип змагальності сторін, не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення. Позивач вважає, що відповідач не мав визначених законом підстав для формування висновків про нереальність господарських операцій з контрагентами лише на підставі податкової інформації та аналізу бази даних АІС. Як відзначає позивач, твердження відповідача про відсутність у контрагентів трудових ресурсів не спростовують фактичне виконання господарських операцій, контролюючим органом в акті перевірки не наведено, які саме ресурси необхідні для надання послуг, а також недоведено зв`язку цього факту з неможливістю виконати зазначені послуги з залученням інших осіб та орендованого майна. Крім іншого, позивач звертає увагу, що податкове законодавство не пов`язує наявність помилки у ІПН контрагента, зазначеному у додатку 5 до декларації з ПДВ, із позбавленням права на податковий кредит у відповідному періоді. Посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішення судів попередніх інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, податковим органом встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з надання послуг з охороною та супроводження вантажів, надання послуг із стаціонарної охорони, списання кредиторської заборгованості. У перевірений період товариством документально оформлено взаємовідносини з постачальниками ТОВ "КРОК-М" (код за ЄДРПОУ 20958082), ТОВ "ГРАНО ЄВРО ГРУП" (код за ЄДРПОУ 38780347), ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" (код за ЄДРПОУ 39958646), ПП "СОЛИДАРНОСТЬ" (код за ЄДРПОУ 40086717), ПП "МАКСІМА-ПРОМ" (код за ЄДРПОУ 40545292), ТОВ "ЛІБОР ПРИВАТ" (код за ЄДРПОУ 40746405), ТОВ "ПРОДЖО" (код за ЄДРПОУ 40822003), ТОВ "ЧЕСТ КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 41017178), TOB "CMAPT IBEHC" (код за ЄДРПОУ 41017838), TOB "КАМЕЛ-ТОРГ" (код за ЄДРПОУ 41129473), TOB "ПРОДО МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ 41381379), TOB "НОВОСТАЙЛ" (код за ЄДРПОУ 41444827), TOB "САЛМОН" (код за ЄДРПОУ 41504974), TOB "ГАЙВАРО" (код за ЄДРПОУ 41583559), TOB "ЛАНЕТ ЛТД" (код за ЄДРПОУ 41583648), ПП "ФАСТ ТРАНС ЛОГІСТИК" (код за ЄДРПОУ 34319491), ПП "КМК ІНВЕСТ" (код за ЄДРПОУ 37238489), ТОВ "АЛЬЯНС КОМПЛЕКТ" (код за ЄДРПОУ 39420351), ПП "ІНКОМ-ТОРГ" (код за ЄДРПОУ 39733811), ТОВ "УКР ВЕБ ПАРТНЕРС" (код за ЄДРПОУ 40088185), ТОВ "ПРОМ ГРАВІС" (код за ЄДРПОУ 40421683), ПП "РЕТАЛ ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 40585707), ПП "ІНКОМ- РЕТАЛ" (код за ЄДРПОУ 40713898), TOB "ІТН КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 40747073), ТОВ "МАТЕРІАЛ ПРО" (код за ЄДРПОУ 40822129), TOB "НОМІ ГРУП" (код за ЄДРПОУ 40824435), ТОВ "КОНКОРДА" (код за ЄДРПОУ 40824498), ПП "ВЕНТА-СОФТ" (код за ЄДРПОУ 41093589), ТОВ "ПРОДО-ЗБУД" (код за ЄДРПОУ 41163336), ТОВ "КИЇВТОРГ РЕСУРС" (код за ЄДРПОУ 41325362), ПП "ПІВДЕНЬ СЕРВІС ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 41355685), ТОВ "НИКПРОДТОРГ" (код за ЄДРПОУ 41388574), ТОВ "СТАТУС ПРО ГРУП" (код за ЄДРПОУ 41422096), TOB "АСЕНСІС" (код за ЄДРПОУ 41485842), ТОВ "БЕНДС" (код за ЄДРПОУ 41500634), ТОВ "ОРІОН ЛІГА" (код за ЄДРПОУ 41501874), ТОВ "ТОТАЛ ДОМІНЕЙШН" (код за ЄДРПОУ 41503489), ТОВ "ЦИКОН ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 41509
Відповідач вказує, що здійснення відповідної діяльності потребує достатньої кількості трудових ресурсів фахівців із спеціальною освітою та кваліфікацією. Однак, згідно Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів (форма Д4) та Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) встановлено, що в постачальників ТОВ "РАЙЗИНГ" відсутні власні або залучені трудові ресурси необхідної спеціальної кваліфікації. Керівники підприємств-контрагентів ТОВ "РАЙЗИНГ" виконували функції складання та підписання звітності, документів (у тому числі первинних), реєстрації податкових накладних, ведення обліку тощо, без нарахування та виплати заробітної плати. Кріт того, аналізом ЄРПН встановлено, що послуги залучення стороннього трудового ресурсу ними не придбавалися.
Також, в Акті перевірки Головне управління ДПС в Одеській області посилається на дані Єдиного реєстру судових рішень щодо наявності кримінальних проваджень, в яких фігурують постачальники ТОВ "РАЙЗИНГ".
З урахуванням вищезазначеного, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що укладені між ТОВ "РАЙЗИНГ" та постачальниками договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, яка становить їх предмет. Фактично постачальниками здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з надання послуг на користь ТОВ "РАЙЗИНГ". При перенесенні ТОВ "РАЙЗИНГ" інформації з неправомірно складених первинних документів щодо придбання послуг від зазначених постачальників, та в подальшому формування собівартості наданих послуг в адресу замовників, до облікових регістрів бухгалтерського обліку порушено вимоги чинного законодавства України.