ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 695/3794/19
провадження № 51-1251 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також у режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
виправданого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 січня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250150000518 (об`єднаному з № 12020250150000126, № 12019250150000626), за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 лютого 2022 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України і виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.
Цим же вироком ОСОБА_9 та ОСОБА_10 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України. Судові рішення щодо цих осіб у касаційному порядку не оскаржені.
Також суд прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат, долі речових доказів та цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 .
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він 22 травня 2020 року близько 10:00, діючи з умислом на заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з ОСОБА_9 і ОСОБА_10, з корисливих мотивів, проник на територію домоволодіння та надалі у будинок на АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належні ОСОБА_11 6 чавунних батарей загальною вартістю 2142,0 грн, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду у зазначеному розмірі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині виправдання ОСОБА_8 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть аргументів прокурора переважно зводиться до того, що місцевий суд не дав належної оцінки зібраним доказам, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 суб`єктивної сторони інкримінованого йому кримінального правопорушення та необґрунтовано виправдав останнього, а також безпідставно виключив із формулювання обвинувачення ОСОБА_9 і ОСОБА_10 щодо крадіжки належного ОСОБА_11 майна посилання на вчинення цього кримінального правопорушення за попередньою змовою з виправданим. Вважає, що місцевий суд не врахував мовчазної згоди ОСОБА_8 на спільне вчинення з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 крадіжки та їх узгоджену, оперативну та послідовну поведінку під час вчинення кримінального правопорушення, що, на думку прокурора, свідчить про обопільність їх умислу. Вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу прокурора, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав, наведених у скарзі.
Виправданий ОСОБА_8 і його захисник ОСОБА_7, а також захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_10, вважали судові рішення законними, а касаційну скаргу прокурора - необґрунтованою.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому доводи прокурора про незгоду з оцінкою окремих доказів, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, за підсумком дослідження яких встановили обставини провадження, під час касаційного перегляду судових рішень не перевіряються.
За результатами розгляду доводів, наведених прокурором у касаційній скарзі, які стосуються передбачених ч. 1 ст. 433 КПК України питань, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам ст. 370 КПК України за критеріями законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Апеляційний суд, переглянувши цей вирок, вмотивовано залишив його без змін, навівши відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України підстави, з яких апеляційні скарги, зокрема і подану прокурором, визнано необґрунтованими.
Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення. Елементами складу кримінального правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Як встановлено положеннями ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.