ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 753/16617/16-к
Провадження № 51 - 2343 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016100020002546 від 10 березня 2016 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кумари Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,
за ст. 187 ч. 4, ст. 263 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року щодо нього.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього майна, крім житла.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 вказано відраховувати з 31 березня 2016 року.
Зараховано ОСОБА_6 в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 31 березня 2016 року до набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, та виправдано його у зв`язку з недоведеністю, що ним вчинено дане кримінальне правопорушення.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_8 за ст. 187 ч. 4, ст. 307 ч. 3 КК України та ОСОБА_9 за ст. 187 ч. 4, ст. 115 ч. 2 п. 6, ст. 307 ч. 3 КК України та кожного з них виправдано за ст. 307 ч. 2, ст. 28 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
За обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9, реалізуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, шляхом розбою, поєднаного із проникненням до житла ОСОБА_10, 09 березня 2016 року близько 06-00 год., пересуваючись на автомобілі ОСОБА_6 марки "OPEL", д.н.з. НОМЕР_1, прибули в мікрорайон "Бортничі" в м. Києві, де оглянувши місцевість, підібрали найбільш зручне місце для зупинки автомобіля перед вчиненням злочину, визначили шляхи підходу та відходу до місця злочину, а саме будинку потерпілої, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_3, а також домовились про підтримання зв`язку за допомогою радіостанцій. При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заздалегідь приготовленим ОСОБА_6 металевим прутом шляхом віджиму вхідних дверей проникли у під`їзд вищевказаного будинку, де безпосередньо визначили місце нападу на потерпілу.
У подальшому на виконання спільного злочинного плану 10 березня 2016 року близько 05 години 30 хвилин ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, достовірно знаючи, що о 06 годині 00 хвилин потерпіла ОСОБА_10 буде виходити з квартири, зустрілись біля магазину "Велика кишеня", що по вул. Вишняківській, 10, у м. Києві, та на автомобілі марки "OPEL", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, направились в мікрорайон "Бортничі" в м. Києві, де зупинили автомобіль поруч з гаражним кооперативом, неподалік будинку АДРЕСА_4 .
Знаходячись на вказаному місці, приблизно о 05 годині 50 хвилин ОСОБА_6, згідно заздалегідь розподілених ролей, передав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підготовлений ним металевий прут для віджиму вхідних дверей у під`їзд, радіостанцію для підтримання зв`язку, балаклави, рукавички, після чого залишився на місці поруч із автомобілем з метою спостереження за навколишньою обстановкою, щоб у разі появи працівників поліції попередити про це інших співучасників злочину, а при необхідності - прибути до квартири потерпілої та надати допомогу ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_10 та заволодінні майном останньої.
У подальшому ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9, виконуючи відведену їм роль у вчиненні злочину, пройшли до будинку АДРЕСА_4, де ОСОБА_9 за допомогою заздалегідь заготовленого металевого прута шляхом віджиму дверної рами відчинив двері 2-го під`їзду будинку АДРЕСА_4 та разом з ОСОБА_8 пройшли на третій поверх під`їзду до квартири АДРЕСА_3, де проживала потерпіла ОСОБА_10 . Достовірно знаючи режим дня та графік роботи потерпілої ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, одягнувши балаклави на обличчя, ставши за дверима сусідньої квартири, чекали, коли ОСОБА_10 вийде з квартири.
Цього ж дня, а саме 10 березня 2016 року близько 06 години 10 хвилин, коли ОСОБА_10 виходила з квартири, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, діючи відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_6, спрямованої на здійснення нападу на ОСОБА_10, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, поєднаного із проникненням до житла, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинили напад на потерпілу, під час якого ОСОБА_9 вийшов за межі домовленості з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо обсягу злочинних дій, заштовхав ОСОБА_10 в середину квартири, долаючи опір останньої, звалив її на підлогу та, реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_10, з корисливих мотивів, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті останньої та бажаючи їх настання, наніс не менше 15 цілеспрямованих ударів своїми руками по голові останньої, в результаті чого спричинив їй тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, внаслідок чого остання померла на місці злочину.
У цей час ОСОБА_8 на виконання відведеної йому ролі, діючи узгоджено з ОСОБА_9 та ОСОБА_6, на виконання злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном у особливо великих розмірах, шляхом розбою, поєднаного із проникненням до житла ОСОБА_10, усуваючи перешкоди, вчинив напад на неповнолітню ОСОБА_11, 2001 р.н., яка вибігла з кімнати в коридор на крик матері, схопив останню руками за шию і закрив рот, не даючи можливості кричати та покликати на допомогу, тим самим виконав дії відповідно до попередньої домовленості, а після цього, погрожуючи неповнолітній ОСОБА_11 насильством, небезпечним для життя та здоров`я, здушуючи руками за шию, змусив її показати, де знаходиться сейф з грошима та відчинити сейф.
Вчинивши насильницькі дії, що виходили за межі домовленості щодо обсягу злочинних дій між співучасниками, які направлені на вбивство ОСОБА_10 з корисливих мотивів, ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_8, який утримував неповнолітню ОСОБА_11, допоміг зв`язати останню та заштовхати до кімнати. Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на виконання спільного з ОСОБА_6 злочинного плану заволоділи майном ОСОБА_10 загальною вартістю 222 588 грн., що є великим розміром. В подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернулися до автомобіля марки "OPEL", д.н.з. НОМЕР_1, в якому на них чекав ОСОБА_6, після чого, заволодівши майном ОСОБА_10, з місця злочину зникли. Від`їхавши на автомобілі на значну відстань, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 викрадене майно розділили.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_6 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 задоволено частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову змінено.
Зменшено суми, які підлягають стягненню з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 : солідарно на користь законного представника ОСОБА_13, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_14, солідарно на користь законного представника ОСОБА_13, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_13, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та солідарно на користь ОСОБА_15 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди з 69 461 гривні 13 копійок до 67 461 гривні 13 копійок за кожним із зазначених стягнень. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо залишення без зміни вироку суду першої інстанції в частині визнання його винним та засудження за ст. 187 ч. 4 КК України і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції в цій частині, а в решті залишити вирок без зміни. Вважає, що судами обох інстанцій не дотримано стандарту доведення поза розумним сумнівом, а сукупність доказів його обвинувачення і встановлених судами обох інстанцій обставин не підтверджують його причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України не спростував доводів апеляційних скарг сторони захисту ОСОБА_6, які стосувалися наявних у вказаному кримінальному провадженні неузгодженостей та не навів в ухвалі підстав, з яких апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника залишені без задоволення.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні вважали касаційну скаргу обґрунтованою і просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Відповідно до положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7, не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6, оскаржили його в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, подавши апеляційні скарги.
У своїх апеляційних скаргах засуджений та захисник, вважаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 незаконним і необґрунтованим, а його висновки такими, що ґрунтуються на припущеннях та сумнівних доказах, які, на думку сторони захисту, не відповідають дійсним обставинам справи і зібраним у справі доказам, заперечували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та зазначали, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, є недоведеною поза розумним сумнівом. В обґрунтування такої позиції засуджений та захисник вказували на те, що представник державного обвинувачення не надав суду жодного прямого чи непрямого доказу на підтвердження вини ОСОБА_6, оскільки ніхто, крім обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, не зазначив про те, що ОСОБА_6 вчиняв щось протиправне відносно потерпілої ОСОБА_10, а показання цих обвинувачених, на думку ОСОБА_6 і захисника, повністю спростовуються іншими доказами у справі.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційних скарг засудженого ОСОБА_6, його захисника ОСОБА_7, належним чином перевірив викладені у них доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, апеляційний суд зазначив, що він відповідає встановленим судом першої інстанції обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими судом першої інстанції доказами.
В обґрунтування такого висновку та, спростовуючи доводи апеляційних скарг засудженого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_7, апеляційний суд врахував зокрема показання обвинуваченого ОСОБА_8, який повідомив, що знайомий з ОСОБА_6 ще з 2015 року та вказав на обставини їх знайомства у готелі " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", де базувався батальйон " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", в якому на той час служив ОСОБА_6 . Також він повідомив, що 08 березня 2016 року йому зателефонував ОСОБА_6 і сказав, що 09 березня 2016 року вранці буде в м. Києві по справах і є тема, яку необхідно обговорити. Вони домовились про зустріч втрьох на вул. Вишняківській в м. Києві - ОСОБА_6, він і ОСОБА_9 . ОСОБА_6 приїхав рано вранці, вони з ОСОБА_9 спустились до нього та сіли в машину. ОСОБА_6 сказав, що є одне місце, де стоїть сейф, який потрібно забрати, на що вони погодились через скрутне матеріальне становище, проте домовленості та умислу на вбивство ОСОБА_10 у нього не було і перед вчиненням злочину він разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_6 обговорював лише здійснення нападу на потерпілу з проникненням у житло. Після цього вони поїхали до місця злочину, де ОСОБА_6 висадив його і ОСОБА_9 біля будинку, і вони за допомогою металевого прута відчинили двері та зайшли в під`їзд, а потім повернулись в автомобіль. ОСОБА_6 сказав, що там є жінка, яку по плану ОСОБА_9 як більший по комплекції повинен був тримати, а він, ОСОБА_8, мав знайти сейф з матеріальними цінностями. ОСОБА_6 у цей час, знаходячись за кермом свого автомобіля "Opel" темного кольору з номерами регіону Миколаївської області, мав слідкувати за обстановкою поряд з будинком, прикривати шляхи відходу після вчинення злочину, а потім забрати їх на автомобілі з сейфом та покинути місце злочину. Зі слів ОСОБА_6 про сейф він дізнався від свого друга, брат якого працює у цієї жінки. Крім зазначеного, ОСОБА_8 повідомив суду послідовно та деталізовано обставини, за яких 10 березня 2016 року він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_9 скоїли розбійний напад на вказану жінку та її доньку, в результаті якого викрали майно, а ОСОБА_9 сказав, що у нього таке враження, що він вбив жінку. Потім вони якимось чином опинилися на пустирі, де ОСОБА_6 з ОСОБА_9 зламали викрадений сейф, дістали з нього гроші та золотий злиток і взяли прикраси з шкатулки. Спочатку шкатулку та сейф, в якому залишились документи, викинули на пустирі, після чого ОСОБА_6 повіз їх на вул. Вишняківську. Також вони викинули брудні речі. Він і ОСОБА_9 забрали собі золотий злиток, а ОСОБА_6 забрав прикраси та повідомив, що реалізує їх, гроші поділили порівну. Через 3-4 години він і ОСОБА_9 повернулись на пустир та забрали з сейфу документи.