1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 334/8225/21

провадження № 51-2515км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Запорізького апеляційного суду від 9 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082050001389, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.

Згідно з вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК (незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу), за обставин детально викладених у вироку.

Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК на строк 3 роки без конфіскації майна. В решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що апеляційний суд безпідставно врахував кількість епізодів, що стало підставою для призначення засудженому покарання у виді реального позбавлення волі, оскільки відповідно до зміненого обвинувального акту, всі епізоди злочинної діяльності ОСОБА_7 були кваліфіковані як один злочин. На думку захисника, висновок апеляційного суду про неможливість виправлення засудженого без відбування реального покарання є помилковим, оскільки з урахуванням обставин справи та особи винного наявні всі підстави для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 307 КК захисником не оспорюється, а тому згідно зі ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє законності та обґрунтованості судового рішення в цій частині.

Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують

За змістом ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахував предмет посягання, характер діяння, спосіб, місце та час скоєння злочину, форму, вид і ступень провини, мотиви і мету злочину, обставини, що характеризують поведінку винного до скоєння злочину, обставини, безпосередньо пов`язані із вчиненням злочину Також судом враховано особу засудженого, його вік, сімейний стан, стан здоров`я, спосіб життя, те, що останній раніше не судимий, на обліку психіатра, нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований, на утриманні знаходиться мати-інвалід 1-ї групи. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнав щире каяття. Обставин, що його обтяжують судом не встановлено.

Врахувавши наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК без конфіскації майна.

Ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК.


................
Перейти до повного тексту