Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 569/3802/20
провадження № 61-4690св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2014 року шлюб між нею та відповідачем, який було укладено 26 серпня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1187, розірвано. Малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено проживати з нею та стягнуто на її користь з відповідача аліменти на утримання дітей.
Позивач зазначала, що відповідач після розлучення не цікавиться дітьми, не приймає участі в їх вихованні, аліменти сплачує не регулярно та не у повному обсязі, має заборгованість зі сплати аліментів. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, матеріально їх не утримує, не турбується про їх життя, здоров`я, тому вважала за необхідне позбавити його батьківських прав щодо дітей.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2022 року, з урахуванням ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2022 року заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2022 року задоволено.
Скасовано заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2022 року та призначено справу до судового розгляду.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення районного суду мотивовано тим, що ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків має місце, оскільки він не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітям, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу ( молодший син в судовому засіданні повідомив, що взагалі не знає ОСОБА_2, що він до нього жодного разу не приходив і він його не бачив); не створює умов для отримання ними освіти.
При вирішенні спору судом враховано положення Конвенції про права дитини, відповідно до якої у такій категорії справ першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому зазначено, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Суд вважав, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам дітей, оскільки діти тривалий час проживають та виховуються у стійкому сімейному середовищі матері та вітчима, якими створені належні умови для фізичного та духовного розвитку дітей. У матеріалах справи відсутні докази того, що протягом тривалого неодноразового розгляду справи у суді (понад два роки), ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків змінилось.
Судом першої інстанції враховано висновок виконавчого комітету Рівненської міської ради як органу опіки та піклування від 20 січня 2022 року № 08-95, у якому зазначено, що ОСОБА_1 у лютому 2019 року зверталася до Рівненського міського суду з позовною заявою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей та вказувала, що після розірвання шлюбу ОСОБА_5 не цікавиться ні донькою, ні сином, не бере участі у їх вихованні. Ще до розлучення ОСОБА_2 зі своїми батьками виселили її з малолітніми дітьми на вулицю з квартири АДРЕСА_1 . Згодом дід ОСОБА_6 пред`явив позов до суду про визнання його невістки ОСОБА_5 та малолітніх онуків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житлом за адресою: АДРЕСА_2 і зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою (справа № 569/6219/16). Позов було задоволено повністю, рішення суду набрало законної сили 18 жовтня 2016 року. ОСОБА_2 надав службі у справах дітей письмове пояснення, в якому вказав, що не буде заперечувати проти позбавлення його батьківських прав у разі, якщо ОСОБА_1 відмовиться від усіх фінансових вимог щодо нього, які утворилися через несвоєчасну виплату аліментів на дітей. Пізніше він повідомив, що мати дітей не бажає іти на компроміс, тому він відмовляється від попереднього свого пояснення. Малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з матір`ю, вітчимом та меншою сестрою проживають за адресою: АДРЕСА_3 . За місцем проживання створені належні умови для виховання і розвитку дітей. Зазначеним висновком виконавчого комітету Рівненської міської ради як органу опіки та піклування від 20 січня 2022 року № 08-95 комісія прийняла рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Районний суд взяв до уваги, що ОСОБА_2 звертався до Рівненського міського суду з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак ухвалою Рівненського міського суду від 07 грудня 2020 року у справі № 569/4963/19 його позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з його неодноразовою неявкою до суду. Вказана ухвала суду в апеляційному порядку ОСОБА_2 не оскаржена та вступила в законну силу.
Крім того, наявну заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей районний суд розцінив як одну із складових ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків у сукупності з іншими складовими.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районним судом правильно враховано, що звернення ОСОБА_2 у лютому 2019 року до Рівненського міського суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та залишення 24 жовтня 2019 року позовної заяви без розгляду за ініціативою позивачки слід розцінювати як превентивний захід впливу, який дозволяв відповідачу передбачати настання негативних наслідків у разі неналежного виконання батьківських обов`язків та проявити прагнення для налагодження стосунків з дітьми.
Проте ОСОБА_2 не довів прагнення здійснювати належне піклування за дітьми, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дітей.
Апеляційний суд вважав, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.
Суд апеляційної інстанції вважав, що районний суд правильно врахував висновки виконавчого комітету Рівненської міської ради як органу опіки та піклування від 20 січня 2022 року № 08-95 щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому судом першої інстанції правильно застосовано положення Конвенції про права дитини щодо забезпечення якнайкращих інтересів дітей.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 09 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги показання позивача, її матері і дітей, останні висновки органу опіки і піклування. Проте вважає, що діти давали показання під тиском, а мати позивача є зацікавленою особою, тому такі показання не підтверджують позов та не можуть бути доказами.
При цьому зазначає, що любить дітей і піклується про них, проте позивач створює йому перешкоди у спілкуванні з ними.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а та постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16 березня 2007 року, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24 березня 2012 року (том 1, а. с. 5, 6).
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 26 серпня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1187, розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду від 08 квітня 2014 року у справі № 569/2776/14-ц.
Малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено на проживання з матір`ю.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі по 500 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 24 лютого 2014 року і до повноліття дітей (том 1, а. с. 2, 3).
Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав від 20 січня 2022 року № 08-95 комісія, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітньої дитини, керуючись статтями 19, 164 СК України, прийняла рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У висновку органу опіки та піклування від 20 січня 2022 року № 08-95 зазначено, що ОСОБА_2 надав службі у справах дітей письмове пояснення, в якому вказав, що не буде заперечувати проти позбавлення його батьківських прав у разі, якщо ОСОБА_1 відмовиться від усіх фінансових вимог щодо нього, які утворилися через несвоєчасну виплату аліментів на дітей. Пізніше він повідомив, що мати дітей не бажає йти на компроміс, тому він відмовляється від попереднього свого пояснення.
У цьому висновку вказано, що ОСОБА_5 участі у шкільному житті дітей не приймає.
Самі діти вважають своїм батьком ОСОБА_5 та не виявляють бажання бачитись з відповідачем.
Окрім того, донька ОСОБА_3 сама висловила бажання про позбавлення тата батьківських прав стосовно неї.
Разом з тим ОСОБА_2 вказує, що не брав участі у вихованні дітей, бо йому перешкоджали бачитися з дітьми (том 1, а. с. 42-44).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права