Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 357/4385/15-ц
провадження № 61-11082 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Автокразбанк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвис";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єлманової Вікторії Анатоліївни на постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" (далі - ПАТ "Автокразбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Альвис" (далі - ТОВ "Альвис") про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 26 лютого 2014 року між ПАТ "Автокразбанк" та ТОВ "Альвис" було укладено кредитний договір № 01-К, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 40 300 000 грн на строк до 20 лютого 2017 року.
У той же день для забезпечення виконання кредитних зобов`язань між банком, позичальником та ОСОБА_1 як поручителем було укладено договір поруки № 01-К/П, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором.
Банк належним чином виконав свої зобов`язання та надав кредитні кошти, однак ТОВ "Альвис" порушило взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не повернуло суму наданого кредиту та не сплатило суму нарахованих відсотків, у зв`язку з чим станом на 25 лютого 2015 року утворилася заборгованість ТОВ "Альвис" за кредитним договором у розмірі 47 525 902,08 грн, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 40 300 000 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 0 (нуль) грн, поточні проценти за кредитом - 483 600 грн, прострочені проценти за кредитом - 5 561 400 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів - 599 719,21 грн, три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів - 56 476,87 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів - 524 706 грн.
Ураховуючи викладене, ПАТ "Автокразбанк" просило суд стягнути на його користь солідарно з ТОВ "Альвис" та ОСОБА_1 вищевказану заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 47 525 902,08 грн, а також понесені банком судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2015 року у складі судді Буцмак Ю. Є. позов ПАТ "Автокразбанк" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Альвис" на користь ПАТ "Автокразбанк" заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2014 року № 01-К у розмірі 47 525 902,08 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином зобов`язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позичальник має нести цивільно-правову відповідальність. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України та часткового задоволення позовних вимог банку, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання по кредитному договору не пред`явив до поручителя вимогу про виконання зобов`язання позичальника ТОВ "Альвис".
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Автокразбанк" задоволено, заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Альвис" на користь ПАТ "Автокразбанк" заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2014 року № 01-К у розмірі 47 525 902,08 грн, з яких: строкова заборгованість за кредитом у розмірі 40 300 000 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 0 (нуль) грн, поточні проценти за кредитом у розмірі 483 600 грн, прострочені проценти за кредитом у розмірі 5 561 400 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 599 719,21 грн, три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 56 476,87 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 524 706 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, останній має нести цивільно-правову відповідальність, а поручитель має нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов`язань. Разом з цим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України.
Не погодившись з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року у частині вирішення позовних вимог ПАТ "Автокразбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у жовтні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 оскаржила їх в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року у частині позовних вимог ПАТ "Автокразбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Справу у вказаній частині передано на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що всі судові виклики, які направлялися судом апеляційної інстанції на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), повернулися до суду із поштового відділення з відміткою "за закінчення терміну зберігання", що не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року справу прийнято до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У листопаді 2019 року, посилаючись на положення статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про залучення її до участі у справі правонаступником ПАТ "Автокразбанк".
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено. Залучено до участі у справі ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" правонаступником позивача - ПАТ "Автокразбанк".
Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Автокразбанк" задоволено. Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, наступного змісту. Позов ПАТ "Автокразбанк" до ОСОБА_1, ТОВ "Альвис" про стягнення заборгованості, задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Альвис" на користь ПАТ "Автокразбанк" заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2014 року № 01-К у розмірі 47 525 902,08 грн. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 5 481 грн. Стягнути з ТОВ "Альвис" в дохід держави судовий збір у сумі 3 654 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк виконання основного зобов`язання на час звернення позивача до суду з позовом не настав, у зв`язку з чим порука не може вважатися припиненою. Тому наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 47 525 902,08 грн. З метою встановлення факту підписання чи не підписання ОСОБА_1 договору поруки від 26 лютого 2014 року № 01-К/П апеляційним судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, однак висновок експертів від 20 квітня 2021 року за результатами проведення зазначеної експертизи не підтверджує доводів ОСОБА_1 про те, що він не підписував вказаний договір поруки, а інших доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять. Крім того, відповідно до статті 204 ЦК України договір поруки від 26 лютого 2014 року № 01-К/П є правомірним, так як він відповідає вимогам законодавства, чинного на час його укладення, і він не визнаний судом недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єлманова В. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд неправильно застосував частину четверту статті 559 ЦК України та застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 29 січня 2014 року у справі № 6-155цс13, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А. від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаної з вагітністю і пологами, призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року матеріали справи № 357/4385/15-ц передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Сакара Н. Ю., Білоконь О. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що умовами кредитного договору від 26 лютого 2014 року № 01-К передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів, і згідно з наданим банком розрахунком заборгованість виникла 01 травня 2014 року, а з позовом до суду ПАТ "Автокразбанк" звернулося 10 березня 2015 року, внаслідок чого строк виконання основного зобов`язання було змінено. За таких обставин, оскільки договором поруки від 26 лютого 2014 року № 01-К/П не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, і банк не пред`явив вимоги до поручителя протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, то порука припинилася в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України. Крім того, апеляційний суд не дослідив належним чином доказів заміни кредитора у зобов`язанні, не врахував, що ПАТ "Автокразбанк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" не виконали вимог частини другої статті 516 ЦК України та пункту 3.4 укладеного між ними договору № 2019/1-К-Ю про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим безпідставно залучив до участі у справі ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" правонаступником позивача - ПАТ "Автокразбанк".
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 лютого 2014 року між ПАТ "Автокразбанк" та ТОВ "Альвис" було укладено кредитний договір № 01-К, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 40 300 000 грн на строк до 20 лютого 2017 року.
Згідно з пунктами 1.1.4, 4.5, 8.2.1 кредитного договору від 26 лютого 2014 року № 01-К ТОВ "Альвис" зобов`язалося сплачувати нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно, до 05 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту із розрахунку 18 процентів річних.
Крім того, з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань 26 лютого 2014 року між ПАТ "Автокразбанк", ТОВ "Альвис" та ОСОБА_1 як поручителем було укладено договір поруки № 01-К/П, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору поруки від 26 лютого 2014 року № 01-К/П цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом 3 років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового позичальника. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване позичальником або поручителем.
Згідно з виписками по особовому рахунку, станом на 25 лютого 2015 року заборгованість ТОВ "Альвис" за кредитним договором складала 47 525 902,08 грн, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 40 300 000 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 0 (нуль) грн, поточні проценти за кредитом - 483 600 грн, прострочені проценти за кредитом - 5 561 400 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів - 599 719,21 грн, три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів - 56 476,87 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів - 524 706 грн
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;