ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 372/702/18
провадження № 61-12754св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 4 червня 2019 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 4 липня 2019 року, прийняті колегією у складі суддів: Кирилюк Г. М., Слюсар Т. А., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_2, після якої залишилося спадкове майно, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,0724 га з кадастровим номером 3223155400:05:048:0023 та земельної ділянки площею 0,0707 га з кадастровим номером 3223155400:04:016:0176.
На час відкриття спадщини разом зі ОСОБА_2 проживали її сини - ОСОБА_3, який є її батьком, та ОСОБА_4 - рідний дядько, а тому у відповідності до частини третьої статті 1268 ЦК України є такими, що прийняли спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Вона у встановлений законодавством строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дядько - ОСОБА_4, спадщину після якого прийняв його син - відповідач у справі ОСОБА_2 шляхом подання до нотаріальної контори відповідної заяви.
Листом Української міської державної нотаріальної контори № 8/01-16 від 10 січня 2018 року повідомлено про неможливість видачі їй відповідного свідоцтва про право на спадщину, оскільки її батьком - ОСОБА_3 був пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини після своєї матері - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і він не проживав разом з нею, тому вважається таким, що спадщину не прийняв.
Зазначала, що її батько був зареєстрований на АДРЕСА_2, проте з 1997 року до 2012 року постійно проживав на АДРЕСА_1, оскільки здійснював догляд за своєю матір`ю, у якої в 2011 році стався інсульт.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на: частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1, частку земельної ділянки площею 0,0724 га з кадастровим номером 3223155400:05:048:0023 та частку земельної ділянки площею 0,0707 га з кадастровим номером 3223155400:04:016:0176.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року, ухваленим у складі судді Зінченко О. М., позов задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1, на частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:048:0023 та частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:04:016:0176.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю - ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, та визнавши за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою, частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:048:0023 та частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:04:016:0176, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 4 червня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 18 червня 2019 року про виправлення описки, рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року скасовано з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що позивач належними і допустимими доказами не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.
Зокрема, суд апеляційної інстанції вказував, що позивачем на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_3 разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 на час відкриття спадщини на АДРЕСА_1 як докази надано сервісну книжку на котел "WЕSTEN" від 21 жовтня 2008 року, копії платіжних квитанцій та копії медичних довідок.
Оцінивши зазначені докази, суд апеляційної інстанції зазначив, що надана сервісна книжка на котел від 21 жовтня 2008 року, в якій в графі "споживач" зазначено ОСОБА_3, не містить інформації про те, що постійним місцем проживання ОСОБА_3 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 - є АДРЕСА_1, а копія накладної від 7 серпня 1995 року, в якій зазначено, що ОСОБА_3 відпущено шифер, та квитанція про прийняття від ОСОБА_3 коштів за шифер 7 серпня 1995 року, не є належними доказами на підтвердження обставин, які мають значення для справи.
Крім того, апеляційним судом зазначено, що під час розгляду справи позивач вказувала на те, що її батько постійно проживав зі ОСОБА_2 з 1997 року, а відтак, копія накладної від 7 серпня 1995 року не має значення при вирішенні цієї справи.
Копія накладної № 32386 про відвантаження ОСОБА_3 товарів на загальну суму 9 087,17 грн від 6 грудня 2018 року не містить жодної інформації щодо предмета доказування, а копії медичних карток ОСОБА_2 № 1615 та № 5310, в яких зазначено, що вона була госпіталізована 7 квітня 2011 року в неврологічне відділення та виписана 20 квітня 2011 року і повторно госпіталізована 8 серпня 2011 року та виписана 18 серпня 2011 року, не підтверджують постійне проживання ОСОБА_3 зі ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
Дослідивши всі зібрані у справі докази у їх взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 4 липня 2019 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Українського А. В. задоволено.
Стягнено зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Апеляційний суд зазначав, що на підтвердження розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, заявником надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги №1-21/06/2018 від 21 червня 2018 року, протокол № 2 погодження обсягу та вартості послуг від 25 березня 2019 року, копію рахунку з оплати № 260301 від 26 березня 2019 року, копію квитанції від 26 березня 2019 року про сплату 4 000 грн, копію рахунку № 60601 від 6 червня 2019 року та копію квитанції від 7 червня 2019 року про сплату 3 000 грн.
Оцінивши зазначені докази, суд апеляційної інстанції вказував на те, що заявником доведено надання йому професійної правничої допомоги адвокатом Українським А. В. в суді апеляційної інстанції, понесені заявником витрати в сумі 7 000 грн є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом послугами, які вимагали значного обсягу юридичної роботи; останні відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, тому дійшов висновку про обґрунтованість заяви і, як наслідок, її задовольнив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила постанову Київського апеляційного суду від 4 червня 2019 року та додаткову постанову цього ж суду від 4 липня 2019 року скасувати і залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанови апеляційного суду є незаконними та необґрунтованими, постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
На думку заявника, апеляційний суд не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційним судом залишено поза увагою те, що за життя ОСОБА_3 не встиг подати заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_2, але фактично прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавцем. Крім того, заявник вказує, що у ОСОБА_3 були і інші обставини, які перешкоджали в установлений законом строк подати відповідну заяву, а саме ОСОБА_3 знаходився в тяжкому емоційному стані у зв`язку з втратою матері, а у подальшому тривалий час хворів та переніс складне оперативне втручання.
Заявник також вважає, що відсутність реєстрації місця проживання її батька за місцем проживання спадкодавця не спростовує його непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням таких обставин.
У касаційній скарзі заявник також посилалася на незаконність додаткової постанови апеляційного суду про стягнення на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, зазначаючи, що заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду 7 червня 2019 року, тобто після ухвалення апеляційним судом судового рішення, що є порушенням норм процесуального права.
Посилаючись на зазначене, просила про задоволення касаційної скарги.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2019 року адвокат ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на безпідставність її доводів. Зазначав, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, зокрема, копії сервісної книжки на котел "WЕSTEN" від 21 жовтня 2008року, копіям платіжних квитанцій та медичних довідок, й ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
У грудні 2019 року ОСОБА_6 направила пояснення на відзив адвоката ОСОБА_2 - Українського А. В., які касаційним судом не враховуються, оскільки подання таких документів на стадії касаційного перегляду справи не передбачено цивільним процесуальним законодавством.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано з Обухівського районного суду Київської області матеріали справи № 372/702/18.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 4 червня 2019 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 4 липня 2019 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, після якої відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0724 га з кадастровим номером 3223155400:05:048:0023 та земельну ділянку площею 0,0707 га з кадастровим номером 3223155400:04:016:0176.
ОСОБА_2 була матір`ю ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звертались.
З довідки виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 25 вересня 2017 року суди встановили, що ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована на АДРЕСА_1 ; за вказаною адресою також був зареєстрований ОСОБА_4 .
З довідки виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 29 червня 2016 року суди встановили, що ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований на АДРЕСА_2 .
5 липня 2016 року ОСОБА_1 подала до Української міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_3 .
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Української міської державної нотаріальної контори з письмовою заявою, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 на таке майно: житловий будинок на АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,1139 га за тією ж адресою, земельну ділянку площею 0,0820 га, яка розташована в урочищі Дамаха у смт. Козин Обухівського району Київської області та земельну ділянку площею 2,7399 га на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
28 квітня 2017 року державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Стороженко О. І. видані свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 на вказане майно.
Також судами встановлено, що 15 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після батька - ОСОБА_4, який постійно проживав та був зареєстрований на АДРЕСА_1 .
5 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори із заявою, в якій просила не видавати ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину до ухвалення судового рішення.
З листа Української міської державної нотаріальної контори № 8/01-16 від 10 січня 2018 року суди встановили, що ОСОБА_3 був пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини після своєї матері - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 не проживав разом зі ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тому відповідно до статті 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину після ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).