ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 1512/3763/2012
провадження № 61-8938св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позов № 1
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
позов № 2
позивач - ОСОБА_4, ОСОБА_4,
відповідач: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3,
зустрічний позов
позивач - ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_9,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_9, в інтересах якого діє адвокат Ягодніков Сергій Юрійович, на постанову Одеського апеляційного суду
від 27 квітня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за об`єднаними позовами
У березні 2004 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, який змінювала, і остаточно уточнивши позовні вимоги у лютому 2009 року, звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, в якому просила визнати недійсним договір дарування, укладений 1 квітня 2005 року ОСОБА_10 та ОСОБА_6, житлового будинку на АДРЕСА_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на
АДРЕСА_1, укладений 21 квітня 2005 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8, стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_4 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Посилалась на те, що уклала з ОСОБА_11 5 вересня 2003 року договір купівлі-продажу земельної ділянки і незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 96%, передала йому 954 000 грн,
еквівалентних 180 000 доларам США, проте продавець від нотаріального укладення договору ухилився.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 березня 2004 року за нею визнано право власності на земельну ділянку та розташований на ній недобудований житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер.
У подальшому рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 8 грудня 2004 року визнано за ОСОБА_7 права власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1442 га, розташовані на
АДРЕСА_1 .
28 січня 2005 року ОСОБА_7 на підставі договору дарування передала вказаний житловий будинок у власність свого чоловіка ОСОБА_6 .
1 квітня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1442 га, розташованих на АДРЕСА_1 .
На думку ОСОБА_7, після смерті ОСОБА_11 його спадкоємці набули не лише право на спадкування його майна, а й обов`язки з виконання умов угоди купівлі-продажу спірного майна.
Зазначала, що з 2004 року вона позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись належним їй на праві власності нерухомим майном, у зв`язку з чим їй завдано моральну шкоду.
У липні 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах малолітнього
ОСОБА_4, який на цей час досяг повноліття, звернулись з остаточно уточненим у березні 2008 року позовом, в якому просили визнати недійсними: розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 943
від 9 липня 2004 року, свідоцтво про право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1, видане 16 липня 2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1 і виданий їй державний акт на право власності на земельну ділянку за цією адресою; визнати недійсними нотаріально посвідчений договір дарування спірного житлового будинку, укладений 21 січня 2005 року ОСОБА_12 та ОСОБА_6, державний акт на право власності на цю земельну ділянку, виданий
ОСОБА_7 ; визнати недійсними укладені 1 квітня 2005 року ОСОБА_12 та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу земельної ділянки і ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - договір купівлі-продажу житлового будинку з визнанням недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_8 ; визнати за ОСОБА_4 і ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_11 право власності по 1/4 частці земельної ділянки площею 0,1442 га та по 1/4 частці житлового будинку на АДРЕСА_1 за кожним з витребуванням на їх користь вказаного майна та вселення ОСОБА_4 і ОСОБА_4 у житловий будинок.
Вказували, що вони є спадкоємцями першої черги після ОСОБА_11, проте за рішеннями, скасованими у подальшому, та укладеними договорами майно перейшло у власність ОСОБА_8, від якої воно має бути витребувано.
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, який на цей час досяг повноліття, звернулась із зустрічним позовом
до ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_1, в якому зазначала, що вона та ОСОБА_3 є відповідно дружиною та сином ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,1442 га та незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 96% на АДРЕСА_1 .
Посилаючись на перешкоди в нотаріальному оформленні спадкових прав через судові рішення про визнання права власності на нерухоме майно за іншими особами та подальше відчуження майна на підставі нотаріально посвідчених договорів, просила визнати недійсними нотаріально посвідчений 21 січня
2005 року ОСОБА_12 та ОСОБА_6 договір дарування житлового будинку на АДРЕСА_1, нотаріально посвідчений 1 квітня 2005 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 договір
купівлі-продажу цього житлового будинку і нотаріально посвідчений 1 квітня 2005 року ОСОБА_12 та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1442 га за цією ж адресою. Просила визнати за нею і за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_14 право власності по 1/4 частці земельної ділянки та по 1/4 частці житлового будинку на АДРЕСА_1 за кожним; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,1442 га та житловий будинок на АДРЕСА_1 ; стягнути з неї ( ОСОБА_2 ) на користь ОСОБА_1 у повернення боргу померлого чоловіка грошові кошти в сумі 795 000 грн, еквівалентних за курсом НБУ станом на 2003 рік
150 000 доларам США.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Справа судами розглядалась неодноразово, у тому числі в касаційному порядку.
Останнім рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2014 року у задоволенні всіх позовів відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 8 травня 2014 року відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 8 травня 2014 року скасовано з ухваленням нового, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено; позов ОСОБА_4 і ОСОБА_4 та позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_11, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, право по 1/4 частці за кожним на земельну ділянку площею 0,1442 га, цільовим призначення якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на
АДРЕСА_1, оформлення та одержання в установленому порядку державних актів на землю.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку
серії ОД № 022681, виданий Одеським міським управлінням земельних ресурсів 2 серпня 2004 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1442 га, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку
серії ОД № 062573, виданий Одеським міським управлінням земельних ресурсів
27 січня 2005 року ОСОБА_12 на цю земельну ділянку.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь
ОСОБА_4 та ОСОБА_4 по 1/4 частці кожному вказаної земельної ділянки.
Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_11, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, право по 1/4 частці за кожним на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 96%, розташований на АДРЕСА_1, що належав спадкодавцю на підставі рішення Київського районного суду
м. Одеси від 3 вересня 2003 року у справі № 2-4860/2003, з правом здачі житлового будинку, господарських будівель і споруд в експлуатацію та отримання документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно.
Визнано недійсним розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 9 липня 2004 року № 943 "Про затвердження державного акта прийняття в експлуатацію житлового будинку на
АДРЕСА_1 громадянкою ОСОБА_1" та свідоцтво про право власності на домоволодіння, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 16 липня 2004 року на підставі цього розпорядження, про належність ОСОБА_1 на праві приватної власності домоволодіння на
АДРЕСА_1, відображеного у технічному паспорті від 21 серпня 2003 року.
Витребувано на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 по 1/4 частці кожному незавершеного будівництвом (готовністю 96%) житлового будинку літ. "А" загальною площею 491,8 кв.м житловою площею 108,0 кв.м на АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_8 та касаційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_4 відхилено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2014 року та додатковим рішенням цього ж суду від 8 травня 2014 року, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_9, у жовтні 2018 року оскаржив вказані рішення суду в апеляційному порядку.
Оскаржуваною постановою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2014 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_9 не вирішувалося, що вважав підставою для закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2021 року представник ОСОБА_9 - адвокат Ягодніков С. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовів.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати рішення суду першої інстанції прийнятим про права ОСОБА_9, оскільки у даній справі вирішувалося питання щодо майна, співвласником якого він є.
Вказує, що ОСОБА_9 з 4 липня 1979 року перебував у шлюбі з ОСОБА_8, за час якого 1 квітня 2005 року подружжя набуло у власність житловий будинок та земельну ділянку, розташовані на АДРЕСА_1 . У даній справі вирішується питання щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Тому рішенням апеляційного суду Одеської області
від 18 червня 2015 року вирішено питання про права ОСОБА_9 як співвласника спірного майна.
Крім того, зазначає, що апеляційний суд Одеської області розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц (провадження № 61-22378св19), про те, що, покладаючись на добросовісність дій другого продавця, відповідач законним шляхом набув своє майно, є добросовісним відповідачем, тому у нього не може бути витребувано майно на підставі статті 388 ЦК України, оскільки в діях позивача наявна воля на передачу майна іншій особі для уникнення звернення стягнення на майно в рахунок кредитних боргів. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною у даному випадку та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Заявник вказує про порушення судом апеляційної інстанції статті 362 ЦПК України, за змістом якої про закриття апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. Прийнявши оскаржуване судове рішення у формі постанови, апеляційний суд, на думку заявника, грубо порушив процесуальне право.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2021 року представник ОСОБА_4 та
ОСОБА_4 - адвокат Свида К. В. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2015 року, яка не є предметом касаційного перегляду. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 6 серпня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ОСОБА_9, в інтересах якого діє адвокат Ягодніков С. Ю., рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року; в частині оскарження ОСОБА_9, в інтересах якого діє адвокат Ягодніков С. Ю., постанови Одеського апеляційного суду
від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду апеляційної інстанції.
Встановлені судом апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 травня 2001 року ОСОБА_13 придбав земельну ділянку площею 877 кв.м, розташовану на АДРЕСА_1 .
Рішенням Одеської міської ради від 13 жовтня 2001 року № 2989-ХХШ "Про затвердження проекту відведення, надання у приватну власністю земельної ділянки площею 0,0564 га та зміну цільового призначення земельної ділянки загальною площею 0,1442 га, розташованої на
АДРЕСА_1, для подальшого використання для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" вилучено із користування ОСОБА_15 земельну ділянку площею 0,0455 га за його згодою, затверджено проект відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,0564 га за цією ж адресою; змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 0,1442 га (0,0564 га за рішенням ради + 0,0877 га за договором купівлі-продажу) для подальшого будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель; зобов`язано ОСОБА_13 замовити оформлення, а управління земельних ресурсів - видати йому державний акт на право приватної власності на землю.
22 листопада 2001 року ОСОБА_13 подав до Одеської міської ради заяву на виготовлення технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1442 га і 22 січня 2002 року отримав дозвіл на виготовлення технічної документації; 1 лютого 2002 року встановлено в натурі межі земельної ділянки та у 2002 році виготовлено технічну документацію для складання державного акта на право приватної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Розпорядженням голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 18 грудня 2001 року № 2832 затверджено проектну документацію
на двоповерховий житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 541,98 кв.м і 14 січня 2002 року надано дозвіл на виконання будівельних робіт власними силами в об`ємі проекту з будівництва житлового будинку за вказаною адресою; термін дії дозволу до 31 грудня 2002 року.
За життя ОСОБА_13 розпочав будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд, проте не завершив його. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 помер, державний акт на право приватної власності на землю за життя не отримав.
Після ОСОБА_13 відкрилась спадщина і за заявою спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_11 (сина спадкодавця) відкрито спадкову справу.
За даними технічної документації, виготовленої КП "Одеське МБТІ та РОН"
від 21 серпня 2003 року, готовність будинку (загальною площею 491,8 кв.м житловою 108 кв.м), незавершеного будівництвом на момент відкриття спадщини, становила 96%.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 3 вересня 2003 року задоволено позов ОСОБА_11, визнано за ним в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_13 право власності на земельну ділянку
площею 0,1442 га та незавершений будівництвом (готовністю 96%) житловий будинок, господарські будівлі та споруди на АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 березня 2004 року
у справі № 2-1813/04 за заявою ОСОБА_2 ОСОБА_11 визнано недієздатним та розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 11 березня 2004 року за № 282 ОСОБА_2 призначено опікуном ОСОБА_11
26 березня 2004 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 як опікуна ОСОБА_11 про визнання дійсним укладеного 5 вересня 2003 року нею та ОСОБА_11 усного договору купівлі-продажу земельної ділянки
площею 0,1442 га та незавершеного будівництвом житлового будинку (готовністю 96%) на АДРЕСА_1, визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно, посилаючись на те, що ОСОБА_11 за розпискою отримав від неї 954 000 грн, що еквівалентно 180 000 доларам США, за відчуження будинку і земельної ділянки.