Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 307/3457/20
провадження № 61-5149св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Нересницька сільська рада Тячівського району Закарпатської області;
третя особа - Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації;
особа, яка подала касаційну скаргу, - заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заявам мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,1502 га, кадастровий номер 2124484800:03:001:0266, що розташована по АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На вказаній земельній ділянці нею було збудовано об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (садибного типу) з вбудованим магазином, загальною площею 559,80 кв. м.
Згідно звіту обстеження технічного стану об`єкт нерухомого майна - житлового будинку (садибного типу) з вбудованим магазином, розташованого по АДРЕСА_1, встановлено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за їх функціональним призначенням, як будівлі змішаного типу, а саме будинку садибного типу з вбудованим магазином. Вартість спірного нерухомого майна складає 816 188 грн.
Вказувала, що право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки будівництво нерухомого майна - будинку (садибного типу) з вбудованим магазином, було вчинено без отримання у встановленому законом порядку дозволу на право проведення будівельних робіт.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (садибного типу) з вбудованим магазином, загальною площею 559,80 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2020 року у складі судді Ніточко В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (садибного типу) з вбудованим магазином, загальною площею 559,80 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано положеннями частини п`ятої статті 376 ЦК України, згідно якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Не погодившись із вказаним рішенням, в порядку, передбаченому частиною першою статті 352 ЦПК України, як особа, яка не брала участі в справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, Тячівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (далі - РДА) оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2020 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин в цій справі, тож рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки держави в особі цього Сектору.
Подавши апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, прокурор не довів наявності в нього права апеляційного оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2020 року, так як повноваження здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд на час подання позовної заяви належали Державній архітектурно-будівельній інспекції України (далі - ДАБІ України, Держархбудінспекція), на час подання прокурором апеляційної скарги - Державній інспекції містобудування України (далі - ДІМ України), а на час розгляду справи апеляційним судом - Державній інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України).
З наведених підстав апеляційний суд закрив апеляційне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки судом було виявлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначеного органу. Апеляційний суд дійшов висновку, що подану прокурором апеляційну скаргу слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
У квітні 2023 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року й направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає порушення норм процесуального права, вказував, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 та у постановах Верховного Суду: від 26 жовтня 2022 року у справі № 308/5527/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 308/360/20, від 19 травня 2021 року у справі № 305/1396/19, від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9892/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 727/9974/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, від 02 червня 2020 року у справі № 910/17792/17, від 30 червня 2021 року у справі № 2-6635/06, від 04 лютого 2021 року у справі № 202/26139/13-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 307/3457/20 із Тячівського районного суду Закарпатської області.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
- неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 131-1 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність" та порушив норми процесуального права;
- порушив принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") та дійшов безпідставного переконання, що у прокурора відсутнє право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про права і обов`язки держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА;
- не врахував, що звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою спрямоване на задоволення порушеного рішенням суду першої інстанції державнозначимого питання дотримання законності у сфері містобудування, землекористування, правомірності набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно фізичною особою. Неправомірне, всупереч встановленого порядку, набуття права власності на самочинне будівництво завдає шкоди інтересам держави;
- проігнорував, що оскаржуючи рішення суду у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення та виконання конституційної функції захисту в суді законних інтересів держави у разі їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- не звернув увагу на те, що наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що позивачем виконано будівельні роботи без отримання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, без проектної документації та без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, що не гарантує безпечності об`єкта та несе потенційну загрозу життю, здоров`ю відвідувачів об`єкту;
- не надав оцінку тому, з метою встановлення наявності підстав для представництва саме прокурором шляхом апеляційного оскарження рішення Тячівського районного суду від 17 грудня 2020 року листом від 27 серпня 2021 року № 07.52-104-2152 вихідний 21 поінформовано Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА про незаконність рішення районного суду та необхідність вирішення питання його оскарження в апеляційному порядку. Натомість, ні станом на день подання апеляційної скарги, ні впродовж судового розгляду скарги жодних процесуальних дій на захист інтересів держави вказаним органом не здійснено, що вказує на неналежність захисту. Викладене свідчить про бездіяльність Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА і наявність для представництва інтересів держави прокурором шляхом апеляційного оскарження;
- помилково не залучений судом до участі у справі Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА, який є уповноваженим державою органом, що здійснює захист інтересів держави у сфері містобудування та архітектури на території Тячівського району, оскільки здійснює повноваження у сфері містобудівної діяльності.
Крім того, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, неправильно визначив статус як третьої особи у справі - Управління Державної архітектурної будівельної інспекції у Закарпатській області, заміненої в ході апеляційного розгляду на правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області. Зважаючи на предмет спору та в силу своїх повноважень вказаний орган мав бути залучений у даній справі у статусі відповідача, а не третьої особи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0, 0684 га, кадастровий номер 2124484800:03:001:0266, що розташована в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а. с. 8).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок (садибного типу) з вбудованим магазином, що розташований в АДРЕСА_1, на земельній ділянці з кадастровим номером 2124484800:03:001:0266, його площа становить 1 019 кв. м, а площа надвірної споруди (дроварня), становить 559, 80 кв. м (а. с. 10-14).
Згідно зі звітом технічного обстеження стану будинку (садибного типу) з вбудованим магазином, розташованого в с. Нересниця, Шеверівське урочище, б/н, Тячівського району Закарпатської області, технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій відповідає вимогам міцності на надійності для подальшої експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, як будівлі змішаного типу, а саме будинку (садибного типу) з вбудованим магазином (а. с. 20-33).
Відповідно до висновку про оцінку майна - будинку (садибного типу) з вбудованим магазином, розташованого в с. Нересниця, Шеверівське урочище, б/н, Тячівського району Закарпатської області, його вартість становить 816 188 грн (а. с. 35).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області "Про присвоєння тимчасової поштової адреси земельній ділянці на території с. Нересниця" від 02 жовтня 2020 року № 77, земельній ділянці з кадастровим номером 2124484800:03:001:0266 присвоєно тимчасову адресу: АДРЕСА_1 (а. с.15).
Із листа управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 11 листопада 2020 року № 944/1007/1.20/2-20 відомо, що житловий будинок з вбудованим магазином, розташований по АДРЕСА_1, має ознаки самочинного будівництва, що надає право його власнику звернутися в суд для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт.
Згідно довідок Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 05 жовтня 2020 року № 1388, № 1389, № 1390, ОСОБА_1 у 2015 році побудувала житловий будинок з вбудованим магазином, який розташований по АДРЕСА_1, є власником даної будівлі, яка не порушує права та інтереси третіх осіб та не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації (а. с.17, 18, 19).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Верховний Суд врахував, що судове рішення, оскаржене особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків такої особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є заявник, або містити висновки про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Подаючи апеляційну скаргу прокурор визначив Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області як державний орган, в особі якого подав в інтересах держави апеляційну скаргу.
У справі, що переглядається, Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області не є учасником справи.
Вирішуючи питання чи стосується ухвалене судом першої інстанції рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване нерухоме майно прав, інтересів чи обов`язків Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області, суд апеляційної інстанції правильно врахував таке.
Положенням про Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області, затвердженим розпорядженням голови Тячівської РДА Закарпатської області від 16 січня 2020 року № 19 (далі - Положення), передбачено, що цей Сектор є структурним підрозділом Тячівської РДА та є юридичною особою (пункти 1.1., 1.6.). Основним завданням Сектору є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території району (пункт 2.1.), на виконання якого він забезпечує, серед іншого здійснення моніторингу щодо реалізації схеми планування території району, стану розроблення, оновлення містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях (пункт 2.2.4.); надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.12.); надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки (пункт 2.2.13.); надання пропозицій щодо присвоєння органами місцевого самоврядування поштових адрес об`єктам містобудування (пункт 2.2.15.); ведення містобудівного кадастру на території району (пункт 2.2.16.); ведення реєстру містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.17.); співпрацю з органами державного архітектурно-будівельного контролю з питань самочинно збудованих об`єктів містобудування (пункт 2.2.20.).